2.5. Підготовка пошукових об'єктів

Процес підготовки пошукових об'єктів починається з дослідження геологічної будови маловивчених територій, загальної оцінки перспектив її нафтогазоносності та закінчується виявленням і підготовкою локальних пасток до глибокого буріння.

Регіональні нафтогазопошукові дослідження можуть проводитись як в нових маловив­чених регіонах, так і в невивчених частинах геологічного розрізу старих районів, їх метою є одержання необхідних геологічних даних для впевненої якісної та кількісної оцінки перс­пектив нафтогазоносності крупних територій і визначення головних напрямків нафтогазо-пошукових робіт. Оцінка перспективності при цьому дається на базі аналізу та узагальнен­ня комплексу критеріїв нафтогазоносності надр.

Регіональні роботи включають геологічні, геоморфологічні, геофізичні, геохімічні, гідрогеологічні дослідження, а також буріння опорних та параметричних свердловин. Для кожного конкретного регіону з урахуванням особливостей геологічної будови надр розроб­ляється оптимальний комплекс робіт, який складається з опорних та полегшених спостере­жень: точкових (маршрутні зйомки); пунктирних (короткі профільні перетини свердлови­нами або геофізичними методами); профільних (протяжні профільні перетини свердлови­нами або геофізичними методами); площових (геологічні, структурно-геоморфологічні, геофізичні, геохімічні та інші зйомки).

Для одержання багатосторонньої та максимально достовірної інформації доцільно частину території вивчати за допомогою розширеного комплексу методів з метою створення опорної сітки геофізичних профілів або свердловин, а решту території аналізувати лише окремими ме­тодами для згущення сітки спостережень. При цьому на опорних профілях бажано комплек­сувати всі види геофізичних досліджень, а також прив'язувати їх до глибоких свердловин. В ряді випадків доцільне буріння параметричних свердловин на протяжних регіональних профілях, що дає змогу виявити взаємозв'язок різних структурних елементів.

Методика регіональних досліджень залежить від ступеня вивченості та складності гео­логічної будови територій. За складністю будови всі нафтогазоносні та нафтогазоперспек-тивні регіони поділяються на три групи: регіони простої будови, в яких по всьому розрізі відмічається задовільне збігання структурних планів та добра витриманість сейсмічних меж, що забезпечує високу точність структурних карт; регіони складної будови, які харак­теризуються несуміщенням у розрізі структурних планів для різних комплексів, наявністю соляної тектоніки і малоамплітудних структур та несприятливими сейсмоумовами; регіони дуже складної будови, де серед осадових товщ спостерігаються пласти порід трапових фор­мацій, характерні несуміщенням структурних планів, локальні структури складної будови, дуже несприятливі сейсмоумови.

Вивчення регіонів простої будови здійснюється по всьому розрізі осадового чохла. При цьому щільність сітки сейсмічних спостережень мінімальна і не перевищує 0,1 км/км , відстань між профілями становить від 10 до ЗО км. Регіони складної та дуже складної будо­ви, де товщина осадового чохла в більшості випадків перевищує 5 — 6 км, можуть вивча­тись поверхами. Як правило, спочатку вивчають верхній поверх, а потім нижні. В цих умо­вах різко збільшується об'єм робіт, щільність сітки сейсмічних спостережень може досягти 0,5 км/км², відстань між профілями 5 — 20 км.