- •Методика
- •6. Зв’язок навчання фізики з викладанням ін. Предметів. Інтегровані курси.
- •2. Фізика, як навчальний предмет.
- •10. Засвоєння знань і особливості навчального пізнання. Формування фізичних понять. Плани узагальнюючого характеру для вивчення фізичних явищ і величин.
- •11. Особливості формування експериментальних вмінь і навичок учнів.
- •12. Розвиток мислення учнів на уроках фізики. Активізація пізнавальної діяльності учнів.
- •13. Методи навчання фізики, їх класифікація.
- •14. Поблемне навчання фізики. Логіка проблемного уроку.
- •15. Форми організації навчальних занять з фізики.
- •16. Типи і структура уроків з фізики. Системи уроків фізики. Вимоги до сучасного уроку фізики.
- •17. Навчальний фізичний експеримент, його структура і завдання. Демонстраційний експеримент і дидактичні вимоги до ньго.
- •18. Фронтальний фізичний експеримент. Лабораторні роботи, фізичний практикум. Домашні експериментальні роботи.
- •19. Типи фізичних задач і методи їх розв’язання. Загальні методи розв’язування фізичних задач. Алгоритмічні прийоми розв’язування фізичних задач.
- •21. Усний і письмовий контроль. Тести. Екзамен з фізики.
- •22. Перевірка експериментальних умінь.
- •23. Робота вчителя фізики як дослідника. Вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів з фізики.
- •24. Узагальнення і систематизація знань з фізики. Фізична картина світу.
- •25. Формування наукового світогляду учнів.
- •26. Позакласна робота з фізики та форми її проведення. Гурткова робота. Фізичні вечори, олімпіади. Екскурсії з фізики.
- •27. Система дидактичних засобів з фізики. Комплексне використання дидактичних засобів на уроках фізики.
- •28. Обладнання кабінету фізики. Використання технічних засобів навчання на уроках фізики.
- •29. Диференціація навчання фізики: педагогічна доцільність можливі форми. Профільне і поглиблене вивчення фізики.
- •30. Факультативні заняття, їх значення, короткий аналіз змісту факультативних курсів з фізики.
- •20. Контроль знань і вмінь учнів з фізики. Методи і форми контролю.
- •31. Шкільна лекція з фізики.
- •32. Зміст і методика вивчення теми ‘Тиск рідин та газів’.
- •33. Методика вивчення закону Кулона.
- •34. Інтенсифікація навчальної діяльності учнів на уроці фізики в умовах кабінетної системи. Урок фізики в світлі ідей розвиваючого і виховуючого навчання.
- •35. Науково-методичний аналіз структури і змісту теми ‘ Геометрична оптика’.
- •36. Особливості роботи в школах і класах з поглибленим вивченням фізики.
- •37. Основні методичні вимоги до малюнків і креслень на уроках фізики. Техніка і технологія малюнка в викладанні фізики.
- •38. Зміст і методика вивчення теми ‘Взаємне перетворення рідин та газів’.
- •39. Науково-методичний аналіз і методика формування понять ‘електричний заряд’, ‘електричне поле’, ‘напруженість поля’, ‘потенціал’, ‘різниця потенціалів’, ‘електрична ємність’.
- •41. Педагогічна діяльність і можливості вивчення фундаментальних експерементів з фіізики.
- •42. Домашні лабораторні дорсліди і роботи з фізики і методика їх виконання учнями. Обробка результатів експерименту при виконанні лабораторних робіт і робіт фізпрактикуму.
- •43.Значення розв’язування задач з фізики, їх місце в навчально-виховному процесі. Класифікація задач з фізики. Розв’язок задач з фізики як метод навчання.
- •44. Дидактичні і методичні основи здійснення міжпредметних зв’язків. Роль міжпредметних зв’язків в формуванні учнів понять, навичок і умінь.
- •45. Науково-методичний аналіз і методика формування кінематичних понять ‘переміщення’, ‘пройдений шлях’, ‘швидкість’, ‘прискорення’.
- •46. Види організаційних форм навчальних занять з фізики, їх коротка характеристика. Види уроків з фізики, їх структура. Шляхи удосконалення уроку з фізики в сучасній середній школі.
- •47. Стан взаємозв’язків в навчанні фізики і математики. Зв’язок фізики з трудовим навчанням.
- •48. Науково-методичний аналіз змісту теми ‘ Закони руху Нютона’.
- •49. Зміст і методика вивчення теми ‘Тиск рідин та газів’ в 7 класі.
- •50. Методика розв’язання фізичних задач.
14. Поблемне навчання фізики. Логіка проблемного уроку.
Проблемне навчання – система правил застосування раніше відомих прийомів навчання і викладання, побудована з урахуванням логіки розумових операцій і закономірностей пошукової діяльності учнів. Як тип навчання – найбільш відповідає духу розвиваючого навчання, завданню розвитку творчих здібностей і пізнавальної самостійності учнів, перетворення їх знань в переконання.
Основну відмінність між проблемним і традиційним навчанням убачають в цілях і принципах організації учбового процесу. Мета проблемного навчання — засвоєння не тільки основ наук (як в типі навчання, що склався), але і самого процесу отримання знань і наукових фактів, розвиток пізнавальних і творчих здібностей школяра. У основі організації проблемного навчання лежить принцип «відкриття» учням наукових фактів, явищ, законів, методів дослідження.
Необхідно поєднувати проблемне навчання з іншими методами.
При проблемному навчанні вчит. фізики, висловлюючи матеріал і пояснюючи найбільш складні поняття, систематично створює на уроці проблемні ситуації і організує учбово-пізнавальну діяльність учнів так, що вони самостійно роблять висновки і узагальнення.
Таким чином, проблемне навчання починається із створення проблемної ситуації, а потім проходить наступні основні етапи: формулювання проблеми; знаходження способів її рішення; рішення проблеми; формулювання висновків; підбиття підсумків. Суть проблемної ситуації складає невідповідність між вже засвоєними знаннями, уміннями і тими фактами і явищами, які необхідно пояснити.
Проблемне навчання слід здійснювати у порядку ускладнення його видів. Рівнів проблемного навчання (при яких вчитель): 1)сам формулює і вирішує проблему або показує, яким чином вона була вирішена в науці (проблемний виклад); 2)створює проблемну ситуацію і залучає учнів до сумісного пошуку її рішення (евристична бесіда, пошукові завдання і ін.); 3)формулює проблему і пропонує її учню для вирішення (у вигляді дослідницької лабораторної роботи, експериментального завдання); 4)пропонує учню сформулювати проблему і шукати шляхи її рішення (характерний для факультативних занять).
Для створення проблемної ситуації найчастіше служать проблемні питання, проте можна використовувати демонстраційний експеримент, фронтальні досліди, факти з історії і ін. Проблемне запитання має бути таким, щоб викликати відчуття здивування при зіставленні нового з відомим і незадоволеність наявним запасом знань, умінь і навиків. (Чому тоне кинутий у воду цвях, а важке судно плаває?)
15. Форми організації навчальних занять з фізики.
При виборі форм організації навчального процесу треба враховувати як зміст навчального матеріалу, так і дидактичні завдання та відповідні методи викладання, що застосовуються на певному етапі навчання.
Учителі фізики ставлять перед собою завдання збудити інтерес учнів до вивчення програмного матеріалу, залучити їх до активної пізнавальної діяльності, забезпечити засвоєння учнями навчального матеріалу безпосередньо на уроці. Все це, безумовно, впливає на вибір форм і структури проведення навчальних занять.
У практиці роботи школи встановилася певна система організації навчального процесу з фізики, за якої застосовуються різні види занять: уроки практикуми, екскурсії, семінари, а також і форми обліку успішності учнів (екзамени і заліки). Крім цього запроваджені і факультативні заняття з фізики для учнів, що виявляють особливі нахили і зацікавленість до цього.
Основною формою організації занять є уроки різних типів. Кожний урок характеризується певною цільовою спрямованістю (повідомлення нових знань і формування нових понять, прищеплення вмінь застосовувати знання на практиці, повторення навчального матеріалу, контроль і облік знань). Залежно від типу уроку встановлюється і відповідна його структура.