Сущность и Типы мирового порядка(в любом случае вторім не первім!)

Світовий порядок — це спосіб цілераціональної організації між­народного життя шляхом формування глобального інституційного середовища узгодження суперечливих інтересів міжнародних акторів усіх рівнів і типів.Він передбачає наявність юридизованої та етичної систем норм і правил глобальної взаємодії (світове право і глобальна етика), системи глобальних політичних інститутів та процедур політичного узгодження, а головне — об’єкта впорядко­вуючих впливів в особі глобального суспільства.

Якщо не вживати поняття «мондіалізація» як французький еквівалент слова «глобалізація» то слід визнати, що його значення пов’язане зі структурним виміром глобалізації, із суб’єктивним процесом інтеграції всіх держав і народів у єдине планетарне утворення, з його спрямуванням на знищення расових, релігійних, етнонаціональних, політичних, мовних г, і інших кордонів, формування універсальної світової культури і створення єдиної системи глобального управління, у завершеному вигляді представленої як Світовий Уряд.

Процес просування від міжнародного до світового порядку ми будемо визначати як найсуттєвішу характеристику процесу мондіалізації. В І цьому сенсі мондіалізація постає частиною більш широкого, навіть універсального процесу впорядкування соціального буття людства як цілісності.

Поняття світового порядку відбиває зростаюче усвідомлення глобальної спільності людей і народів, які несуть спільну відповідальність за стан нашої планети

Можна виділити три історично реальних типи міжнародної субординації. Це гегемоніальний порядок, імперіальний порядок і порядок кондомініуму.

Основою гегемоніального порядку є настільки безперечна перевага

одного з міжнародних акторів, що незадоволені актори не мають надії змінити статус-кво. Разом з тим центр-гегемои прагне поглинути цих ослаблених акторів, поважаючи зовнішні атрибут суверенітету. Такий порядок Р. Арон описує як «світ гегемонії

, відзначаючи, що «в системі політичних утворень, які впер1*о оберігають свою неза­лежність, гегемонія є нетривкою модальністю рівноваги. Сьогодні США перебувають у становищі «першої та єдиної справді світової держави», але механізми підтримання світової гегемонії США дуже нагадують великі імперії минулого — Римську, Китайську, Мон­гольську, яким вдавалося встановити повну регіональну гегемонію. Однак унікальність американської гегемонії пов’язана з тим, що, як від­значає 3.Б. Бжезинський, «Америка займає домінуючі позиції у чотирьох галузях світової влади, які мають вирішальне значення, — у військовій, економічній, технологічній та культурній одночасно»¹.

Імперіальний порядок визріває в надрах порядку гегемоніального. \ р Арон писав: «ні античний світ, ні Азія, ні сучасна Європа не знали три­валого періоду між рівновагою й імперією. Іреко-латинська цивілізація Середземномор’я після тривалих періодів смути розвилася до імперського миру. В Азії три великі цивілізації по черзі існували в умовах миру рівноваги і миру імперського». Імперіальний порядок характеризується об’єднанням території, на яку він поширюється, під владою І _; однієї сили чи одного суверенітету.

Альтернативою гегемоніальному й імперіальному порядкам субординацїї є міжнародний порядок кондомініуму, що втілився в принципах поведінки учасників біполярної системи. Порядок кондомініуму являє собою таку форму організації міжнародного життя, що заснована на силовій рівновазі двох наддержав. Риси порядку кондомініуму ми знаходимо у біполярному протистоянні часів першої «холодної війни» (до періоду розрядки, ДО ПОЯВИ Руху неприєднання, виходу Франції з військової організації НАТО і розпаду радянсько-китайського блоку, після чого починається трансформація порядку кондомініуму). Прообразом порядку кондомініуму можна вважати біполярну систему грецьких полісів, які гуртувалися навколо морських Афін і континентальної Спарти, за наявності також не заан- гажованих полісів (подібно до Руху неприєднання). Така модель може бути застосована до характеристики Ялтинської та певною мірою Бер­лінської системи, яка хоча і була недовговічною (1878-1914 рр.), але все-таки забезпечила Європі на три десятиліття досить міцний мир, заснований на взаємному стримуванні двох блоків.

Саме порядок кондомініуму був історично першим типом власне світового порядку. За його умов змагалися за домінування дві коаліції, що засновані на постійних незмінних інтересах, включають ідеологічні компоненти та мають тривалий характер. Страх перед ядерною війною пом’якшуюче діяв на збройні конфлікти. «Рівновага страху» слу­гувала передумовою мовчазної згоди наддержав, за якою вони домов­лялися не посягати на сфери впливу кожного із блоків та спільно здій­снювати контроль за периферійною зоною обох блоків і запобігати гло­балізації локальних та регіональних конфліктів. Крім того, «наявність двополюсного світу, що підтримувався двома наддержавами — США і Радянським Союзом, — забезпечувала збереження розмаїття людських цивілізацій». Вона дозволяла країнам «третього світу» розвиватися з урахуванням власної специфіки і своїх інтересів. Отже, історичний досвід міжнародних відносин дозволяє при­пускати, що світовий порядок як порядок субординації може втілитися у формі гегемоніального, імперського порядку чи порядку кондомініуму.

Так чи інакше, світовий порядок, якої б форми він не набув, він спрямований на забезпечення фундаментальних потреб людства як цілого і досягнення першорядних цілей соціального ЖИТТЯ ГЛОбального суспільства, з необхідністю передбачає наявність механізмів глобального управління — інституційних, функціональних, комуніка­тивних, що в сукупності утворюють систему глобального управління.

Мондіалізація передбачає за формою створення транснаціональних зв’язків, а за змістом — поширення універсальних інститутів, цінностей і зразків поведінки. Він забезпечується посиленням транспарентності національних кордонів, взаємозалежності і і окремих людських співтовариств у планетарному масштабі.