- •Предмет політолоігії як науки
- •Методи політології та її основні категорії
- •Політичні ідеї мислителей античної греції
- •Політичні ідеї вяених Давнього Риму
- •Політичні ідеї та вчення Давнього Сходу
- •Політична думка Середньовіччя.
- •Осоливочті політичних поглядів н.Макіавеллі
- •Політичні концепції соціалістів-утопістів.
- •Погляди т.Гоббса і д.Локка на походження і роль держави
- •Основні напрямки політичної думки в Європі хіх ст.
- •Політична думка Київської Русі
- •12 . Політична думка в Україні періоду козацько-гетьманскої доби.
- •Політична думка в Україні кінця хіх-на початку хх ст.
- •Поняття ”влада”: суть, ознаки, форма існування.
- •Політична влада: суть, структура, ресурси.
- •Легітимність влади. Шляхи легітимізації влади.
- •Ефективність політичної влади та фактори, що її визначають
- •Типи панування та типи політичної могутності.
- •19. Політичні режими та їх роль. Особливочті авторитарного політичного режиму
- •Тоталітарний політичний режим та його характеристика
- •Політична система: Суть, структура, закономірності розвитку.
- •Політична система та її типи.
- •Різноманітність моделей сучасної демократії.
- •Політична система сучасної України.
- •Держава в політичній системі та її функція. Теорії походження держави.
- •Правова соціальна держава та її основні принципи.
- •Політичні партії як єлемент сучачної політичної системи.
- •Історичні форми становлення політичних партій
- •Політичні партії та їх функції.
- •Класифікація політичних партій.
- •Партійні системи: характеристика і особливості.
- •33. Політичні партії сучасної України.
- •34. Громадське суспільство і його розвиток в Украйні.
- •35. Громадсько-політичні об’єднання та їх місце в політичній системі.
- •36. Поняття політичної культури та її типологія.
- •37. Політична культура та її функціїв суспільстві.
- •38. Політична соціалізація особи.
- •39. Політична свідомість та її рівні.
- •40. Радикалізм, анархія та популізм як типи політичної свідомості.
- •41. Етнос і політика.
- •42. Форми національного і державного устрою.
- •43. Види національної політики.
- •44. Політичні еліти та їх типологія.
- •45. Політичне лідерство. Типи політичних лідерів.
- •55. Сутність та принципи міжнародної політики.
- •58. Україна в сучасному геополітичному просторі.
Поняття ”влада”: суть, ознаки, форма існування.
Влада виступає центральною категорією політичної науки, а боротьба за завоювання і здійснення влади – основним змістом політики. Влада в загальному розумінні – це здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою тих чи інших засобів – волі, авторитету, права, насильства. Влада – це здатність примусити людей зробити те, що вони не стали би робити за власною волею (Р.Даль). Ця формула передбачає принаймні три істотні ознаки влади:
примус владарів (адже при добровільній згоді підлеглих влади як такої не існує);
наявність власної волі у підлеглих та їх відчуження від влади (яке і створює певний опір, що долається примусом);
політична нерівність (поділ на владарів і підлеглих).
Але примус тут аж ніяк не означає, що влада спирається лише на силу, - адже примушувати людей можна не тільки силою. Більше того, залякування і насильство - найменш ефективний засіб влади: діє він недовго (до страху звикають і він втрачає спонукальний ефект), а досягти ним можна лише виконання найпростішої, передовсім - фізичної роботи (натомість інтелектуальну, творчу роботу одним страхом не стимулюєш). Із шести видів влади (Дж.Френч і Б.Рейвен) тільки один є владою сили, а інші – це влада винагороди, влада статусу (коли людина добровільно приймає і виконує соціальну або посадову роль, яка пердбачає владу над нею), експертна влада (тобто влада визнаної компетентності спеціаліста), влада слів (це майже гіпнотична влада деяких вождів і промовців, яка, втім, діє лише на безпосередніх слухачів) і референтна влада (що базується на прагненні бути схожим на свого кумира).
Вказані види влади, як бачимо, відрізняються засобами нав’язування своєї волі і перелічені тут в порядку зростання їх здатності до примусу. І справедливість саме такого їх розподілу не потребує особливих доказів; достатньо згадати, яку недосяжну для всіх інших владу над власними фанами мають численні естрадні та кінозірки, навіть не найбільшої “зоряної” величини, - жодними грошима або страхом не домогтись такої відданості і покори. Проте і кумири мають долати опір, адже прихильники не налаштовані поклонятися їм, якщо ті не підтвержують свою “зоряність”. А от якщо люди од початку і без жодних умов і навіть вагань згідні виконувати чиюсь волю (наприклад, малі діти щодо батьків), тоді це не влада, це зовсім інші відносини (діти не відокремлюють себе від батьків і об’єктивно не є самостійними).
Отже, влада – то особливий рід стосунків між людьми, пов’язаний із відчуттям своєї автономності і в той же час підпорядкованості іншому у певній сфері і на певних засадах.
Політична влада: суть, структура, ресурси.
Політична влада існувала не завжди. В примітивних суспільствах, які не були соціально структурованими, влада не мала політичного характеру. Політична влада виникає в суспільстві, де люди розділені різними інтересами, різним соціальним становищем і забезпечує порядок у суспільстві саме на основі належності людини чи групи до певної території, соціальної групи. Політична влада завжди здійснюється меншістю, елітою і проявляється як поєднання процесу концентрації волі багатьох і функціонування відповідних структур/організацій, інститутів, установ/. Така влада завжди структурована: є люди, які здійснюють владу і організації, через які ця влада реалізується.
Політична влада має ряд ознак, які відрізняють її від інших видів влади. Такими ознаками є:
- верховенство її в суспільстві, обов’язковість її рішень для всього суспільства і, відповідно, для всіх інших видів влади. Вона може обмежувати їх вплив, ставити певні обмеження або ж зовсім усувати їх.
- публічність і все загальність політичної влади, оскільки тільки вона діє на основі права і звертається до народу відкрито від імені самого народу, суспільства ;
- легальність у використанні сили, примусу та інших засобів;
- моноцентричність, єдина вертикаль прийняття політичних рішень;
- можливість використання найрізноманітніших засобів для завоювання, утримання та реалізації влади.
Механізми влади мають складну ієрархічну структуру, в якій формальним первинним суб’єктом і джерелом влади виступає народ, котрий передає свої владні повноваження офіційному представнику – державі. Держава, в свою чергу, розподіляє повноваження серед носіїв влади по “горизонталі” / законодавча, виконавча, судова гілки влади/ і по “вертикалі” /центральні, регіональні, місцеві органи влади/, щоб мати можливість управляти населенням країни /об’єкт влади/ від імені всього суспільства/.