Становление глобалистики як науки

У становленні глобалістики як науки можна виокремити кілька етапів

У 60-х рр. ХХ століття теоретичні засади глобалістики закладались Г.Канном, Д.Беллом, Р.Ароном, Н.Віннером

Першими спробами міждисциплінарних та міжнародних по складу глобальних досліджень стали симпозіуми та робочі групи по екології напередодні Стокгольмської конференції по охороні оточуючого середовища . З'являється глобалістична проблематика

Особливістю цього етапу стало створення в другій половині 60-х років спеціальних міжнародних, державних, неурядових, приватних організацій, метою яких стало вивчення глобальних проблем та шляхів їх подолання. Це „Інститут проблем майбутнього”, який було створено у Відні в 1965 році, міжнародний фонд „Людство в 2000 році”, заснований в Нідерландах в 1965 р. В 1966 р. В США було оформлене Товариство вивчення майбутнього світу.

Особливе значення мало заснування в 1968 році з ініціативи А.Печчеі (1908-1984) неурядової міжнародної громадської організації - Римського клубу, з метою дослідження проблем глобального розвитку та залучення уваги світового співтовариства до глобальних проблем. Подальша діяльність Римського клубу сприяла становленню та інституалізації глобалістики, формуванн. її категоріального апарату та методології. Саме вони вперше висвітлили питання про вирішення глобальних проблем.

В западних страніх в єнот период проводилась політика того что в социалистических станах проблемы экологии невозможны, а в капиталистических есть.

Другий етап розвитку глобалістики охоплює 70-ті – першу пол. 80-х рр. ХХ ст. На цей етап припадає піднесення глобалістики в методологічному, функціональному та прикладному плані. Цією проблематикою займаються такі провідні вчені, як А.Тоффлер, який закладає підвалини філософії технократичного суспільства, С.Мендловітц, який запропонував принципи нового світового порядку, Е.Ласло, яким сформульовано головні цілі розвитку людства та ін. Коммпонент –футорологія. Задачі прогнозування. РК використовує метод моделювання. У цей період була зроблена класифікація гп.

У середині 70-х рр. провідні країни Заходу охопила серія структурних криз, які стали предметом дослідження глобалістики.

Третій етап 80-20 ст. сучасний етап. Характеризуеться кінцевим формуванням предмету, бердного поля, формуються задачі та перелік предметів глоб. Напряму пов’язан з терміном глобалізація. Глоб- частина політ науки.

1983-Термін Глобалізація БУВ опублікован вчених Левітом в Статті у Гарвард бізнес рев'ю.

Гобалізація-особлива галузь наукового дослідження, направлення на вивчення сутності передумов, тенденцій, етапів розвитку глобалізаційних наслідків у вигляді глоб проб людства наука досліджує моделі майбутнього людського пристрою в умовах інтенсифікації соц. Зв'язків які ми визначаємо як процес глобалізації.

Глобальны дослідження почали впливати на політичні рішення. Вони відобразились в кількох десятках док м права- всесвітня хартія природи 1982, декларація рыо 1992, конвенція оон про змыну клімату 1992У 80-ті рр. американський соціолог Е.Тоффлер запропонував модель хвилеподібного розвитку цивілізації. Ще у 70-х рр. у працях "Футурошок" та "Екоспазм" він розробляв концепцію "шоку від зіткнення з майбутнім". Причину кризових явищ він вбачає в прискоренні темпів розвитку та ускладненні системи. У 1980 р. він разом з Г.Олвін опублікував книгу "Третя хвиля". У 1984 р. виходить друком його праця "Передумови та прогнози", у 1990 р. – "Зміщення влади, знання, багатство та примус на порозі ХХІ століття". З його погляду, рушійна сила суспільного розвитку – вдосконалення нових технологій, тобто сукупності знань, способи та засоби впровадження прогресивних виробничих процесів.

Четвертий етап розвитку глобалістики розпочинається на межі 1980-1990-х рр., коли радикально змінюється геополітична структура світу. На цьому етапі особливого значення набувають проблеми забезпечення глобальної безпеки, що знаходить відображення в потребі більш активного формування таких напрямів наукових досліджень, як політична глобалістика та екополітологія.

Таким чином, приходимо до висновку, що виникнення глобалістики є наслідком інтеграційних процесів в сучасній науці. Глобалістика має міждисциплінарний характер, тому що різні науки, виходячи з свого предмету та об’єкту, аналізують різні аспекти глобалізації, визначають власні бачення шляхів рішення глобальних проблем, розглядаючи їх як окремо одну від одної, так і в якості цілісної системи.