1. Примітивне чи первинне? Неолітичний парадокс та реабілітація міфологічного мислення.

При інтерпретації міфу слід взяти до уваги неолітичний парадокс, згідно з яким в епоху неоліту, коли панував міфологічний світогляд стверджується панування тих видів діяльності , що визначають і до сьогодні сутність людської цивілізації : землеробство, ткацтво, гончарство, тваринництво, проте кожне з цих занять передбачає століття тривалої наукової роботи, спостережень, експериментів.

• Міф дозволяє впорядкувати світи. Скажімо при поясненні походження світу проводиться аналогія між народженням світу та народженням людей. Від тепер світ стає менш загрозливим та передбачуваним. В цьому сенсі головне, що робить міф – це створює класифікацію. Будь-яка класифікація добра чи ні – це краще аніж відсутність будь-якої. Єдине чого не може терпіти людина – це відсутність порядку і ця класифікація впорядковує світ.

• Зведення незнайомих явищ до знайомих фактично є створенням шкали, що дозволяє вивчати більш систематично та глибоко обидва ці явища. Інакше кажучи, опиняючись перед необхідністю пізнання невідомого, людина одразу повинна усунути страх, що заважає їй адекватно сприйняти це явище. Страх усувається внаслідок зведення незнайомих явищ до знайомих. Саме тоді незнайоме не виглядає так загрозливо і його можливо вивчати більш систематично. Крім того, коли ми порівнюємо 2 явища, то спочатку ми вбачаємо подібність між ними, але вона зовнішня. Але в наступному все більш важливого значення набувають відмінності і їх слід пояснити. Людина формує гіпотези, які пояснюють суть речей, і ця суть не спостерігається. Саме тому за умов міфологічного мислення відбувається можливий перехід від пізнання вимірів речей та явищ, що безпосередньо спостерігаються, до вимірів, що відчуваються лише розумово.

2. Зі світом «На ти»: специфічність та головні відмінності міфологічного мислення

Міфологічному світогляду притаманні кілька рис :

1) Одна з гол. ознак міфу – відсутність чіткого розрізняння між суб’єктом та об’єктом, в наслідок чого ім’я речі та певна річ зливаються.

2) Вважається що в міфах порушується логічний закон виключного третього, відповідно до якого річ може бути або А або В, але не може бути і А і В водночас. Замість цього в міфах одна й та сама річ може бути водночас чим завгодно і все це на підставі вторинних чуттєвих ознак, сумісності в просторі, тощо. Наслідком порушення логічного закону виключного третього є байдужість до суперечності. Одна з головних відмінностей у ставленні міфологічного та суч. мислення до оточуючого світу полягає у такому: для суч. мислення світ являє насамперед «Воно», а для міф. мислення – «Ти».

Перша особливість ставлення «Воно» полягає у тому, що світ сприймається начебто з дистанції. Він є чимось пасивним, тобто таким на що спрямована активність суб’єкту. В наслідок цього знання що отримуються є емоційно-нейтральним вираженням у поняттях та розчленованим.

Друга особливість «Воно» полягає у тому що певні явища можуть бути віднесені до класів типових явищ внаслідок чого світ розглядається як сукупність більш-менш типових явищ що підкоряються універсальним законам.

Перша особливість ставлення до світу як «Ти» полягає у тому що ми одержуємо безпосереднє знання про ту чи іншу річ. Коли людина відноситься до чогось як до «Ти» вона завжди пасивна, якою б не були її наступні дії, оскільки головне – це отримання певних вражень. Те, що сприймається як «Ти» не аналізується, а переживається як жива присутність про яку відомо лише тому що вона себе проявляє. Тому знання що отримується – це знання емоційне, безпосереднє та нерозчленоване.

Друга особливість: «Ти» - безпрецедентне, унікальне та має непередбачуваний характер. «Ти» не аналізується, а переживається, тому для цього мислення притаманна лише одна форма висловлювати думки особисто. Це не означає що люди наділяли природу людськими якостями, просто не одушевленого світу не існувало. Світ перенасичений життям з яким ти можеш зіткнутись у будь яку мить. Це життя проявляє себе у блискавках, камінні. Коли світ переживається як «ти» то в цьому процесі людина бере участь повністю і своїми емоціями та уявою, не меншою мірою ніж інтелектом, тому знання про міф є надзвичайно індивідуальним: людина не в змозі неповідомити про переживання того, від чого залежить її існування: це переживання, а не аналіз.

Таким чином міфологічне мислення не можна вважати нераціональним, йому притаманна особлива логіка.