- •Поняття цивільного права як галузі права, науки та навчальної дисципліни.
- •Предмет і метод цивільно-правового регулювання.
- •Функції і принципи цивільного права.
- •Система цивільного права України.
- •Відмежування цивільного права від інших галузей права.
- •Предмет і методи науки цивільного права.
- •Поняття та види джерел цивільного права. Значення судової практики для розвитку цивільного права.
- •Цивільне законодавство, його ієрархія. Місце міжнародних договорів України в системі джерел цивільного права.
- •Дія цивільного закону в часі, просторі та за колом осіб.
- •Поняття і класифікація цивільних правовідносин.
- •Елементи цивільного правовідношення.
- •Правоздатність фізичної особи. Заборона на заняття певними видами діяльності.
- •Суб'єктивне цивільне право та суб'єктивний цивільний обов'язок: поняття й структура.
- •Дієздатність фізичної особи: поняття та ступені дієздатності.
- •Обмеження дієздатності фізичної особи й визнання її недієздатною: підстави, порядок, правові наслідки.
- •Місце проживання ф.О. Визнання ф.О. Безвісно відсутньою і оголошення її померлою: підстави й правові наслідки. Наслідки повернення особи.
- •Поняття юридичної особи. Ознаки юридичної особи, зовнішні форми їх прояву.
- •Правоздатність юридичної особи. Ліцензування окремих видів господарської діяльності.
- •Органи управління юридичної особи, їх повноваження.
- •Виникнення та державна реєстрація юридичної особи. Місце знаходження юридичної особи.
- •Припинення юридичної особи: поняття, способи, їх характеристика.
- •Відокремлені підрозділи юридичної особи, особливості їх статусу. Дочірні підприємства.
- •6)У залежності від наявності між ю.О.Відносин залежності:
- •Особливості правового статусу акціонерного товариства.
- •Особливості правового статусу товариства з обмеженою відповідальністю й товариства з додатковою відповідальністю.
- •Особливості правового статусу командитного товариства і повного товариства.
- •Особливості правового статусу виробничого кооперативу.
- •Правосуб'єктність держави Україна в цивільних правовідносинах.
- •Участь держави Україна в цивільно-правовому обороті.
- •Відповідальність держави за своїми зобов'язаннями.
- •Поняття, види і класифікація об'єктів цивільних прав.
- •1)У залежності від пов’язаності об’єкту з особистістю носія:
- •2)За критерієм оборотоздатності:
- •3)За правовим режимом і цільовим призначенням:
- •Поняття речі як об'єкту цивільних правовідносин. Класифікація речей і її правове значення.
- •1)Види речей в залежності від оборотоздатності:
- •2)У залежності від можливості пересування:
- •3)Залежно від здатності речей зберігати своє призначення при поділі:
- •4)В залежності від можливостей індивідуалізації:
- •Цінні папери як об'єкти цивільних правовідносин.
- •Послуги й результати робіт як об'єкти цивільних прав.
- •Поняття та класифікація підстав виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин.
- •Поняття й класифікація правочинів.
- •Класифікація:
- •Форма правочинів і наслідки її недотримання.
- •Поняття і особливості цивільно-правової відповідальності.
- •Види цивільно-правової відповідальності, їх класифікація.
- •Підстава цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення.
- •Вина учасників цивільного правовідношення: презумпція, вплив форми вини на обсяг цивільно-правової відповідальності. Відповідальність без вини.
- •Збитки: поняття, види. Обчислення збитків. Співвідношення збитків з неустойкою.
- •Компенсація моральної шкоди в цивільному праві.
- •Поняття строків та термінів в цивільному праві. Види і класифікація строків.
- •1. Залежно від суб'єкта встановлення строків:
- •За правовими наслідками:
- •4. За характером визначеності:
- •Поняття й значення строку позовної давності. Початок перебігу строку позовної давності.
- •Поняття і зміст права власності. Ризик випадкової загибелі речі, тягар власності. Межі здійснення права власності.
- •Підстави виникнення права власності.
- •Підстави припинення права власності.
- •Обмежені речові права (сервітут, емфітевзис, суперфіцій).
- •Система форм власності та її значення.
- •Зміст права власності: поняття, співвідношення правомочностей.
- •Право приватної власності фізичної особи: об'єкти, особливості виникнення і припинення.
- •Право власності господарського товариства. Поняття статутного капіталу фонду господарського товариства, особливості його формування.
- •Право власності Українського народу, його об'єкти.
- •Право державної власності, особливості виникнення. Органи, що управляють об'єктами державної власності.
- •Право комунальної власності: суб'єкт, об'єкти, особливості виникнення.
- •Спільна часткова власність: поняття, підстави, особливості відчуження частки, припинення.
- •Спільна сумісна власність: поняття, підстави виникнення. Режим спільної сумісної власності подружжя.
Право комунальної власності: суб'єкт, об'єкти, особливості виникнення.
Стаття 327. Право комунальної власності
1. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
2. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Суб'єктом права комунальної власності є територіальні громади в особі обласних, районних, міських, селищних і сільських рад.
Управління майном, що знаходиться в комунальній власності, здійснюють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування (ради).
Об'єктами права комунальної власності є:
- майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів; Державний житловий фонд;
- об'єкти житлово-комунального господарства;
- майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно комунальних підприємств;
- місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям;
- інше майно, необхідне для забезпечення економічного й соціального розвитку відповідної території тощо.
Особливості виникнення:
Способи виникнення комунальної власності передбачені також Законом України «Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності», яким визначаються основні положення передачі об'єктів права державної власності до комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст або до їх спільної власності. її об'єкти відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» поповнюються за рахунок:
прибуткового податку з громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства, що мешкають на території місцевої ради; податку з володільців транспортних засобів; - податку з прибутку підприємств; - державного мита, плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, одержання ліцензій; - надходжень від здачі в оренду майна, що є комунальною власністю відповідних територіальних громад; - земельного податку; - плати за природні ресурси; - місцевих додатків, зборів і т. ін.
Крім того, способами виникнення права комунальної власності є:
виробнича діяльність комунальних підприємств. Матеріальні цінності з моменту їх створення на цих підприємствах знаходяться в комунальній власності;
укладення різних цивільно-правових угод, що забезпечує перехід у комунальну власність матеріальних благ від інших власників.
Необхідно також законодавчо передбачити способи виникнення комунальної власності, частина котрих має бути запозичена із способів формування державної власності, якими є: безгосподарне майно, знахідка, безгосподарне утримання майна, що є пам'яткою історії та культури місцевого значення, бездоглядна худоба.
Спільна часткова власність: поняття, підстави, особливості відчуження частки, припинення.
Це ПВ 2 чи більше осіб на об’єкт із визначення часток кожного з них у ПВ. Тобто не річ (майно) поділяється на частки, а право власності на це майно.
Частка учасника спільної часткової власності це не частка майна в натурі, а арифметично виражена частка у праві власності на все майно. Частка має бути виражена у вигляду дробу 1/2, 1/3, 1/4 або у відсотках. Таку частку прийнято називати «ідеальною». Якщо є категорія ідеальної частки, то виникає питання, чи може бути її абстрактність конкретизована. У теорії цивільного права з цією метою існує поняття «реальної» частки. Реальна частка — це частка майна в натурі. Реальна частка у спільному майні має відповідати ідеальній частці.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ст. 358 ЦК України). Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної власності, а при неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників відповідної матеріальної компенсації.
На співвласників згідно зі ст. 360 ЦК України покладається обов'язок брати участь відповідно до своєї частки у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також відповідати перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Спільна часткова власність може виникнути між громадянами, організаціями, а також між громадянами та організаціями. Юридичними підставами для цього можуть бути договори про сумісну, в тому числі і підприємницьку діяльність, придбання майна у спільну власність внаслідок спадкування тощо.
Право переважної купівлі встановлено з метою захисту прав та законних інтересів інших співвласників, оскільки їм не байдуже, хто буде посідати місце співвласника, який вибуває. Якщо вони заінтересовані у придбанні його частки, закон надає їм таку можливість і встановлює гарантії захисту. Згідно зі ст. 362 ЦК України при продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, й на інших рівних умовах, крім продажу з публічних торгів.
Співвласник-продавець зобов'язаний письмово повідомити решту співвласників про намір продати свою частку сторонній особі, вказавши ціну та інші умови продажу. Для нерухомого майна – 1 місяць, для рухомого – 10 днів.
При продажу частки з порушенням права привілеєвої купівлі заінтересований співвласник протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав та обов'язків покупця (ч. З ст. 114 ЦК). Вказаний 3-мі-сячний строк є строком позовної давності і обчислюється з дня, коли позивач дізнався чи повинен був дізнатися про укладення угоди.
Слід зазначити, що переважне право купівлі не застосовується при відчуженні частки шляхом укладення договорів дарування, довічного утримання, міни. Тобто вказане право співвласників виникає у разі продажу частки, а не при інших способах відчуження на підставі зазначених договорів. Переважне право купівлі не розповсюджується на випадки продажу з прилюдних торгів, оскільки сама їх сутність передбачає перехід права власності до того, хто надасть більшу ціну. При продажу частки з порушенням переважного права купівлі співвласник протягом року може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав та обов'язків покупця.
Припинення спільної часткової власності здійснюється із застосуванням додаткових специфічних способів, не притаманних одноосібній власності. Спільна часткова власність може, зокрема, припинятися внаслідок виділу чи поділу. При поділі спільна часткова власність припиняється для всіх учасників, при виділі — лише для того, хто виділяється.
Компенсація вартості частки може здійснюватися лише за згодою її володільця. Згідно зі ст. 365 ЦК України припинення права особи на частку в майні може здійснюватися на підставі рішення суду при наявності встановлених законодавством вимог за позовом інших співвласників за умови внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Зокрема, це може мати місце, коли частка у спільній власності є незначною, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (п. 1 ст. 365 ЦК України).
Виділ частки може здійснюватися і на вимогу кредиторів (ст. 366 ЦК України).