37. Програма та процедури а-ту грош кошт.

38. Особливості а-ту грош кошт в інозем валюті.

Основні напрями А-ту грош кошт в інозем валюті співпадають з А-том грош кошт в нац валюті. Але валютні операції мають таку особливість , як поява курсових різниць під час їх здійснення, особливо слід ретельно перевіряти правильність перерахування їх за курсом НБУ, установленими на дату перерахунку чи на дату виконання операцій. Ще однією особливістю А-ту грош кошт в інозем валюті є – головним канлом руху готівкової інозем валюти є видача коштів на закордоння відрядження, перевіряється наявність розпорядчих док-тів та правильність складання авансових звітів. По обліку інозем валюти на р-ках банків те ж саме що й в нац валюті. Як і під час А-ту кас операцій, під час А-ту операцій на р-ках в інозем валюті необхідно простежити за правильністю відображення в обліку курсових різниць та правильності паралельного обліку в різних валютах. Під час перевірки операцій з валютою а-р з’ясовує: 1) необхідність, законність, достовірність та доцільність придбання чи продажу валюти, 2) умови придбання (продажу), 3) повноту відображен витрат на придбан валюти (комісійний збір до ПФ), 4) правильність док-ного оформлення операцій з купівлі-продажу інозем валюти та відобраз у регістрах б/о, 5) правильність складання кореспондентських р-ків, визначення результатів від купівлі-продажу інозем валюти, 6) правильність віднесення на валові витрати чи доходи сум, якими оперують у процесі купівлі-продажу інозем валюти, а також правильність визначення балансової варт інозем валюти. Також а-р повинен звернути увагу: 1) правильність відображення курсових і сумових різниць, 2) повноту і своєчасність зарахування валютної виручки організацій-експортерів , для чого її суму порівнюють із вартістю експортного товару, 3) повноту, правильність і своєчасність розрахунків експортерів за платежами до бюджету, надання податкових розрахунків і декларацій.

39. Методика формування аудит доказів та оформлення роб док-тів а-ра при А-ті грош кошт та деб заборг. При аудиті касових операцій, у першу чергу необхідно перевірити відповідність залишків по рахунку 30 «Каса» стосовно субрахунків у синтетичних та аналітичних регістрах обліку й зафіксувати інформацію в робочих документах аудитора: «Перевірка відповідності залишків у синтетичних та аналітичних регістрах обліку коштів у нац валюті ( в іноземній валюті)». При перевірці достовірності інформації за госп операціями з готівковими грошовими коштами в іноземній валюті необхідно перевірити правильність застосування валютного курсу, встановленого НБУ та правильність відображення в БО курсових різниць.

При цьому, робочі документи аудитора: 1) «Перевірка правильності відображення в БО залишків готівкоких коштів в іноземній валюті»; 2) «Перевірка правильності відображення в БО готівково-розрахункових операцій в іноземній валюті». На наступному етапі необхідно провести формальну документальну перевірку по відображенню готівково-розрахункових операцій. Така перевірка проводиться вибірково. Аудитор, керуючись МСА 530 «Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки» самостійно встановлює вибірку документів для формальної перевірки. Результати такого контролю відображаються у Тесті вибіркового формального контролю касових операцій. Для підтвердження банками залишків на рахунках суб’єкта госп-ня аудитор із відома керівника клієнта готує запит до банку про підтвердження залишків. Запит готується на бланку клієнта за двома підписами (клієнта і аудитора). На наступному етапі аудитор перевіряє відповідність залишків і оборотів грошових коштів у національній валюті в синтетичних і аналітичних регістрах обліку і фіксує інформацію в робочому документі «Перевірка відповідності залишків та оборотів грошових коштів у нац валюті у регістрах синтетичного й аналітичного обліку».

Залежно від оцінки системи внутрішнього контролю аудитор встановлює вибірку банківських виписок, за якими вивчає відповідність записів у банківських виписках і інших документах.

Результати такого контролю відображаються у Тесті вибіркового контролю банківських документів на відповідність.

Збираючи загальні відомості щодо виникнення, обліку дебіторської заборгованості, правильності їх оцінки, аудитору необхідно визначити мінімальний перелік інформації, яка має бути надана клієнтом або отримана самим аудитором у ході проведення аудиту.

40. А-т деб заборг. Методика і орг-ція. Основна мета: 1) встанов достовірних даних щодо наявності та руху ДЗ, 2) правильність веден обліку ДЗ відповідно до прийнятої облік політики п-ва, 3) достовірність відобраз простроченої ДЗ у звітності п-ва. Головні завдання: а) установлення реал ДЗ та пристроченої ДЗ (минув строк позовної давності), б) перевірка правильності списання ДЗ, строк позовної давності якої минув, в)достовірність відобраз в б/о ДЗ залежно від прийнятого методу визначення реалізації, г) правильність та обґрунтованість списання ДЗ, д) дослідження правильності оформлен і відобраз в б/о заборг за виданими авансами, пред’явленими претензіями. Предмет – фін-господар операції і процеси які пов’язані з рухом ДЗ, а також відносини що виникають на п-ві та за його межами. Джерела інформації: 1) первин док-ти з обліку розрахунків (накладні, рахунки-фактури, касові та банківські док-ти, договори), 2) реєстри синтет обліку і звітність (Баланс ф.1, Головна книга), 3) реєстри синтет і аналіт обліку розрахунків (журнал №3). Основним способом вивчен операц з ДЗ – док-ний контроль: 1) зіставлення даних балансу з журналами та відомостями на певну дату, 2) перевіряється за якою вартістю відображена ДЗ в балансі (чиста реалізаційна), 3) перевіряється сума створеного резерву для погашення безнадійної заборг, 4) перевірка строків позовної давності ДЗ, 5) виявлення прихову3вання ДЗ (в балансі розгорнуте сальто), 6) реальність та правильність оформлення ДЗ, 7) перевіряється забогр у розрізі окремих покупців, замовників та дат виникнення заборг, 8) достовірність відобраз операц з ДЗ в б/о і звітах.