
- •1. Особливості розвитку Західної Європи епохи Середньовіччя.
- •2. Роль народної творчості, античної спадщини і християнства у розвитку середньовічної культури і літератури.
- •3. Періодизація середньовічної літератури.
- •Історико-культурне значення Середньовіччя:
- •4. Антиаскетичний та антиклерікальний характер поезії вагантів.
- •5. Епос і його давні корені; еволюція епосу.
- •6. Англосаксонська поема "Боевульф" як пам'ятка додержавного епосу.
- •7. Кельтський епос: саги про Кухуліна, фантастичні саги тощо.
- •8. Скандинавський епос: "Старша Едда", поезія скальдів, прозаїчні саги.
- •9. Особливості французького героїчного епосу ("Пісня про Роланда"). Особливості французького епосу
- •Загальна характеристика твору “Пісня про Роланда”
- •Сюжет “Пісня про Роланда”
- •10. Своєрідність іспанського героїчного епосу ("Пісня про мого Сіда"). Особливості іспанського епосу:
- •11. Німецький героїчний епос ("Пісня про Нібелунгів"). Особливості Німецького героїчного епосу
- •“Пісня про Нібелунгів” – мотиви:
- •12. "Слово о полку Ігоревім" як яскравий пам'ятник російської і світової літератури
- •13. Епос південних слов'ян (болгарські та сербські пісні: косовські пісні про Марка Королевича тощо).
- •14. Ідейно-художні особливості рицарської поезії. Лірика трубадурів, труверів, мінезингерів.
- •15. Особливості куртуазного роману, його цикли.
- •16. Психологізм і ліризм "Романа про Трістана та Ізольду" Жозефа Бедьє.
- •17. Уславлення краси і сили жіночого кохання в давньоруській повісті "Про Петра та Февронію" (хуІст.). Повість про Петра і Февронію
- •18 Виникнення міської літератури, її реалістичний характер.
- •19. Жанри, стиль, особливості міської літератури (фабліо, шванки).
- •20. Своєрідність алегоричного епосу ("Роман про Троянду"). Видіння.
- •21. "Роман про Ренара" - найвизначніший твір тваринного епосу.
- •22. Розвиток міської драми (містерії, міраклі, мораліте, фарси, соті).
- •23. Епоха Відродження як значний прогресивний переворот, пережитий людством.
- •24. Італія - батьківщина Відродження. Основні етапи розвитку італійської гуманістичної літератури.
- •25. Особливості історико-літературного процесу Франції в епоху Відродження.
- •26. Епоха відродження в Німеччині та Нідерландах.
- •27. Етапи англійського Відродження.
- •28. Своєрідність Відродження в Іспанії.
- •29. Особливості розвитку гуманістичної далматинської літератури XV-хуІст. (б.Котрульєвич, м.Маруліч, Сасін, м.Држич, Гундуліч).
- •30. Епоха Відродження в Угорщині (я.Панноній, б.Балаши).
- •31. Епоха Відродження в Чехії (я.Гус, б.Лобковіц).
- •32. Польське Відродження (а. Кржицький, к.Яницький, Рей, я.Кохановський).
- •33. Творчість Данте - останнього поета середніх віків і першого поета Нового часу.
- •34. „Нове життя" - лірична автобіографія Данте.
- •35. Значення трактатів Данте ("Бенкет", "Про народну мову", "Про монархію").
- •36. "Божественна комедія" Данте - філософсько-художній синтез середньовічної культури і пролог до літератури Нового часу.
- •37. Петрарка як родоначальник італійського гуманізму. Основні мотиви лірики Петрарки.
- •38. "Канцоньєре" ("Книга пісень" - справа усього творчого життя Петрарки.
- •39. Особливості творчості Боккаччо ("Фьєзоланські німфи", "Фьяметта", "Декамерон").
- •40. "Декамерон" Боккаччо - енциклопедія італійського життя епохи Відродження.
- •41. Творчість Аріосто (поема "Несамовитий Роланд").
- •42. Феодально-католицька реакція і криза гуманізму в хуІст. ("Звільнений Єрусалим" Торквато Тассо).
- •43. Осміювання недоліків і вад суспільства, нападки на церкву в "Похвальному слові Глупоті" Еразма Роттердамського.
- •44. "Листи темних людей" і літературна діяльність Ульріха фон Гуттена.
- •45. Народні німецькі книги ("Тіль Ейленшпігель", "Історія про доктора Фауста") та народні пісні і балади.
- •46. Рабле. "Гаргантюа і Пантагрюель": сатира на феодалізм і схоластику, боротьба за нові гуманістичні ідеали, педагогічні погляди.
- •47. Творчість поетів Плеяди.
- •48. Основні мотиви лірики Ронсара.
- •49. Попередники ренесансу в Англії (Ленгленд. "Видіння про Петра-орача". Чосер. "Кентерберійські оповідання").
- •50. Томас Мор - перший соціаліст-утопіст у європейській літературі ("Утопія").
- •51. Боротьба Бекона зі схоластикою і догматизмом у науці в "Новій Атлантиді".
- •52. Марло як творець англійської ренесансної трагедії ("Трагічна історія доктора Фауста").
- •53. Шекспірівське питання. Значення творчості Шекспіра.
- •54. Періодизація творчості Шекспіра, особливості і, II, III періодів.
- •55. Своєрідність і тематика сонетів Шекспіра.
- •56. Історичні хроніки і відображення в них політичних поглядів Шекспіра ("Генріх IV", "Річард III", інші).
- •57. Життєстверджуючий, оптимістичний характер комедій Шекспіра: проблематика, головні герої.
- •58. Трагічний конфлікт гуманістичної мрії і дійсності в трагедії Шекспіра „Гамлет". Образ Гамлета.
- •59. "Отелло" Шекспіра - трагедія "обманутої довіри" : проблематика, образи Отелло та Яго.
- •60. Динаміка образу Ліра в трагедії Шекспіра "Король Лір"..
- •61. "Ромео і Джульєтта" Шекспіра - п'єса про велике людське кохання, яке торжествує над середньовічним фанатизмом.
- •62. Проблематика пізніх п'єс Шекспіра ("Цимбелін", "Зимова казка", "Буря").
- •63. Рицарський роман в Іспанії ("Амадіс Гальський").
- •64. Шахрайський роман в Іспанії та його демократична спрямованість ("Ласарільо з Тормеса").
- •65. Сервантес - великий реаліст іспанської літератури.
54. Періодизація творчості Шекспіра, особливості і, II, III періодів.
З періоди творчості:
1590- 1600.
1600- 1608.
1609-1613.
1. Оптимістичний, тому що збігається з періодом раннього відродження, а раннє відродження пов'язане з гуманізмом. Все веде до добра, гуманісти вірять у торжество гармонії. Переважають історичні хроніки й комедії. На рубежі 1-2 періоду створюється єдина трагедія «Ромео й Джульєтта». Комедії. Шекспір випереджає час. Комедії Шекспіра - особлива річ, вони створюються на інших началах. Це комедія гумору, радості. Сатиричне, викривальне начало відсутнє. Вони не побутові. Комедії Шекспіра - комедії стану героїв. Ефект комічного створюється гіпертрофією характеру або почуттів. «Багато шумуз нічого». Перепалка Бенедикта й Беатріче - гумор. Ревнощі -
«12-та ніч» Гіпертрофія почуттів. Графиня мріє про шлюб, але смерть переходить всі межі. У Шекспіра вперше виникла думка про те, що комічнне і трагічне виходять Із однієї точки, це дві сторони однієї медалі. 2. Цей період творчості Шекспіра пов'язаний з розвитком жанру трагедії. Він створює в основному тільки трагедії і незабаром розуміє, що буржуазна моральність не краща, ніж середньовічна. Шекспір б'ється над проблемою, що є зло. Трагічне розуміється ідеалістично. Шекспіра жахає те, що трагедія виникає з того ж, із чого й комедія. Шекспір починає спостерігати, як те саме якість приводить до гарного й поганого. «Гамлет» - трагедія розуму. Тут зло не зовсім ще проникнуло в душу Гамлета. Гамлетизм - роз'їдаюча душу бездіяльність, пов'язана з рефлексією. Гамлет-гуманіст епохи відродження.
«Отелло» - написана на сюжет італійської новели. В основі конфлікту -протистояння двох ренесансних особистостей. Гуманіст - Отелло, ренесансний Ідеаліст - Яго. Отелло живе для інших. Він не ревнивий, але дуже довірливий. На цій довірливості грає Яго. Отелло, вбиваючи Дездемону, вбиває світове зло в прекрасному обличчі. Трагедії не закінчуються безпросвітно. 3. Романтичний. Шекспір намагається зберегти гуманістичні матеріали,хоча паростків для гуманізму не дає.
55. Своєрідність і тематика сонетів Шекспіра.
Своєрідність і тематика сонетів Шекспіра. Драматург і театральний діяч. Всі знають його неперевершені комедії («Дванадцята ніч», «Багато галасу і нічого»), глибокі філософські трагедії («Гамлет», «Ромео і Джульєтта»). Але Шекспір відомий також і як засновник однієї з чудових театрів Британії театру Глобус. Сонети Шекспіра і до цих пір вражають читачів своєю емоційністю, красою метафор, глибиною змісту, їх переводять на багато мов.
Сонет-Досить незвичайна літературна форма. Виник він ще в кінці XIII століття, потім стрімко розвивався і назавжди закріпився у світовій літературі. Сонет - вірш, який складається з 14 рядків, двох катренів (строфа з чотирьох рядків) і двох терцин (строфа з трьох рядків). Це постійна поетична форма. Сонети Шекспіра часто складені з трьох катренів і одного дистиха. Майстрами сонетів традиційно вважаються Франческо Петрарка і, звичайно, Вільям Шекспір. Ця форма написання продовжує розвиватися і нині. Сонети Вільяма Шекспіра піднімають в основному морально-етичні проблеми. Центральною темою є любов. Вічне і загадкове людське почуття, у творах Шекспіра, любов ліричного героя змінюється усіма можливими поетичними фарбами: нещасна і розділена, вічне почуття і пристрасне захоплення, повагу до коханої, захоплення і поклоніння. Страждання і сумніви переливаються в гармонію взаємного почуття. Сонети Шекспіра -своєрідна енциклопедія любові. Разом з оспівуванням цієї найвищої форми існування людського духу, поет глибоко проникає в сутність людської психології. Сонетів Шекспіра притаманна емоційність, вихваляння любові, захоплення образом коханої, а також щирість, відвертість, чуйність ліричного героя. Однією з основних микротем сонетів Шекспіра є прославляння любові, затвердження її значення для людей:
• Любов - над бурею піднятий маяк,
• Чи не меркнущій в темряві і тумані. •Любов - зірка, яку моряк
• Визначає місце в океані.
Мене вражає щирість і прямота Шекспіра. Він ніколи не ідеалізує кохану (сонет 130, наприклад). Саме чесність і щирість поет декларує як одну з найголовніших рис своїх віршів, які повинні бути у люблячого людини. Сила поетичного слова є однимз мотивів творчості Шекспіра:
• І в день суду ти будеш жити в слові,
• У піснях моїх, що сповнені любові.
Сонети Шекспіра - Неоціненний скарб світової літератури. Сонети Вільяма Шекспіра - одна з вершин світової поезії. Ці тексти зачаровують не стільки красою, стрункістю поетичної форми, як неймовірною щирістю та емоційністю. Сонети Шекспіра - цілий художній світ, в якому діють прекрасні, чисті серцем, благородні ліричні герої.