Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
BO (1).doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
527.36 Кб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут економіки і бізнесу на транспорті

Робоча програма та методичні вказівки

до виконання курсової роботи з дисципліни

"Бухгалтерський облік"

для студентів спеціальності «Економіка підприємства»

Київ 2006

Робоча програма та методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни "Облік". – Київ, НТУ, ІЕБТ НТУ, 2006 – с.

Укладач:

Л.С. Чеснакова, к.е.н., професор, В.В.Масалітіна, к.е.н., доцент

Рецензент:

В.В. Концева, к.е.н., доцент

  1. Робоча програма курсу

    1. Мета та завдання курсу

Метою курсу є оволодіння інструментарієм бухгалтерського обліку на підприємстві. В результаті вивчення курсу Ви отримуєте навички обліку створення й використання виробничих запасів, нарахування і виплати заробітної плати, нарахування амортизації основних засобів, обліку готової й реалізованої продукції, доходів і фінансових результатів, розробки фінансової звітності.

    1. Сутність і призначення бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік - це інформаційна система збирання, обробки й передачі інформації про господарську діяльність підприємства. Господарська діяльність у свою чергу складається із сукупності операцій над майном підприємства. Складовими бухгалтерського обліку є фінансовий та управлінський облік. Призначення фінансового обліку – формування фінансової звітності для внутрішніх та зовнішніх користувачів, управлінського обліку – контроль над витратами підприємства по видах продукції, робіт, послуг, по центрах відповідальності тощо.

    1. Бухгалтерський облік і майно підприємства

Майно підприємства складається з ресурсів та джерел їх фінансування. Ресурси охоплюють необоротні активи, оборотні активи, витрати майбутніх періодів. Головними складовими необоротних активів є основні засоби, оборотних активів – запаси (виробничі, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів), дебіторська заборгованість, грошові кошти.

Джерела фінансування ресурсів поділяються на власні та запозичені. Основні складові власних джерел – статутний капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, запозичених – довгострокові та короткострокові кредити, кредиторська заборгованість (поточні зобов’язання).

Ресурси відображаються в активи балансу, джерел їх фінансування – в пасиви. Баланс – це система узагальнюючих показників фінансового стану підприємства. Він передбачає наявність тотожності між загальною вартістю активів та пасивів.

    1. Доходи й витрати по видах діяльності

Діяльність підприємства поділяється на звичайну та надзвичайні події. Звичайна діяльність у свою чергу охоплює операційну (основну та іншу операційну), фінансову та інвестиційну. Складовими операційної діяльності є основна та інша операційна діяльність. Основна діяльність – це діяльність, заради якої створене підприємство: виготовлення продукції, надання послуг, виконання робіт, реалізація товарів. Фінансова діяльність пов’язана з управлінням джерелами фінансування ресурсів, інвестиційна – придбанням (створенням) та реалізацією основних засобів, нематеріальних активів, фінансових інвестицій. У результаті здійснення різних видів діяльності підприємство отримує дохід.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (дохід від основної діяльності) – це вартість відвантаженої у звітному періоді продукції, наданих послуг, виконаних робіт як оплачених, так і не оплачених у цьому періоді. Дохід за мінусом податкового зобовязання по податку на додану вартість, утворює чистий дохід.

Інші операційні доходи включають доходи від реалізації іноземної валюти, надлишків виробничих запасів, доходи від операційної оренди майна, одержані пені, штрафи, неустойки та інше. Доходи від фінансової діяльності складаються з доходів від участі в капіталі, інших фінансових доходів. Доходи від інвестиційної діяльності утворюють інші доходи.

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) охоплює прями витрати на матеріали, оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування та загальновиробничі витрати. Вона не включає адміністративні витрати на витрати на збут. До інших операційних витрат включаються собівартість реалізованих виробничих запасів, іноземної валюти, втрати від знецінення запасів, визнані штрафи, пені, неустойки; витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення та інші.

Витрати фінансової діяльності охоплюють втрати від участі в капіталі, фінансові витрати. Інші витрати пов’язані з інвестиційною діяльністю.

Міру відшкодування витрат чистими доходами характеризує фінансовий результат діяльності підприємства. Сума перевищення доходів над витратами утворює прибуток підприємства, а сума перевищення витрат над доходами – збиток. Різниця між чистим доходом від реалізації продукції (робіт, послуг) та її собівартістю є валовим прибутком або збитком. Фінансовій результат від операційної діяльності визначається шляхом зменшення валового прибутку (збитку) та інших операційних доходів на суму адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Фінансовий результат від звичайної діяльності відрізняється від результату операційної діяльності на суму перевищення доходів від участі в капіталі, інших фінансових доходів та інших доходів над сумою фінансових витрат, втрат від участі в капіталі та інших витрат. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності, зменшений на податок на прибуток за податковою декларацією, утворює чистий прибуток (збиток).

    1. Бухгалтерські рахунки

Рахунок є засобом угрупування даних про майно та господарські операції. Він має сальдо (дані про залишок майна на певну дату) й обороти (дані про рух майна за певний період).

Бухгалтерські рахунки поділяються на активні, пасивні, активно-пасивні, операційні. На активних рахунках відображають наявність та рух ресурсів. Сальдо рахунків завжди дебетове. Його збільшують дебетові обороти і зменшують кредитові.

На пасивних рахунках відображають наявність і рух джерел фінансування. Сальдо рахунків завжди кредитове. Його збільшують кредитові обороти і зменшують дебетові.

На активно-пасивних рахунках відображають наявність і рух ресурсів та джерел їх фінансування. Сальдо рахунків в одних періодах може бути дебетовим, в інших - кредитовим.

На операційних рахунках облічують доходи й витрати. Доходи збирають по кредиту рахунків, витрати – по дебету. Кінцеве сальдо рахунків завжди нульове.

Вищеназвані рахунки поділяються на аналітичні й синтетичні. На аналітичних рахунках нагромаджується інформація по кожному окремому обліковому об’єкту (працівникові, назві запасів, інвентарному об’єкту основних засобів), на синтетичних рахунках – узагальнена інформація.

Підприємства і своїй діяльності використовують План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджених Міністерством фінансів України (додаток 1).

    1. Подвійний запис

Господарські операції фіксуються на бухгалтерських рахунках за допомогою методу подвійного запису. Подвійний запаси передбачає, що одна і та ж сума записується по дебету одного та кредиту іншого рахунку. Процедура аналізу господарської операції з метою встановлення подвійного запису (бухгалтерського проведення) вимагає відповіді на такі запитання: 1) яке майно приводить у рух господарська операція; 2) на яких рахунках облічується це майно; 3) по одному з рахунків визначити активний він чи пасивний; 4) як впливає господарська операція на сальдо цього рахунку; 5) з’ясувати, характер яких оборотів (дебетових чи кредитових) відповідає напрямку впливу операції на сальдо рахунку; 6) за допомогою методу подвійного запису остаточно встановити проведення.

Рахунки, між якими встановлюється подвійний запаси, є кореспондуючими, а саме проведення – кореспонденцією.

    1. Техніка обліку на підприємстві

Формами бухгалтерського обліку є система Т-рахунків, проста подвійна бухгалтерія, “Журнал-Головна”, журнально-ордерна, меморіально-ордерна. Кожна з них може бути ручною або автоматизованою.

Загальна процедура бухгалтерського обліку включає такі етапи: виписка бухгалтерських документів у момент здійснення господарських операцій, токсирування документів (переведення натуральних, умовно-натуральних та трудових показників у грошові), контирування документів ( визначення подвійного запису по господарській операції, яку описує документ), записи в облікових регістрах (в оборотній відомості та на рахунках), складання сальдово-оборотної відомості і за її даними – фінансової звітності, аналіз фінансової звітності.

    1. Облік розрахункових операцій

Грошові відносини реалізуються у готівковій і безготівковій формах. Готівкові розрахунки через касу підприємства мають відносно невелику питому вагу. Більшу частину становлять розрахунки шляхом перерахування коштів із банківського рахунку платника на рахунок одержувача коштів, тобто безготівковим шляхом. Це можуть бути розрахунки платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, чеками, акредитивами, векселями.

Найбільш поширеною формою розрахунків є розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення – це документ, який оформлює доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів із свого рахунку нарахунок одержувача. Розрахунки платіжними дорученнями можуть здійснюватися за фактично відвантажену продукцію, отримані запаси, роботи, послуги (наступна оплата) або у вигляді авансів за ще не отриману продукцію, запаси, роботи, послуги (попередня оплата).

    1. Облік виробничих запасів

Придбані за гроші виробничі запаси облічуються на рахунку 20 “Запаси” за первісною вартістю, яка включає витрати на придбання за мінусом податкового кредиту за ПДВ. Окремо на субрахунку 210 рахуються транспортно-заготівельні витрати.

Облік вибуття запасів здійснюється за одним із таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, середньозваженої собівартості, ФІФО (собівартості перших за часом надходження запасів), ЛІФО (собівартості останніх за часом надходження запасів).

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. Приклад розрахунку вартості використаних запасів за методом ФІФО наведено в табл. 1.1

Таблиця 1.1

Розрахунок вартості використаних запасів за методом ФІФО

Показник

Одиниця виміру

Кіль-кість

Первісна вартість

в грн. за одиницю

загальна, в грн.

Використано бензину А-76 на вантажних перевезеннях:

із залишку на 1.01

Літр

10

1,1

11

з партії, що надійшла протягом першого кварталу

-“-

95

1,3

123,5

Усього

-“-

105

х

134,5

Залишок на 31.03

-“-

5

1,3

6,5

Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Таблиця 1.2

Розрахунок вартості використаних запасів за методом ЛІФО

Показник

Одиниця виміру

Кіль-кість

Первісна вартість

в грн. за одиницю

загальна, в грн.

Використано бензину А-76 на вантажних перевезеннях:

з партії, що надійшла протягом першого кварталу

Літр

100

1,3

130

із залишку на 1.01

-“-

5

1,1

5,5

Усього

-“-

105

х

135,5

Залишок на 31.03

-“-

5

1,1

5,5

Середньозважена собівартість бензину становитиме (10∙1,1+100∙1,3)/(10+100)=1,28 грн./л. Тоді вартість використаного пального буде такою: 1,28∙105=134,4 грн.

Транспортно-заготівельні витрати приєднуються до собівартості використаних запасів за допомогою відповідного коефіцієнта. Коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат (Ктзв) визначається так:

Ктзв=(Сп210д210)/(Сп20д20)

де Сп210п20 – сальдо субрахунків відповідно 210 і 20 (за субрахунками з першого до сьомого) на початок звітного періоду;

Од210д201 – дебетові обороти протягом звітного періоду відповідно рахунків 210 і 20 (за субрахунками з першого до сьомого).

Транспортно-заготівельні витрати, що приєднуються до собівартості використаних запасів, визначаються як добуток цієї собівартості і Ктзв.

1.10. Облік оплати праці

Аналітичний облік заробітної плати передбачає нарахування основної й додаткової заробітної плати по кожному окремому працівникові. Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона розраховується за допомогою тарифних ставок, відрядних розцінок і посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата представляє собою винагороду за роботу понад установлені норми, за трудові успіхи, особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премія, пов’язані з виконанням виробничих завдань та функцій.

Основна заробітна плата за тарифними ставкам(ЗПт) визначається так:

де Т – кількість відпрацьованих годин;

Сч– часова тарифна ставка робітника першого розряду, грн./год.;

кт– тарифний коефіцієнт.

Основна заробітна плата за відрядними розцінками(ЗПв) розраховується таким чином:

,

де Св– відрядна розцінка, грн./один.

N– кількість продукції певного виду, виготовленої протягом звітного періоду.

Відрядна розцінка становить:

,

де То– трудомісткість виготовлення одиниці продукції, люд.-год./один.

Трудомісткість виготовлення одиниці продукції розрахувати так:

,

де ФРЧ – загальний фонд робочого часу робітників, зайнятих виготов-ленням продукції певного виду за звітний період, люд.-год.;

 – питома вага операційного часу в загальному фонді робочого часу.

Доплати за суміщення професій (посад) максимальними розмірами не обмежуються й визначаються наявністю одержаної економії у результаті сумісництва; доплата за керівництво бригадою диференціюється залежно від кількості робітників у бригаді (до 10, понад 10, понад 25 чоловік) і встановлюється у розмірі 20, 40 і 60 відсотків тарифної ставки бригадира.

Надбавка за класність водіям першого класу становить 25 відсотків, водіям другого класу – 10 відсотків встановленої тарифної ставки за відпрацьований час.

Соціальна виплата у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності залежить від трудового стаду працівника. Якщо він становить більше 8 років, то допомога нараховується у повному обсязі, при трудовому стаді від 5 до 8 років допомога становить 80 % від нарахованої суми, а при стажі до 5 років – 60 %. Розмір допомоги визначається так:

,

де – середньоденна заробітна плата;

Дх – кількість робочих днів хвороби;

К – коефіцієнт, що враховує трудовий стаж працівника (1; 0,8; 0,6).

Середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги розраховується так:

,

де ЗПо, ЗПд – відповідно основна й додаткова заробітна плата, нарахо-вана працівнику за останні 6 календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок;

Др – кількість відпрацьованих робочих днів працівником за останні 6 календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

За перші п’ять днів хвороби допомога нараховується за кошт підприємства, а за наступні дні – за кошт фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності.

Розмір оплати річної відпустки (В) визначається так:

,

де ЗПо, ЗПд – відповідно основна й додаткова заробітна плата, нарахо-вана працівнику за 12 місяців, що передують місяцю відпустки;

Дв – дні відпуски (з урахуванням вихідних, але без святкових);

Дк, Дс–кількість відповідно календарних і святкових днів, що припадають на 12 місяців, які передують місяцю відпустки.

Обов’язковими утриманнями із заробітної плати є внески до Пенсійного фонду, Фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також на випадок безробіття, податок із доходів у вигляді заробітної плати.

Із заробітку працівника, що перевищує 480 грн. на місяць, обов’язково утримується внески до Пенсійного фонду в розмірі 2,0 % заробітку, на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою непрацездатністю – 1,0 %, а до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття – 0,5% від нарахованої заробітної плати.

Ставка податку із заробітної плати до 31 грудня 2006 р. становить 13% від суми заробітної плати, зменшеної на суму збору до Пенсійного фонду та внесків до Фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Порядок нарахування податку з доходу у вигляді заробітної плати ілюструє наступний приклад.

Водієві нарахована заробітна плата у сумі 1100 грн. Внески до соціальних фондів становлять:

– до Пенсійного фонду (2%) – 1100∙2/100=22 грн.;

– до Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності (1%) – 1100∙1/100=11 грн.;

– до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (0,5%) –1100∙0,5/100=5,5.

Тоді сума заробітної плати до оподаткування становитиме: 1100-22-11-5,5=1061,5 грн., а податок із доходів у вигляді заробітної плати: 1061,5∙13/100=138 грн.

Страхові внески у солідарну систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування для роботодавців нараховуються на суму фактичних витрат на оплату праці працівників підприємства, а також на суму оплати тимчасової непрацездатності. Ставка збору становить 31,8 % від указаної суми.

Внески до Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності працівниками підприємства нараховуються за ставкою 2,9 % від витрат на оплату праці, а внески до Фонду страхування на випадок безробіття - за ставкою 1,3 % від тієї ж суми. Внески на обов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків розраховуються за ставками від 0,2 до 13,8 % у залежності від класу професійних ризиків.

Виплата заробітної оплати здійснюється в готівковій або безготівковій формах. При виплаті зарплати готівкою, своєчасно не отримані суми рахуються як депонована заробітна плата.

    1. Облік основних засобів

Облік основних засобів включає нарахування їх зносу (амортизації), облік поповнення та вибуття, переоцінки основних засобів. Амортизація може нараховуватися одним із таких методів: прямолінійним, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивним, виробничим або передбаченим Законом України “Про оподаткування прибутку підприємства”. Порядок нарахування амортизації ілюструє наступний приклад. Нехай первісна вартість автомобіля (ПВ) становить 82 тис. грн., очікувана ліквідаційна вартість (ЛВ) – 2 тис. грн. Отже вартість автомобіля, яка амортизується, дорівнює 80 тис. грн. (82-2). Строк корисного використання об’єкта (m) – 4 роки.

1. Прямолінійнийметод передбачає, що кожного року на операційні витрати переносяться одна і та ж сума амортизаційних відрахувань. Тому річна норма амортизації визначиться так:

Тоді щороку протягом чотирьох років буде нараховуватися амортизація в сумі 20 тис. грн. (80∙0,25), а щомісячно – 1,7 тис. грн. (20/12).

2. Метод зменшення залишкової вартостіпередбачає прискорену амортизацію об’єкта, тобто найбільша сума амортизації буде перенесена на операційні витрати в перший рік корисного використання, найменша – в останній рік. Річна норма амортизації за цим методом визначається так:

Амортизація нараховується від залишкової вартості об’єкта. Якщо на перше число звітного місяця нараховано знос автомобіля у сумі 50 тис .грн., то сума амортизації за звітний місяць становитиме: 1,2 тис. грн. ((80-50)∙0,6/12).

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартостізабезпечує меншу швидкість прискорення амортизації порівняно з попереднім методом. Річна норма амортизації при цьому дорівнює подвійній нормі за прямолінійним методом:

Тоді амортизація звітного місяця становитиме: 1,25 тис. грн. ((80-30)∙0,5/12)

4. Кумулятивнийметод також відноситься до методів прискореної амортизації. На відміну від попередніх методів він використовує річні кумулятивні коефіцієнти замість річної норми амортизації. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об’єкта, на суму числа років його корисного використання. Річна сума амортизації визначається як добуток вартості об’єкта, що амортизується, на відповідний кумулятивний коефіцієнт. Для першого року експлуатації автомобіля кумулятивний коефіцієнт становить 4/(1+2+3+4)=0,4, для другого року 3/(1+2+3+4)=0,3, для третього 2/(1+2+3+4), для четвертого 1/(1+2+3+4). Якщо автомобіль експлуатується четвертий рік, то місячна сума амортизації становитиме 0,7 тис. грн. (80∙0,1/12).

5. Попередні чотири методи передбачають пряму залежність між зносом фондів і строком їх корисного використання. Одначе для окремих об’єктів вирішальним фактором їх зносу є не строк експлуатації, а її інтенсивність. У цих випадках доцільно використовувативиробничий метод нарахування амортизації. Натомість норми амортизації обчислюється виробнича ставка амортизації діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) із використанням об’єкта основних засобів.

У прикладі з автомобілем обсяг послуг визначають розрахунковим пробігом автомобіля до повної його амортизації (L). Нехай він становить 300 тис. км. Виробнича ставка амортизації розрахується так:

Якщо фактичний пробіг автомобіля за звітний місяць становить 7500 км, то місячна сума амортизації дорівнює 2 тис. грн. (7500∙266,7/1000).

Для нарахування амортизації за методом, передбаченим податковим законодавством, основні засоби поділяють за такими групами:

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;

група 2 – автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, пристрої;

група 3 – любі інші основні фонди,не включені в групи 1, 2, 4;

група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів (сьогодні ця вартість відповідно до закону становить 1000 грн.).

По основних фондах, що входять до другої, третьої і четвертої груп, амортизація нараховується не по кожному окремому об’єкту, а по групі в цілому. Для першої групи амортизація нараховується по кожному об’єкту окремо.

Норми амортизації встановлені у відсотках до балансової (залишкової) вартості кожної з груп (об’єктів) основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі ( у розрахунку на податковий квартал):

група 1 – 2 відсотки;

група 2 – 10 відсотків;

група 3 – 6 відсотків;

група 4 – 15 відсотків.

    1. Облік готової та реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

Готова продукція на складі облічується за виробничою собівартістю, яка включає прямі і загальновиробничі витрати. Облік собівартості реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг визначається аналогічно вартості використаних виробничих запасів, тобто методом ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, середньозваженої собівартості, ФІФО, ЛІФО.

    1. Облік доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Дохід визначає вартість реалізованої продукції, наданих послуг, виконаних робіт. Вона визначається відповідно до встановленої ціни одиниці продукції. Ціна включає собівартість одиниці продукції (з урахуванням транспортних витрат або без них), норму прибутку і податкове зобов’язання по податку на додану вартість. Розрахунки можуть здійснюватися шляхом попередньої та наступної оплати.

    1. Облік фінансових результатів діяльності підприємства

Фінансовий результат діяльності (прибуток або збиток) виявляється на рахунку 79 ”Фінансові результати”. У кредит цього рахунку списуються доходи з дебету рахунків 70 ”Доходи від реалізації” (чистий дохід від основної діяльності), 71 “Інші операційні доходи”, 72 “Дохід від участі в капіталі”, 73 “Інші фінансові доходи”, 74 “Інші доходи”. В дебет рахунку 79 списується витрати з кредиту рахунків 90 “Собівартість реалізації” (собівартість реалізованої продукції), 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”, 95 “Фінансові витрати”, 96 “Втрати від участі в капіталі”, Інші витрати”, 98 “Податок на прибуток”. Отримане кредитове сальдо рахунку 79 характеризує розмір чистого прибутку, дебетове сальдо – чистого збитку. Сальдо рахунку списується відповідно у кредит рахунку 441 “Прибуток нерозподілений” або в дебет рахунку 442 “Непокриті збитки”.

Використання прибутку для виплати дивідендів, відрахувань у резервний капітал відображається по дебету рахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”. Рахунок 443 закривається по кредиту в дебет рахунку 441.

1.15. Фінансова звітність

Баланс і звіт про фінансові результати складаються на підставі сальдово-оборотної відомості. Остання розробляється за даними бухгалтерських рахунків. Баланс складається за даними сальдо рахунків №№ 10-68, звіт про фінансові результати – за оборотами рахунків №№ 70-98.

2. Методичні вказівки до виконання курсової роботи “Розробка фінансової звітності підприємства”

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]