Відмінність властивостей послуг від товарів [3,12]

Властивість товару	Властивість послуги	Характерна відмінність послуги від товару
Відчутність	Невідчутність	неможливість інвентаризації послуг; неможливість патентування послуг; неможливість швидкого демонстрування послуги; складність встановлення ціни на послугу.
Стандартизованість	Гетерогенність (різнорідність)	залежність надання послуги та задоволення споживача від того, хто надає послугу; залежність якості послуги від багатьох факторів, що не підлягають контролю; відсутність єдиного правила, яке б визначало, чи відповідає надана послуга запланованому результату.
Віддільність виробництва та споживання	Одночасність виробництва та споживання	можливість впливу споживачів як на трансакцію, так і один на одного; залежність результату надання послуги від діяльності виробника; необхідність децентралізації; складність масового виробництва.
Тривалість	Нетривалість	складність узгодження за часом пропозиції та попиту на послуги; неможливість повернення послуги або перепродажу.

На нашу думку, Зейтемл і Бітмер точно і вірно виділили відмінності між послугою та товаром, чим доказали необхідність глибокого вивчення сутності категорії “послуга’’.

Деякі економісти доводять, що адекватне визначення послуги має відрізняти процес виробництва послуги і послугу як продукт. Виходячи з цього, економіст Інтерміт Гілл (Головний економіст Світового банку по Європі та Центральній Азії) в 1977 році запропонував своє визначення послуги: послуга − це зміна умов належності особи або товару будь-якому економічному суб'єктові, яка випливає з діяльності іншого економічного суб'єкта зі згоди першого.

Гілл вирізнив два важливі аспекти послуг:

1. вони не можуть передаватися далі;

2. надання послуг потребує діяльності однієї особи для іншої [4].

Проте обмін не є необхідною умовою для послуг. Елемент необхідної взаємодії між продавцем та покупцем намагався пояснити німецький економіст Герш в 1989 році. Оскільки однією з умов послуги є “фактор одночасності”, Герш визначає послугу як угоду (трансакцію з позитивним фактором одночасності, тобто одночасністю придбання і отримання послуги) [5].

Товар може існувати в рамках його фізичних можливостей незалежно від клієнта або покупця. Про послуги не можна сказати те саме. Якби це було ймовірним, то права власності на них могли би передаватися від одного суб'єкта економічної діяльності до іншого. Виходячи з цього, економіст

Ф. Ніколейдс в 1989 році запропонував альтернативне визначення, що охоплює як фактичні відмінності, так і характеристики операцій з послугами: послуга – це трансакція, яка є не просто переданням прав власності на об'єкт (відчутний чи ні), вона охоплює також низку завдань, які виконуються виробником для споживача. Виконання цих завдань потребує контакту між ними, виробництво й реалізація послуг не можуть відокремлюватися одне від одного [4,122-123]. Запропоноване визначення показує деякі загальні риси торгівлі товарами і послугами. Багато послуг реалізуються за допомогою трансакцій, які схожі на трансакції товарів, де клієнт висуває специфічні вимоги виробникові.

Більш загальним, є визначення послуги А. Румянцевим як об’єкта підприємницької діяльності, спрямованої на задоволення потреб інших осіб, за виключенням діяльності, що здійснюється на основі трудових правовідносин. Це вид діяльності, який задовольняє певну людську потребу, може мати або не мати матеріальну форму, тісно пов'язаний з виробництвом товарів або повністю самостійно оформлений [4,217].

На нашу думку найбільш точним і зрозумілим є визначення послуги як будь-яку дію чи вигоду, яка надається однією стороною іншій і на відміну від товару має специфічні, тільки їй притаманні характерні риси. До переліку таких особливостей можна віднести її незбереженість, уявність, зміну якості та ін.:

1. Незбережсність послуги визначається тим, що вона надається

одноразово і її неможливо залишити для використання ще раз. При повторному використанні це вже буде нова послуга.

2. Уявність послуги – це уява результату, який буде після отримання

послуги. Але ніяку послугу неможливо побачити до її отримання.

3. Зміна якості послуги – якість послуги змінюється в кожний момент

її надання. Кожна нова послуга надається в змінених умовах: настрій, стан здоров'я, вплив зовнішнього середовища, пора року, ступінь втоми та ін. [5].

Економічна література пропонує велику кількість визначень категорії “послуга”, які, як правило, побудовані на протиставленні понять “товар” і “послуга”. У багатьох вищенаведених визначеннях терміна “послуга” підкреслюють, що, на відміну від товарів, послуги є нематеріальними, недовготривалими, невідчутними, не можуть складуватися. Однак у більшості визначень лише зазначено властивості, які притаманні послугам, але немає загального визначення, яке можна було б використати з практичною метою.

Слід також зауважити, що чим простішим і конкретнішим буде визначення терміна “послуга”, тим менший різновид послуг воно охоплює, тобто тим менш точним є таке визначення. Проте загальне й абстрактне тлумачення категорії не дає чіткого уявлення про її економічну сутність [4,225].

Стрімкий розвиток міжнародного ринку послуг, який постійно доповнюється новими видами, обумовлює об’єктивну реальність відсутності єдиної їх класифікації. Аналітичний огляд підходів щодо систематизації міжнародних послуг дозволяє визначити декілька найбільш характерних ознак класифікації, які застосовуються міжнародними інституціями в процесі дослідження та регулювання світового ринку міжнародних послуг. До цих ознак класифікації відносяться : сфера призначення, форма надання, об’єкт міжнародного обміну, фактор виробництва та спосіб доставки споживачу (рис.1.1).

ОЗНАКИ КЛАСИФІКАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ ПОСЛУГ

ЗА ОБ’ЄКТОМ МІЖНАРОДНОГО ОБМІНУ: послуги, що можуть бути об’єктом зовнішньої торгівлі послуги, що за своєю природою не можуть бути предметом експорту послуги, що можуть вироблятися як для внутрішніх потреб, так і на експорт

ЗА ФОРМОЮ НАДАННЯ: морські перевезення інші види транспорту подорожі інші приватні послуги інші офіційні послуги

ЗА СФЕРОЮ ПРИЗНАЧЕННЯ : фінансові; інформаційні (комунікаційні); професійні (виробничі); туристичні; соціальні

ЗА ФАКОТОРОМ ВИРОБНИЦТВА: факторні – платежі, що виникають у зв’язку з міжнародним рухом факторів виробництва, перш за все капіталу і робочої сили не факторні – транспорт, подорожі та інші не фінансові послуги

ЗА СПОСОБОМ ДОСАВКИ СПОЖИВАЧУ: послуги, пов’язані з інвестиціями – банківські, готельні і фахові послуги послуги, пов’язані з торгівлею – транспорт, страхування послуги, пов’язані одночасно з інвестиціями і торгівлею – зв’язок, будівництво, комп’ютерні й інформаційні послуги, особисті, культурні і рекреаційні послуги

Рис. 1.1. Класифікація міжнародних послуг [6-10]

Згідно з підходом ЮНКТАД послуги поділені на п'ять категорій:

1. фінансові;

2. інформаційні (комунікаційні);

3. професійні (виробничі);

4. туристичні;

5. соціальні [6].

В міжнародній практиці підписання угод широко використовується класифікація послуг, запропонована МВФ:

1) морські перевезення;

2) інші види транспорту;

3) подорожі;

4) інші приватні послуги;

5) інші офіційні послуги [7].

У Світовому банку, наприклад, прийнятий розширений підхід до послуг, у число яких включається і рух прибутку. Так, послуги поділяються на:

1) факторні – платежі, що виникають у зв’язку з міжнародним рухом

факторів виробництва, перш за все, капіталу і робочої сили (прибутки на інвестиції, роялті і ліцензійні платежі, зарплата, виплачена нерезидентам);

2) не факторні – транспорт, подорожі та інші не фінансові послуги (цей розподіл є особливо важливим для обговорення проблем регулювання міжнародної торгівлі послугами в рамках СОТ, що концентруються переважно на не факторних послугах) [8].

Очевидно, що надання послуг у більшості випадків відбувається одночасно з продажем товару або здійсненням інвестицій в ту чи іншу країну. Тому, відповідно до засобів доставки послуг споживачу, А. Кірєєв  поділяє послуги на:

1. послуги, пов’язані з інвестиціями – банківські, готельні і фахові

послуги;

2. послуги, пов’язані з торгівлею – транспорт, страхування;

3. послуги, пов’язані одночасно з інвестиціями і торгівлею – зв’язок,

будівництво, комп’ютерні й інформаційні послуги, особисті, культурні і рекреаційні послуги.

Дана класифікація включає не тільки послуги в традиційному значенні, а й рух факторів виробництва, що є носіями цих послуг. Вона дозволяє виділити 4 типи угод, що укладаються між експортерами та імпортерами послуг. До них належать:

1) угоди, в яких для надання послуги виробник рухається до споживача;

2) угоди, у яких відбувається зворотній рух;

3) угоди, у яких відбувається рух як продавця, так і покупця;

4) угоди, у яких виробник і споживач не змінюють свого

місцезнаходження [9].

Деякі фахівці класифікують послуги також за ознакою можливої участі в міжнародному обміні. У такий спосіб їх можна поділити на три групи: першу складають послуги, що можуть бути об’єктом зовнішньої торгівлі. На їхню частку припадає приблизно 8% загального обсягу послуг, що надаються. Йдеться, насамперед, про повітряні і морські перевезення пасажирів і вантажів, зв’язок, міжнародні кредитні і страхові угоди. До другої групи відносяться послуги, що за своєю природою не можуть бути предметом експорту. Це всі види індивідуальних, соціальних, державних, інфраструктурних послуг. Третя група включає послуги, що можуть вироблятися як для внутрішніх потреб, так і на експорт [10,307].

Крім того є запропонована ГАТТ/СОТ класифікація міжнародних послуг залежно від характеру переміщення виробника та споживача:

1) угоди, у яких для надання послуги виробник рухається до споживача;

2) угоди, у яких споживач рухається до виробника (зворотний рух);

3) угоди, у яких відбувається рух як споживача послуги, так і її виробника;

4) угоди, у яких виробник і споживач послуги не змінюють свого місцезнаходження [11].

Український Державний комітет статистики використовує власну класифікацію послуг. Основними видами зовнішньоекономічних послуг є: транспортні, подорожі, будівельні, страхові, фінансові, комп’ютерні та інформаційні, роялті та ліцензійні, юридичні, бухгалтерські, науково-дослідні та дослідно-конструкторські, архітектурні та інженерні, державні, зв’язку, приватним особам та в галузі культури і відпочинку. До транспортних послуг відносяться послуги, пов’язані з доставкою товару до митного кордону держави-імпортеру та пункту призначення вантажів, перевезення пасажирів, які здійснюються усіма видами транспорту, забезпечення функціонування транспортної інфраструктури (вантажно-розвантажувальні роботи, аварійно-рятувальні роботи, послуги портів, станцій, стоянок, транспортних агентств, митних брокерів, і т. і.), транспортування по трубопроводах газу, аміаку, нафти, електроенергії. До подорожей – послуги готелів, ресторанів, бюро подорожей і туристичних агентств, послуги у сфері освіти та охорони здоров`я. До будівельних послуг – спорудження будівельних об’єктів, монтаж обладнання, будівництво автострад, доріг, спортивних та рекреаційних споруд, послуги, пов’язані з орендою устаткування для будівництва і т. і. До страхових послуг – страхування житла та пенсійне забезпечення, страхування вантажів, перестрахування і т. і. До фінансових послуг – послуги з грошового посередництва, фінансовий лізинг, послуги з управління фінансовими ринками, портфелями цінних паперів і т. і. До комп’ютерних послуг – консультаційні послуги з питань інформатизації, із створенням програмного забезпечення, з оброблення даних, створенням баз даних. До роялті та ліцензійних послуг – послуги, пов’язані з патентною та ліцензійною діяльністю. До юридичних та бухгалтерських послуг – послуги у сфері права, у сфері бухгалтерського обліку, з питань комерційної діяльності та управління. До науково-дослідних та дослідно-конструкторських послуг – послуги, пов’язані з дослідженнями та розробками в галузях природничих і технічних наук, суспільних та гуманітарних наук. До архітектурних, інженерних послуг – послуги, пов’язані з діяльністю у сфері архітектури та будівництва, з технічного контролю та аналізу, сертифікаційною діяльністю. До державних послуг відносяться послуги, пов’язані з державним управлінням загального характеру в економічній та соціальній сфері, з діяльністю, віднесеною до компетенції держави. До послуг зв’язку – послуги пошти та в області телекомунікацій (приймання, оброблення, транспортування листів, газет, посилок, передавання звукової інформації за допомогою телефону, телеграфу, електронної пошти, Інтернету і т. і.) До послуг приватним особам та у галузі культури та відпочинку – послуги зі створення аудіовізуальних програм, послуги пов’язані з роботою музеїв, бібліотек, архівів [7].

Таким чином, підводячи підсумки вищевикладеного, слід зазначити наступне:

1) послуга як економічна категорія являє собою різнорідну невідчутну діяльність, що здійснюється суб’єктом економічних відносин, має фактичний відчутний результат і споживається в момент її надання;

2) на практиці є міжнародний та національний аспекти системи класифікації послуг, тобто більшість вчених розглядають категорію “послуга’’ не тільки в межах національної, а й у рамках світової економіки, що дає змогу визначати більш широкий спектр послуг;

3) деякі автори надають класифікацію послуг тільки в умовах національної економіки, не беручи до уваги класифікації, які пропонують Світовий банк і ГАТТ/СОТ;

4) у зв’язку з тим, що надання послуг та їх споживання найчастіше відбуваються в межах національної території, створення національних систем обліку торгівлі послугами, які будуть зіставлятися на міжнародному рівні, – одне з перших завдань.

Проте сьогодні Класифікатор ГАТС і національні класифікатори послуг країн-членів СОТ не завжди узгоджені один з одним. У зв’язку з цим облік торгівлі послугами сьогодні становить серйозну проблему.