17. Класична кількісна теорія грошей, її осн постулати.

Класична кількісна теорія грошей відображає теоретичні погляди на проблему взаємозв’язку кількості грошей із цінами товарів.

Засновниками ККТ вважаються Шарль Монтеск’є, Джон Локк і Девід Юм. Наприклад, Девід Юм стверджував, що збільшення кількості грошей за незмінності загальної товарної маси призводить до зростання цін.

Появі ККТ сприяли декілька факторів. Це великий приплив золота і срібла через ВГВ, і різке підвищення цін у Європі через це. Тож науковці того часу прийшли до висновку, що значне збільшення кількості грошей призвело до зростання цін.

Також саме в цей період посилюється процес становлення номіналістичної теорії, згідно з якою гроші — це тільки умовний знак, що не має своєї внутрішньої вартості.

Ці явища сприяли занепаду меркантилістичної теорії і утвердженню нових теорій, зокрема ККТ.

Серед основних постулатів ККТ можна виділити те, що купівельна сила грошей установлюється на ринку. Отже, зміна ціни пов’язувалась тільки з кількістю грошей, і, на думку представників ККТ, вони змінюються пропорційно. Також зміна цін вважалася явищем, яке стосується абсолютно всіх товарів.

Але представники ККТ не враховували функцію грошей як засіб нагромадження й ігнорували той факт, що на к-ть грошей в обігу впливають швидкість руху грошей, безготівкові платежі, кредит.

Представник ККТ Давид Рікардо зробив спробу пов’язати цю теорію з теорією трудової вартості, доводячи, що гроші — це товар і вони мають свою внутрішню вартість. При цьому він висунув ідею автоматичного регулювання кількості золота, а відтак, і її впливу на ціни. За уявленнями Д. Рікардо, при збільшенні кількості золота в країні вартість грошей падає, що створює умови для його вивозу з країни. Цей відтік золота призводить до автоматичного падіння цін на товари і, відповідно, зростання ціни золота.

ККТ в кінці 19 ст. вичерпала себе у зв’язку з її певної сталістю та ігноруванням впливу на ціни багатьох чинників. Подальший розвиток цієї теорії полягав у подоланні цих недоліків. Як відомо, пізніше з’явилися варіації цієї теорії, спрямовані на досягнення цієї мети, такі як трансакційний варіант КТ, його кембриджська версія, кейнсіанське трактування і монетаризм.

18. Трансакційний варіант кількісної теорії Фішера. Кембриджська

Кількісна теорія грошей відображає теоретичні погляди на проблему взаємозв’язку кількості грошей із цінами товарів. У своєму класичному трактуванні вона має недоліки, такі як догматизм і ігнорування багатьох чинників впливу на ціни.

Тож з’являються варіації цієї теорії, наприклад, трансакційний варіант КТ. Її найвідоміший представник Ірвінг Фішер аналізував взаємозв’язок між грішми і цінами більш широко, ніж попередники, ураховуючи вплив чинників з боку ринку. Це було обґрунтовано ускладенням процесу ціноутворення.

Фішер розглядав залежність між цінами та грішми з урахуванням швидкості їх обігу і фізичного обсягу товарної маси. Цю залежність він виразив формулою: MV = PQ (М — грошова маса; V— швидкість обігу грошей; Р — ціна індивідуального товару; Q — кількість товарів, що знаходяться в обігу). З цією формули легко вивести формулу ціни: P = MV / Q.

Отже, на відміну від своїх попередників, Фішер уважає, що на рівень цін впливає не один фактор (кількість грошей), а декілька факторів. Але Фішер уважав швидкість руху грошей і товарну масу умовно стабільними, що не відповідає дійсному розвитку ек-ки. Насправді шв. Обігу грошей може різко змінюватись. Недоліком теорії було і те, що ситуація розглядалась тільки на макрорівні, що не давало змоги дослідити поведінку окремих господар.суб.

З появою кембриджської версії КТ (теорії касових залишків) деякі недоліки теорії були подолано. Її представники – Альфред Маршалл, Артур Пігу та інші – почали розглядати проблеми взаємозв’язку між зміною грошової маси і рівнем цін на макрорівні. Досліджується поведінка госп суб’єкта щодо використання готівки (тобто касових залишків).

Представники цієї версії вважали, що частку грошей госп суб’єкт витрачає як трансакційні (для задоволення потреб), а частку – як капітал з метою отримання надприбутку. Розподіл на ці частини визначається на основі портфельного підходу, тобто госп суб’єкт обирає пріоритетніший для нього напрямок.

Загальне рівняння обміну представники КВ пропонують таке: M = K * PQ. (К – коеф заощадження, = 1/V, на нього діє значно ширше коло чинників, наприклад, норма %).

Кембриджська версія дає теоретичне основу того, що маса грошей визначає ціну і власник грошей виходить з принципу забезпечення для себе максимальної вигоди.