7. Поняття та види джерел цивільного права. Значення судової практики для розвитку цивільного права.

Джерело цивільного права – це зовнішня форма вираження та закріплення цивільно-правових норм.

ВИДИ ДЖЕРЕЛ ЦП:

1. НПА (КУ, ЦКУ, Закони України тощо);

2. Нормативно-правовий договір – правило поведінки загального характеру, яке встановлене за домовленістю кількох суб’єктів і забезпечено державою.

• Міжнародні договори

Чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана ВРУ, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у ньому містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

• Типові договори

ГКУ визначає, що типові договори розробляються і приймаються КМУ і є обов’язковими для сторін. Напр., типовий договір оренди землі.

3. Правовий звичай – санкціоноване державою правило поведінки загального характеру, яке склалося внаслідок багаторазового застосування протягом тривалого часу.

Зокрема звичай ділового обороту – правило поведінки, не встановлене актами цивільного зак-ва, але яке є усталеним у сфері ділового обороту (наприклад, правила тлумачення міжнародних торговельних термінів - інкотермс)

4. Судовий прецедент у вигляді рішень ЄПСЛ

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики ЄПСЛ», суди застосовують при розгляді справ Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику суду як джерело права.

ППВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі ф.о., а також ділової репутації ф.о. та ю.о.» передбачає, що суди повинні застосовувати рішення ЄСПЛ як джерела права.

КСУ відповідно до ст.147 Конституції України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З огляду на це рішення Конституційного Суду України носять обов'язкову природу і є джерелами цивільного законодавства.

Що стосується загальних судів, то вони представлені розгорнутою системою відповідних судових органів, найвищим серед яких є Верховний Суд України. Акти, які приймає Верховний Суд України, наприклад, роз'яснення Пленуму ВСУ, узагальнення судової практики по окремим категоріям справ, судові рішення тощо, відповідно до чинного законодавства не є джерелом цивільного права, оскільки вони не створюють, як правило, нової норми права, а лише тлумачать існуючу. Аналогічно вирішується питання і про віднесення до джерел цивільного права судової практики (прецедентів), оскільки вони є індивідуалізованим актами, що не поширюють свою дію на всі правовідносини.

8. Цивільне законодавство, його ієрархія. Місце міжнародних договорів України в системі джерел цивільного права.

Цивільне законодавство – це сукупність нормативно-правових актів різної юридичної сили, які містять цивільно-правові норми. Ієрархічна система нормативно-правових актів, обумовлена юридичною силою нормативних актів.

За юридичною силою НПА розташовані за наступною ієрархією:

1. Конституція України – основний закон держави, норми якого як норми прямої дії безпосередньо регулюють цивільні відносини

2. Закони України: Цивільний кодекс України який був прийнятий 16.01.2003 і набрав чинності з 01.01.2004, та містить у собі 6 книг (Загальні положення; Особисті немайнові права; Право власності та інші немайнові права; Право інтелектуальної власності; Зобов’язальне право; Спадкове право); Закони України «Про акціонерні товариства», «Про кооперацію», «Про об’єднання громадян», «Про зовнішньоекономічну діяльність» тощо

3. Підзаконні НПА: Постанови ВРУ, Постанови КМУ, Накази та інструкції міністерств, держкомітетів та інших центральних органів виконавчої влади; Рішення та розпорядження органів місцевого самоврядування та органів місцевої державної виконавчої влади.