- •1. Механічний рух. Основна задача механіки
- •2. Квантові властивості світла.
- •1. Застосування першого закону термодинаміки до ізопроцесів
- •2. Коливальний рух.
- •1. Рівномірний прямолінійний рух.
- •2. Рівняння фотоефекту.
- •1. Прискорення. Рівноприскорений прямолінійний рух
- •2. Основні положення спеціальної теорії відносності
- •1. Необоротність теплових та інших процесів
- •2. Робота і потужність струму
- •1. Вільне падіння тіл
- •2. Електричне поле.
- •1. Причини руху. Інерціальна система відліку.
- •2. Квантові генератори
- •1. Другий і третій закон Ньютона
- •2. Електрорушійна сила. Закон Ома для повного кола
- •1. Властивості газів. Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії
- •2. Вимушені коливання. Резонанс. Автоколивання
- •1. Рівномірний рух тіла по колу. Період і частота коливань
- •2. Дія магнітного кола на провідник зі струмом. Сила Ампера
- •1. Закон всесвітнього тяжіння.
- •2. Електроемність. Конденсатор.
- •1. Імпульс тіла.
- •2. Постійний електричний струм.
- •1. Явища змочування і капілярності в живій природі і техніці
- •2. Електропровідність напівпровідників
- •1. Особливості, будова ті властивості твердих тіл.
- •2. Рівняння фотоефекту.
- •1. Механічна енергія
- •2. Магнітне поле. Індукція магнітного поля
- •1. Енергія електричного поля
- •2. Поділ ядер урану. Ланцюгова реакція
- •1. Електричне поле. Його напруженість
- •2. Елементарні частинки та їх властивості
- •1. Прискорення. Рівноприскорений прямолінійний рух
- •2. Ядерна модель атома
- •1. Рух тіла під дією декількох сил
- •2. Сила Лоренца
- •1. Маса. Сили в природі
- •2. Поглинена доза випромінювання
- •1. Досліди Штерна. Броунівський рух
- •2. Спектральний аналіз
- •1. Явище електромагнітної індукції
- •1. Момент сили. Умова рівноваги тіла, що має вісь обертання
- •2. Склад ядра атома
- •1. Напівпровідниковий діод
- •2. Заломлення світла
- •1. Індуктивність
- •1. Світла, як електромагнітна хвиля. Інтерференція світла
- •2. Сучасні уявлення про простір і час
- •1.Дифракція світла
- •2. Швидкість світла у вакуумі
- •1. Утворення і поширення електромагнітних хвиль
- •2. Поляризація світла
1. Застосування першого закону термодинаміки до ізопроцесів
За допомогою першого закону термодинаміки можна робити важливі висновки про характер процесів, що відбуваються. Розрізняють різні процеси, під час перебігу яких одна з фізичних величин залишається незмінною (ізопроцеси).
Якщо термодинамічною системою є ідеальний газ і його об'єм не змінюється, (ізохорний процес), то A' = 0, а зміна внутрішньої енергії, згідно (3.2.5) дорівнюватиме кількості теплоти:DU = Q. Ізотермічний процес. Якщо T = const внутрішня енергія системи не змінюється. Уся передана газу кількість теплоти витрачається на виконання роботи над зовнішніми тілами:Q = A Ізобарний процес. Кількість теплоти Q, передана газу за сталого тиску, витрачається на зміну його внутрішньої енергії і на виконання ним роботи над зовнішніми тілами: Q = DU + A. Адіабатний процес - процес, що відбувається в теплоізольованій системі (немає обміну енергією із зовнішніми тілами). При цьому Q = 0 і змінити внутрішню енергію системи можна лише за рахунок виконання над нею роботи:DU = A. Звичайно, неможливо оточити систему оболонкою, що абсолютно не пропускає тепло, але іноді можна вважати реальні процеси дуже близькими до адіабатних. Для цього вони мають здійснюватися так швидко, щоб за час процесу не відбулося теплообміну (наприклад, поширення звуку в повітрі), або якщо процеси відбуваються з величезними масами газу (наприклад, в атмосфері Землі).З першого закону термодинаміки випливає неможливість побудови "вічного" двигуна першого роду, бо будь-яка система не може нескінченно довго виконувати роботу без передачі їй теплоти. Дійсно, коли Q = 0, то робота має виконуватись за рахунок внутрішньої енергії системи, яка є обмеженою.
Q1 + Q2 + … + Qn = 0. Це - рівняння теплового балансу; Q1, Q2, … , Qn - кількості теплоти, яких набули (Q > 0) або віддали (Q < 0) тіла системи. Рівняння теплового балансу спочатку було знайдено експериментально із спостережень теплообміну між тілами в калориметрі.
2. Коливальний рух.
Коливаннями називають фізичні процеси, які точно чи майже точно повторюються через однакові проміжки часу. Коливання бувають механічними та електромагнітними. З коливаннями ми зустрічаємося не тільки в техніці, а й у природі та житті людини. Наприклад, коливається поршень двигуна, листя дерев, струни музичних інструментів, б’ється серце. Головною особливістю коливального руху є його періодичність. Існує два види коливального руху: вільні і вимушені коливання.
Вільні коливання — це коливання, які відбуваються в механічній системі під дією внутрішніх сил системи після короткочасної дії зовнішніх сил. Система тіл, які можуть виконувати вільні коливання, називається коливальною системою.
Вимушені коливання — коливання, що виникають під дією зовнішніх сил, які змінюються з часом за модулем та напрямом.
Характеристики коливального руху:
Амплітуда — модуль найбільшого відхилення тіла від положення рівноваги. Позначається літерою А та вимірюється в метрах.
Період — мінімальний проміжок часу, за який відбувається одне коливання. Період позначається літерою Т та вимірюється в секундах.
Частота — число коливань за одиницю часу. Позначається літерою ν та вимірюється в герцах. Частота обернено пропорційна періоду, тому для того щоб знайти частоту, необхідно одиницю поділити на період.
Білет № 3