Сущность и типы международного порядка.(в любом случае вторім не первім1)

міжнародний порядок — це спосіб самоорганізації міжна­родного життя через взаємодію між державами, в основі якого лежить конкуренція національних інтересів та співвідношення національних сил. Він визначається через конфігурацію співвідношення сил, баланс інтересів, співвідношення цінностей та наявність каналів комунікацій між учасниками взаємодії.

Міжнародна анархія є першоджерелом міжнародного порядку. Останній є особливим різновидом суспільного порядку — незримого каркасу суспільства, який втілюється в системі соціальних інститутів, моральних, правових та інших принципів і норм, що регулюють від­носини між людьми.

За визначенням П.О. Циганкова, «суспільний порядок — це організація соціального життя, протилежна анархії, що заперечує будь-яку владу одних соціальних спільнот над іншими, що проповідує непокору будь-якому керівництву і нічим не обмежену волю.

Найважли­вішими атрибутами порядку є закони, обмеження, постійність, регу­лярність, тобто чинники, які в своєму розвитку та функціонуванні виходять далеко за межі виключно політичної сфери та спираються напотужний моральний, культурний, релігійний фундамент у здійсненні своєї функції впорядкування суспільних відносин. Іншими словами порядок — це саме життєве явище, що сягає своїм корінням фундамен­тальних якостей соціального буття.

за кри­терієм цілепокладання і за принципами організації взаємодії міжна­родних акторів можна виділити три форми міжнародного порядку: між народна конкуренція, координація, субординація.

Конкурентний порядок характеризується домінуванням інтереї міжнародних акторів над усвідомленням необхідності СПІЛЬНОГО ВИ шення загальних проблем виживання, безпеки і розвитку, але, А відміну від міжнародної анархії, тут діють механізми впорядкуванні стихійних взаємодій, умотивованих вигодою. У ролі таких механізмів^ виступають насамперед погоджені правила суперництва, конкуренції, що закршлюються в нормах і принципах міжнародного права і між­народних звичаях. При цьому кожен суб’єкт міжнародної взаємодії вільно здійснює свою діяльність на міжнародній арені, не визнаючи жодного санкціонованого правом чи мораллю зовнішнього впливу на £В0Ю вільну волю, окрім заснованого на добровільній згоді. Зрозуміло, конкуренція може бути сумлінною і несумлінною. В умовах конку­рентного порядку діють безструктурні механізми регулювання міжна­родних відносин. При цьому держави поступово усвідомлюють необ­хідність такого маневрування, яке здатне перешкодити будь-якій з інших держав зібрати сили, які перевищували б сили її супротивників, навіть об’єднаних у коаліцію. Створення інституційних засобів підтри­мання такої рівноваги свідчить про перехід до міжнародного порядку координації.

Порядок координації є вищою за рівнем організації формою міжна­родного порядку, що характеризується формуванням певного балансу між інтересами міжнародних акторів і необхідністю спільного вирі­шення загальних проблем. Міжнародна координація відрізняється від конкурентного порядку насамперед виникненням інституційних механізмів узгодження національних інтересів. Основним серед них є досягнення міжнародного еквілібріуму. Саме класична система балансу сил, сформована Віденський ¹ конгресом після невдачі спроб Напо- аеона створити континентальну імперію, являє типовий приклад між­народної координації. Вона прагнула стабілізувати відносини між її часниками й обмежити виникаючі між ними конфлікти.

Формування порядку субординації являло собою подальший розвиток міжнародного порядку в напрямку ускладнення управлінських принципів організації міжнародного життя. Така форма міжнародного порядку означає тією чи іншою мірою підпорядкування інтересів окремих міжнародних акторів інтересам міжнародного співтовариства, Далі більше усвідомлюються в міру зростання взаємозалежності технологічній, соціокультурній сферах людського життя умов цього порядку створюються міжнародні регулюючі режими з метою здійснення передбачуваного організованого ^тР^анснаціональні процеси. Уже напередодні Першої світової війни істотні аспекти цих процесів стали предметом глобальног державного регулювання з боку міжнародних організацій. Тим сам створювалася інфраструктура для транснаціонального управління еко­номічними, соціальними та культурними процесами.

Саме виникнення порядку субординації зробило принципово мож­ливим якісний прорив у впорядкуванні міжнародного життя, тобто просування від міжнародного до світового порядку. Можна згадати тут, що X. Булл під світовим порядком розумів не міжнародний порядок серед держав, а приклади дій людства як цілого, що захищають першо­рядні цілі соціального життя, якими він вважав виживання, істину і власність.

Оглавление

Методологія глобалістики 1

Поняття та еволюція біосфери 2

Школа глобальной экології и її вклад у розвиток глобалістики 3

Сутність і типи глобальних проблем сучасності 4

Шляхи вирішення глобальних проблем(переспоси надо ли диктовать) 5

Становление глобалистики як науки 6

Глобалістічна Концепція Римського клубу (диктувати другим) 7

Предмет и заданняя глобалістики 8

Сутність, суб’єкти та структурні компоненти глобалізації 9

Причини інтенсифікації проявів глобалізації насучасному етапі 10

Підходи до аналізу глобалізацій них процесів у сучасному світі(вторым он большой если мело времени только красное) 11

Взаимодействие природы и человека(вторам я его знаю только то что красным) 12

Сутність і історія розвитку поняття ноосфера 13

Позитивні наслідки глобалізації 14

Негативні наслідки глобалізації(вторым) 15

Ментальні глобальні трансформації 16

Социальные трансформации(переспроси надоли их диктовать они написаны на листике и все зависит от того смогу ли я его достать) 17

Экономические трансформации 18

Теневая глобализация 19

Сущность и структура глобального управления.(первым) 20

Модели глобального управлення(диктовать первым) 21

Влияние глобализации на национальное государство и государственный суверенітет(диктовать вторым) 22

Национализм и сепаратизм в контексте глобализации 23

Сущность и Типы мирового порядка(в любом случае вторім не первім!) 24

Неототалтарний проект світової будови 25

Становлення та розвиток альтерглобалістського руху 26

Програмні цілі та цінності альтерглобалістського руху 28

Основні глобальні загрози національній безпеце України(вторим) 29

Вплив глобалізацій них процесів на розвиток Українського суспільства і української держави. 30

Сущность и типы международного порядка.(в любом случае вторім не первім1) 31

32