23. Принципи організації безготівкового обігу. Нормативна база бо

Безготівковий грошовий обіг – це така організація розрахунків між учасниками сусп в-ва, яка здійснюється без використання готівки шляхом перерахування коштів з одного рахунку на інший.

БР виникли у кінці 17 ст у Гамбугзі, але лише у 20 ст. поширюються. Сьогодні вони є головною формою орг грош обігу.

Основні принципи організації безготівкових розрахунків такі:

- Усі кошти підприємств повинні зберігатися в банку на відповідних рахунках. У касі підприємства дозволяється мати залишок готівки, призначений для госп потреб (повернення здачі).

- Ніхто не може зняти гроші з рахунка без дозволу власника., окрім випадків, визначених рішенням суду (штраф).

- власник рахунку самостійно здійснює вибір форми безготівкового розрахунку і способу платежу.

- Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах тих коштів, що є на рахунку суб’єкта господарювання.

- Клієнт сам обирає банк, в якому буде відкрито його рахунок, і подає до нього документи.

В Україні правова база організації безготівкових розрахунків визначається рядом законів, які регламентують банківську діяльність. Що ж стосується детальної організації самих розрахунків, то вони визначаються затвердженою Національним банком України інструкцією. Нині це інструкція № 135 від 29.03.2001 р. »Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».

24. Платіжні засоби та документооб. При здійсненні безготівк обігу

Безготівковий грошовий обіг – це така організація розрахунків між учасниками сусп в-ва, яка здійснюється без використання готівки шляхом перерахування коштів з одного рахунку на інший.

Організація безготівкових розрахунків здійснюється в різних формах. Вони розрізняються між собою формою розрахункових документів і особливостями їх руху. Основними розрахунковими документами при безготівкових розрахунках є: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; чек; акредитив; вексель; платіжна вимога; інкасове доручення (розпорядження).

Платіжне доручення — це письмове розпорядження власника рахунка банку про перерахування з його рахунка на рахунок зазначеної в дорученні особи вказаної суми. Документообіг:

1 ) Укладання контракту. 2) Виконан робіт, товар. 3) Передача ПД банку для списання суми платежу. 4) Виписка з рахунка про списання коштів. 5) ПД про зарахування платежу на рах одержув; 6) Виписка з рахун про зарахув платежу.

Платіжна вимога-доручення —комбінований документ, що складається з двох частин. Верхню частину після виконання своїх зобов’язань перед замовником заповнює постачальник. Платник, упевнившись у правильності документів, заповнює нижню частину, і здає у свій банк. Використовується, якщо мб ризик збою у постачанні.

1 )Укладення угоди 2) товар замовнику. 3) Відправлення постачальником на адресу покупця документів 4) Дооформлення покупцем вимоги-доручення і передача його у свій банк на оплату. 5) Виписка з розрахункового рахунку платнику 6) зарахування платежу на рахунок постач. 7) Виписка про зарахування платежу.

П оширеними є розрахунки чеками.

1) Замовлення чекової книжки. 2) Видача покупцю ЧК 3) товар 4) Передача чека покупцем постачальнику.5) Передача банку чека для його оплати банком платника. 6) Передача документів банку покупця. 7) Зарахування коштів на рахунок постачальника.8) Виписка з рахунку замовника. 9) Виписка про зарахування відповідної суми на рахунок постачальника.

Переваги:швидкість, можливість одразу отр гроші, контроль за рухом товарів. Недоліки: не випис на великі суми, його можна підробити, на рахунку може не бути грошей.

Акредитив - форма ор розрахунків, за якої банк платника за дорученням свого клієнта зобов’язаний перерахувати гроші в банк замовника, який здійснить платіж за складеною акредитивн угодою.

1 ) Укладання угоди 2) Завдання банку на розробку акредитива 3) Повідомлення банку платника про розробку акредитива. 4) Повідомлення банку постач про відкриття акредитива. 5) Ознайомлення постачальника з умовами акредитива. 6) товар 7) Передача банку документів.8) Повідомлення про використання акредитива. 9) Виписка з рахунка про зарахування коштів на рахунок постач.

У розвинених країнах поширеною формою організації безготівкових розрахунків виступають і розрахунки за допомогою векселів.

1) Укладання угоди 2) Поставка товару 3) Виставлення боржником векселя. 4) Пред’явлення кредитором векселя для оплати 5) Переказ грошей 6) Повернення погашеного векселя.

У процесі організації безготівкових розрахунків можуть використовуватися ще й платіжні вимоги, а також інкасові доручення. Вони застосовуються тоді, коли має місце безакцептне списання грошей. Але вони використовуються дуже рідко.

У цілому в Україні система безготівкових розрахунків саме як система, функціонуюча в умовах ринкової економіки, вже склалася і має певну історію свого розвитку.

25. Принципи та організація готівкового грошового обігу.

Готівковий грошовий обіг - це така організація розрахунків між учасниками сусп в-ва, у якій обмінні операції супроводжуються рухом готівкових грошей.

Готівкові розрахунки мають низку суттєвих недоліків. Вони нешвидкі, витратні (на емісію, збереження, заміну готівки), за такою організацією складно забезпечити держ. контроль, тому існує можливість відходу у тінь великої частини грошей. Тож держави з високорозвиненою ринковою економікою стимулюють максимальне застосування безготівкових розрахунків.

Основними шляхами надходження готівки в обіг є виплата з/п, пенсій, стипендій, премій і т. ін. Витрата грошей населенням на оплату товарів і послуг забезпечує зворотне надходження готівкової маси в каси підприємств. Гроші, які отримує підприємство, воно повинно здати того самого дня в банк. У касі п-ва може залишитись тільки строго лімітована частка грошей, потрібна для задоволення господарчих потреб (здача). Ліміт встановлюється комерційним банком на підставі відповідної заяви п-ва про його потреби у готівці.

Касовий ліміт може бути перевищено, наприклад, у період, коли видається з/п. Під час установленого терміну (три дні) касовий ліміт перевищується. В окремих випадках його може і не бути взагалі (організації, які займаються закупівлею певних товарів).

Якщо гроші підприємства не надійшли до банку протягом операційного дня, то вони можуть бути прийняті вечірньою касою.

Підприємства, що знаходяться в сільській місцевості і на значних відстанях від місцезнаходження банку або його філії, можуть здавати виторг раз у декілька днів, а якщо необхідно, не прямо в банк, а на пошту.

Готівкова маса обслуговує значну частину товарообігу, а остання постійно змінюється. У зв’язку з цим виникає питання про поповнення готівки в обігу, яке здійснюється комерційними банками. Вони мають свою оборотну касу і при зростанні потреб у готівці вирішують це питання за рахунок своїх касових резервів. Якщо ж цього резерву не вистачає, то комерційний банк звертається до ЦБ і в разі обґрунтованості такого звернення ЦБ дає дозвіл на підкріплення оборотної каси комерційного банку. Це підкріплення здійснюється за рахунок резервних запасів грошей, які НБУ тримає для забезпечення своєї емісійної функції.