39. Науково-методичний аналіз і методика формування понять ‘електричний заряд’, ‘електричне поле’, ‘напруженість поля’, ‘потенціал’, ‘різниця потенціалів’, ‘електрична ємність’.

Атоми речовини мають електричну будову: складаються з позитивно заряджених ядер і негативно заряджених електронів. Олнойменні заряди відштовхуються одне від одного, різнойменні – притягуються . У нормальному стані число позитивних і негативних зарядів однакове, і вцілому тіло електричнонейтральне. Але оскільки електрони не жорстко прив’язані до атома, тіла мають властивості електризації. Якщо одне тіло має надлишок електронів, то кажуть що воно заряджене негативним зарядом; а якщо у другого тіла недостача електронів – позитивним електричним зарядом. Простір де появляються сили, що діють на електричний заряд, називаються електричним полем. Це поле може бути утворенояк самими електричними зарядами, так і змінним магнітним полем.У кількісному вираженні електричне поле характеризується напругою(енергетична характеристика) і напруженістю(силова характеристика). Встановивши з учнями потенціальний характер електричного поля вводимо поняття потенціал. Скалярна функція координат φ(х,у,z) – потенціал електростатичного поля – визначається із точністю до проізвольної сталої, однакової для всіх точок поля. Потенціал може бути знайдений, якщо відомо розподілення заряду в просторі.Фізичний смисл потенціала визначаеться фізичним вмістом вектора Е. Напруженість електричного поля(E=F/q) визначається відношенням сили F, з якою це поле діє на заряд, до величини цього заряду q. Електрична ємність(C=q/U) конденсатора визначається кількістю електрики, яку треба перенести з однієї обкладки на іншу, щоб між ними змінювалась напруга на 1 вольт.

41. Педагогічна діяльність і можливості вивчення фундаментальних експерементів з фіізики.

Шкільний фізичний експеримент включає демонстраційні досліди, фронтальний експеримент, експериментальні задачі, фізичний практикум і домашні досліди. 1Демонстраційні досліди посідають важливе місце у вивченні шкільного курсу. Але демонстраційний експеримент потрібно доповнювати різними видами самостійного експерименту, серед яких важливе місце відводиться фронтальному експерименту. 2Фронтальний експеримент – це такий експеримент, коли всі учні проводять однакові дослідження на однотипному обладнанні. Умовно його поділяють на: 1) фронтальні досліди і спостереження – короткочасний експеримент, з результатів якого в основного роблять якісні висновки; 2) фронтальні лаб. роботи – більш тривалий експеримент, з результатів якого роблять не тільки якісні, а й кількісні висновки. Експеримент дає змогу: 1) тісно пов’язувати теоретичне вивчення навчального матеріалу із самостійним дослідженням явищ та властивостей тіл; 2) робити узагальнюючі висновки не зх одного спостереження, а на основі спостереження усіх груп учнів; 3) ефективно керувати процесом формування експерементальних умінь і навичок. 3Фізичний практикум – більш висока сходинка лабораторних занять – має наступні особливості: різні групи учнів виконують різні роботи; по змісту роботи фізичного практикуму більш складніші, чим фронтальні роботи, і для виконанняїх, як правило, вимагається більше часу; роботи фізичного практикуму ставляться в кінці півроку чи навчального року, а інколи після закінчення вивчення великого розділу. 4Домашні лабораторні роботи можна поділити на три основних типа: 1) роботи, в яких учні використовують предмети домашнього побуту і підручні матеріали; 2) роботи з експерементальними саморобними приладами; 3) роботи, виконані на приладах, які виготовляються промисловістю. Найбільш простіше організувати роботу першого типу. Проте більш цінніші якраз два наступних вида робіт.