35. Фактичні та планові видатки, їх структура. Графічна модель планових видатків.
Видатки в МА теорії зазвичай позначають літерою Е. В основу сукупного попиту кейнсіанці поклали криву сукупних планових витрат (АЕ).
Сукупні планові видатки (АЕ) – сума, яку д/г, фірми, уряд і зовнішній світ планують витратити на товари та послуги
АЕ = С+Іч+G+NX.
АЕа – автономні сукупні планові видатки. Їхній обсяг формується як сума автономного споживання, автономних державних витрат, автономного споживання та чистого експорту.
Фактичні видатки – реальна сума витрат суб’єктів господарювання на придбання товарів і користування послугами.
Сукупні фактичні видатки відрізняються від планових тоді, коли фірми змушені робити незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси при раптових змінах в рівнях продаж.
Сукупні фактичні видатки = Унд.
Порушення рівності між сукупними плановими та сукупними фактичними витратами приводить до дисбалансу в економіці.
37. Рівноважна модель «ін’єкції-вилучення» та її використання для обґрунтування фіскальної політики держави.
Фіскальна політика держави – особливий вид стабілізаційної політики, який полягає у свідомому маніпулюванні державним бюджетом в цілому, державними витратами і податками в цілях зміни реального обсягу виробництва, зайнятості, контролю над інфляцією, стимулювання економічного росту.
Основними елементами фіскальної політики є доходи та видатки державного бюджету.
Модель “Вилучення-ін’єкції” дає можливість представити загальні витрати як безпосередній фактор, який визначає рівні виробництва, зайнятості та доходу.
За допомогою цієї моделі досягається рівноважний обсяг ВНП – це такий ВНП, який забезпечується в умовах коли плани домогосподарств, стосовно заощаджень, збігаються з планами підприємств, стосовно інвестицій. Встановлюється рівновага між заощадженнями і запланованими інвестиціями, тобто S = In.
Обсяг заощаджень залежить, згідно моделі, від обсягів виробництва Унд. Планові інвестиції є прерогативою держави і складають постійну суму Іп. Рівність обсягів заощадження і планових інвестицій і повинна досягти держава завдяки фіскальній політиці
38. Мультиплікатор автономних видатків
Показник, що визначає у скільки разів приріст Унд перевищує приріст сукупних планових витрат, називається мультиплікатором автономних видатків.
Формула для обчислення: MULT=Δ Унд /ΔAE
В закритій економіці без державних дій можна обчислити: MULT=1/MPS
В закритій економіці з державними діями: MULT=1/(1-MPC(1-t))
В відкритій економіці з державними діями: MULT=1/(1-MPC(1-t)+MPM), MPM – гранична схильність до імпортування.
Сутність механізму дії мультиплікатора автономних видатків: наприклад, в економіку інвестовано 100$. Тоді Унд збільшиться на цю суму. Але ці ж самі гроші будуть розподілені домогосподарствами на споживання і заощадження. Якщо гранична схильність до споживання складає 0,5, то на нагромадження буде витрачено ще 50$, а загальний ріст Унд складе 100+50=150$. І так далі.
Отже, зміна в автономних витрат веде до нерівноцінної зміни у національному доході. Співвідношення цих змін і є показником мультиплікатора.