43. Методи виховання як система

Метод виховання – це спосіб педагогічної діяльності, спрямований на реалізацію мети виховання. Методи залежать від мети та змісту виховання. Методи виховання спрямовані на формування й удосконалення особистості, тому врахування рівня розвитку вихованців — важлива умова ефективного використання методів виховання, що залежать також від рівня зрілості колективу.

Прийом виховання – складник методу, що забезпечує застосування його у конкретних умовах.

Засіб виховання – все те, за допомогою чого відбувається виховання: предмети, твори духовної й матеріальної культури (наукові посібники, книжки, газети, твори мистецтва); слово вихователя; різноманітні види діяльності (навчання, гра, художня самодіяльність, спорт); конкретні заходи (вечори, політінформації, збори).

Класифікація методів – це вибудувана за певною ознакою система методів. У сучасній теорії виховання найбільш поширена така класифікація:

• методи формування свідомості (освічення, навіювання, переконання, приклад);

• методи організації діяльності й формування досвіду поведінки (вправа, привчання, доручення, виховні ситуації);

• методи стимулювання і корекції поведінки (змагання, заохочення, покарання);

• методи самовиховання (самоспостереження, самоаналіз, самоконтроль, самонаказ).

Методи виховання спрямовані на зміну особистості в позитивний бік. Проте їх застосування веде не до безпосередніх змін особистості, а до виникнення у вихованців думок, почуттів, потреб, які спонукають їх до певних вчинків, поведінки. Ці методи виховання істотно відрізняються від методів навчання, застосування яких приводить до зростання й удосконалення знань, навичок та вмінь.

У практиці виховання трапляються різні комбінації цих методів у виховному процесі. Поєднання різних методів є однією з важливих умов впливу виховання на різні сторони особистості дітей.

Деякі серед перелічених методів можуть виступати в процесі виховання то як метод, то як засіб виховання. Це можна сказати насамперед про гру, трудову діяльність, роботу з книжкою, газетою. Динамічність, рухливість понять пояснюється складністю самого процесу виховання.

Фактори, від яких залежить ефективність використання методів виховання:

• педагогічно обґрунтоване зіставлення методів виховання з метою, завданнями, змістом, принципами виховання;

• застосування в єдності методів різних груп;

• урахування своєрідності педагогічної ситуації;

• аналіз впливу на особистість методів, які вже застосовувались;

• урахування особливостей особистості вихователя;

• забезпечення переходу методів виховання у методи самовиховання (переконання – у самопереконання, управління – у самоуправління тощо).

44. Зміст виховання як система.

Зміст виховання – система знань, переконань, навичок, якостей і рис особистості, звичок поведінки, якою повинні опанувати вихованці відповідно до поставлених цілей і завдань. Центральне поняття змісту виховання – “базова культура” особистості як культура життєвого самовизначення.

Зміст виховання особистості включає формування інтелектуальної, моральної, екологічної, політичної, правової, економічної, комунікативної, естетичної, фізичної культури, а також культури праці, сімейних стосунків та ін.

Система вартостей визначає зміст виховання. Завдання педагога – виробити у вихованця важливі для життя ціннісні орієнтації, власну позицію, відповідне ставлення до себе і інших; допомогти йому відчутя, останій з’вазок свого власного ‘я’ із обєктивною дійсністю усвідомити свої потреби, його власного життя.Тому зміст вихованя - це водночас і суб’єктивний досвід особистостіі з її ставленнями, цінностями, уміннями, соціальними навичками, способами поведінки, здібностями.Вимоги до змісту виховання багатопланові.Вони обумовлені потребами суспільства, держави, виробництва, економіки, і, насамперед потреби учнів, батьків.Упорядкування цих вимог викликало необхідність виділеня базового компоненту змісту виховання. Таким компонентом є базова культура особистості як основа для її подальшого розвитку.До базової культури належать культура життєвого самовизначення, економічна культура і культура праці, політична культура і правова, інтелектуальна, моральна, культура спілкування, економічна, художня і фізична культура, культура сімейних відносин.

45.Сучасні ідеї щодо змісту виховання Виховання – це передача і організація засвоєння накопиченого людством соціально-історичного досвіду, його духовної культури; педагогічно цілеспрямована організація діяльності і спілкування людини, що сприяє формуванню у вихованців певного ставлення до оточуючого світу, до себе, до моральних норм і правил поведінки. Цей процес є двостороннім (обов'язкова взаємодія вихователя і вихованця). Зміст виховання – система знань, переконань, навичок, якостей і рис особистості, звичок поведінки, якою повинні опанувати вихованці відповідно до поставлених цілей і завдань. Зміст формування особистості включає формування інтелектуальної моральної, екологічної, політичної, правової, економічної, комунікативної , естетичної, фізичної культури, а також культури праці, сімейних стосунків та ін. Зміст виховання відображає в єдності його загальну мету, завдання та напрямки.

У сучасних умовах розбудови нашої держави розроблена нова, особистісно-гуманістична парадигма виховання . У зв’язку з цим відбувається переосмислення ролі виховання у формуванні духовності дитини – етичних норм добра, милосердя, патріотизму, честі, гідності, громадянськості, співпереживання, причетності до долі свого народу. Тому в умовах активного суспільно-економічного розвитку України пріоритетне значення відводиться вихованню, яке повинне здійснюватися на національному ґрунті, в „органічному поєднанні з національною історією і народними традиціями, при збереженні та збагаченні культури українського народу” . Такий погляд на виховання знайшов відображення у програмних документах, напрямах розвитку української держави.

В основі сучасної теорії виховання, яка повинна привести до нової якості особистості, лежать такі ідеї: - реалізм цілей виховання; - Спільна діяльність вихованців і вихователів, пошук моральних зразків, кращих зразків духовної культури, культури діяльності тощо; - Самовизначення як формування цілісної особистості – людини з твердими переконаннями, демократичними поглядами і життєвою позицією - Особистісна спрямованість виховання - Добровільність - Колективістська спрямованість Провідна мета виховання – формування всебічно і гармонійно розвинутої особистості, здатної виконувати в суспільстві функції громадянина, працівника, сім’янина.