- •1.Об’єкт і предмет макроекономіки. Макроекономічні цілі і засоби їх досягнення.
- •2.Функції макроекономіки.
- •3. Макроекономіка і економічна політика.
- •4. Функціональний метод в макроекономіці.
- •5. Моделювання в макроекономіці: поняття моделі та їх види.
- •6. Економіко-математичне моделювання: види змінних та засоби їх вимірювання.
- •7. Графічні моделі та їх роль у прийнятті рішень.
- •8. Економічний кругообіг. Схеми кругообігу в закритій, відкритій економіці без державних дій та за участю держави.
- •9. Аналіз економічного кругообігу в закритій економіці: діаграма грошових потоків, система рахунків, матриця кругообігу, система рівнянь для розрахунку макроекономічних показників.
- •10. Аналіз економічного кругообігу у відкритій економіці без державних дій: діаграма грошових потоків, система рахунків, матриця кругообігу, система рівнянь для розрахунку макроекономічних показників.
- •11. Умови рівноваги в моделі економічного кругообігу. Модель «ін’єкція-вилучення».
- •12. Валовий національний продукт та його форми.
- •13. Номінальний і реальний валовий національний продукт. Дефлятор внп.
- •14. Міжгалузеві баланси та система національних рахунків. Принципи побудови снр за стандартами оон 1993р. Етапи її вдосконалення.
- •15. Проблеми втілення системи національних рахунків в Україні.
- •16. Неокласичне трактування макроекономічної рівноваги в умовах досконалої конкуренції.
- •17. Принципи та інструменти неокласичної макроекономічної теорії.
- •18. Рівновага на ринку ресурсів (праці) та формування рівноважної ставки заробітної плати.
- •19. Рівновага на ринку грошей в неокласичній теорії.
- •22. Сукупний попит та фактори, що його визначають. Кількісне рівняння обміну.
- •23. Економічні ефекти, що визначають спадний характер кривої сукупного попиту.
- •24. Фактори сукупного попиту. Рівень цін, нецінові фактори.
- •25. Споживання, заощадження та інвестиції та фактори, що їх визначають (за неокласичним трактуванням).
- •26. Державні закупівлі.
- •27. Сукупна пропозиція, фактори, що її визначають.
- •28. Крива сукупної пропозиції в довгостроковому та короткостроковому періодах.
- •29. Рівновага на національному ринку. Модель загальної рівноваги «сукупний попит – сукупна пропозиція».
- •30. Використання моделі ad-as для обґрунтування стабілізаційної політики держави.
- •31. Порівняльна характеристика неокласичної та кейнсіанської моделей макроекономіки
- •32. Принципи кейнсіанського моделювання економіки.
- •33. Фактори, що визначають динаміку споживання, заощаджень та інвестицій.
- •34. Кейнсіанська модель «витрати-випуск» (кейнсіанський хрест).
- •35. Фактичні та планові видатки, їх структура. Графічна модель планових видатків.
- •37. Рівноважна модель «ін’єкції-вилучення» та її використання для обґрунтування фіскальної політики держави.
- •38. Мультиплікатор автономних видатків
- •39. Коливання рівноважного рівня випуску навколо економічного потенціалу.
- •40. Рецесійний та інфляційний розриви в макроекономіці
- •41. Взаємозв’язок моделей «сукупний попит – сукупна пропозиція» та «кейнсіанського хреста».
- •42. Бюджетно-податкова (фіскальна) політика, її засоби.
- •43. Дискреційна і недискреційна фіскальна політика.
- •44. Бюджетний дефіцит і профіцит. Засоби фінансування бюджетного дефіциту.
- •45. Проблеми зростання податкових надходжень в державний бюджет.
- •46. Неокласична і кейнсіанська теорії попиту на гроші.
- •47. Реальний попит на гроші. Фактори попиту на гроші.
- •48. Пропозиція грошей та фактори, що її визначають.
- •49. Пропозиція грошей. Грошовий агрегат: м1, м2, м3. Грошовий мультиплікатор.
- •50. Рівновага на грошовому ринку та механізм її підтримки. Формування ставки відсотку. Ефект Фішера.
- •51. Кредитно – грошова (монетарна) політика, мета, види та засоби.
- •52. Модель „is” як модель рівноваги на товарному ринку. Її графічна побудова та алгебраїчне доведення.
- •53. Модель „lm” як модель рівноваги на грошовому ринку, її графічна побудова. Алгебраїчне доведення функції „lm”.
- •54. Модель подвійної рівноваги „is - lm”.
- •55. Взаємодія фіскальної та монетарної політики. Кейнсіанський передаточний механізм.
- •56. Відносна ефективність фіскальної та монетарної політики при жорстких цінах. Ефект витіснення.
- •57. Графічна модель переходу від моделі „is - lm” до моделі „сукупний попит – сукупна пропозиція”.
- •58.Використання моделі „is - lm” в економічній політиці.
- •59. Вибір моделей макроекономічної політики в Україні.
- •60. Економічні цикли: сутність, структура, види та причини.
- •61. Динаміка макроекономічних показників на фазах економічного циклу.
- •62. Економічний занепад та форми його прояву.
- •63. Безробіття: суть, структура, вимірювання та соціально – економічні наслідки.
- •64. Закон Оукена.
- •65. Державне регулювання рівня безробіття.
- •66. Політика зайнятості в Україні.
- •67. Інфляція: сутність, причини та вимірювання.
- •68. Види інфляції.
- •69. Шляхи подолання інфляції.
- •70. Антиінфляційна політика держави.
- •71. Взаємозв’язок безробіття та інфляції. Крива Філіпса.
- •72. Стагфляція та її трактування в сучасній неокласичній макроекономіці.
- •73. Шляхи подолання стагфляції.
- •74. Зміст та чинники економічного зростання.
- •75. Екстенсивне та інтенсивне економічне зростання.
- •Функції макроекономіки.
43. Дискреційна і недискреційна фіскальна політика.
Фіскальна політика - це сукупність фінансових заходів держави щодо регулювання бюджетних доходів і витрат з метою цілеспрямованого впливу на соціально–економічний розвиток країни.
Дискреційна фінансова політика – це свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами, яка здійснюється на підставі державних рішень з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг виробництва, безробіття та інфляцію. Дискреційна фінансова політика застосовує два інструменти:
державні закупки, які є інструментом прямої дії. Збільшуючи або зменшуючи державні закупки, держава безпосередньо впливає на сукупний попит і реальний ВВП;
чисті податки, які змінюються за рахунок зміни податкових ставок і трансфертів. Змінюючи чисті податки на такій основі, держава впливає на реальний ВВП опосередковано через споживання як компонент сукупного попиту.
Основні засоби дискреційної фіскальної політики:
Зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов’язаних з витратами.
Зміна програм "трансфертного типу" (перерозподільчих)
Циклічні зміни рівня податкових ставок.
Недискреційна (автоматична) фіскальна політика пояснює, що певна стабілізація економіки може бути досягнута і без значного впливу держави, за рахунок внутрішніх можливостей економіки, властивій й автоматичній, або «вмонтованій», стабільності. В якості «вмонтованого» стабілізатора виступає податкова система. Податки представляють собою втрату потенціальної купівельної спроможності, так званий витік з економіки.
44. Бюджетний дефіцит і профіцит. Засоби фінансування бюджетного дефіциту.
Державний бюджет – баланс доходів і видатків держави за певний проміжок часу (рік).
Бюджетний дефіцит - перевищення видатків державного бюджету над надходженнями до нього.
Бюджетний профіцит - перевищення надходжень до державного бюджету над його видатками.
Засоби фінансування бюджетного дефіциту: інфляційні та неінфляційні:
- випуск державних облігацій (покупці облігацій виступають в ролі кредиторів держави)
- використання кредитної емісії (збільшення платіжних засобів, грошової маси, що призводить до прискорення інфляції)
45. Проблеми зростання податкових надходжень в державний бюджет.
Важливою ланкою податкової політики держави є критерії оподаткування. В якості першого критерію економісти називають справедливість (рівність), в якості другого – ефективність. Але основним в системі справедливості є критерій платоспроможності. У відповідності з ним податки повинні зростати по мірі зростання доходів, в результаті чого нерівність у матеріальному положенні скорочується.
Проблеми зростання податкових надходжень в державний бюджет:
- низька платоспроможність суб’єктів господарювання
- «тіньова» економіка в державі
- недостатня ефективність системи оподаткування
- протизаконне ухилення від податків
46. Неокласична і кейнсіанська теорії попиту на гроші.
Попит на гроші – це потреба у певному запасі грошей. Він визначається як кількість платіжних засобів, які населення та фірми хочуть держати в ліквідній формі, тобто в формі готівки та чекових депозитів (каси).
Неокласики.Попит на гроші пред’являють ті, кому вони потрібні для розрахунків. Сукупний попит складається з кількох частин: трансакційний попит, попереджувальний попит, спекулятивний попит. Неокласики попит на гроші зводили до трансакційного попиту. Операції, що пов’язані з реалізацією ВНП є трансакційними, а попит на гроші для цих операцій є трансакційним попитом.
Кейнсіанці
Кейнсіанська теорія переваг ліквідності намагається дати відповідь на вказані проблеми, виходячи із мотивів економічного суб'єкта, які спонукають його зберігати частину свого багатства у формі ліквідних грошових активів. Дж. М. Кейнс виділяє мотиви: трансакційний, спекулятивний, перестороги, відмічаючи при цьому, що суб'єкт не завжди може визначити, якими саме мотивами він керується. Трансакційний - мотив збереження грошей, що виникає із зручності їхнього використання як засобу платежу.
Перестороги - мотив збереження грошей як корисного ресурсу купівельної спроможності, який у майбутньому дає можливість здійснювати незаплановані витрати.
Спекулятивний - мотив збереження грошей, що виникає з невизначеності майбутньої вартості інших фінансових активів і бажанням уникнути витрат. Кейнс розглядав попит на гроші як функцію від номінального доходу і норми позичкового процента. За його теорією номінальний доход прямо пропорційно впливає на грошовий попит (під впливом трансакційного мотиву і мотиву перестороги), a норма позичкового процента обернено пропорційно (залежно від спекулятивного мотиву).