Модели глобального управлення(диктовать первым)

Глобальное управление можно определить как процесс выработки, принятия и реализации стратегических решений, направленных на поддержание или трансформацию параметров мирового порядка с целью осуществления влияния на направленность развития глобального общества и отдельных его сегментов и глобальных отношений в системе "общество-природа

Історично першими моделями були « Світова держава » та « Світовий уряд ». Обидві вони спираються на приоритет наднаціональних інститутів і процедур, формування і розвиток світового (міжнародного) суспільства й нової людини — кос­мополіта, поступове витіснення національних цінностей і інтересів заміну їх загальнолюдськими. Ця модель традиційно розглядається як засіб подолання війн і конфліктів, формування гармонійного світового устрою. Проєктами в основі яких було уствореня Світової держави були Ліга Націй, ООН. Світова держава розглядається як необхідний гарант світового (вселенського) права,

Д. Мітрані, Е. Хаас, Л. Фінкельштейн уявляють виникаюче світове суспільство як збільшену модель національної держави. З цих позицій глобальне управління займається в міжнародних масштабах тим же, що Уряди окремих держав роблять «у себе вдома», а для оформлення гло­балізації необхідні послідовні кроки зі створення свого роду світової Держави. Вони намагаються довести «застарілість» державного сувере­нітету і держави-нації взагалі, обґрунтувати тезу про те, що вони супе­речать пріоритету світового суспільства і міжнародного (або світового) права, заважають прогресивним інтеграційними процесам.

Друга модель,виникає на межі ХІХ-ХХ ст. і також перебільшує негативні наслідки «абсолютизації суверенітету державної влади», «абсолютизації права націй на само­визначення». Ідеї Світового Уряду знаходять своє втілення у про­позиціях наділити такого роду наддержавними функціями неофіційні саміти «Групи 7 » або створити наддержавний орган управління сві­товою економікою на базі Всесвітньої торговельної організації. Існує також багато авторів, які розуміють реформовану ООН як головну діючу особу в інституційній організації глобального світу

Модель « Наддержава управління » обґрунтовується представниками неореалістичної школи, які відстоюють ідею про необхідність політичного управління глобальним розвитком, головними діючими особами якого виступають гегемоністська держава чи наддержави, що покликані реалізовувати рішення з глобальних проблем на своїх умовах. Така модель спирається на політико-культурні традиції й цінності всередині СІЛА як сучасної єдиної наддержави, для яких характерним є універсалізм у значенні поширення на весь світ аме­риканських цінностей та специфічне ставлення до міжнародного права, яке виражається у спробах глобалізувати американську юрисдикцію.

Найньовітнішою є модель « глобальне управління», тобто проект глобального кооперативного регулювання для оформлення й інституційного закріплення глобалізації з метою навчитися переборювати комплексні взаємозалежості і поділені суверенітети у світі, пронизаного глобалізованою мережею

Уявлення про таку модель виникло з усвідомлення, що національні держави, у тому числі й наддержави, втрачають здат­ність до управління через інтенсифікацію транскордонних процесів, зростання прозорості кордонів територіальних держав і наростаючі виклики, породжені глобальними ризиками. Воно визначається тим, що форми кризового управління, які застосовувалися до цього часу вмежах «сімки» чи «вісімки» розвинених держав або Ради Безпеки ООН,уже не відповідають тим вимогам, які, приміром, щодня демонстру­ються турбулентними збуреннями на міжнародних фінансових ринках. Питання про управління стало центральною проблемою світовогоспівтовариства.