Методика

Методика викладання фізики як педагогічна наука, її предмет і методи досліджень. Історія розвитку методики викладання фізики в Україні.

Методика викладання фізики є однією з педагогічних наук. Її виникнення, становлення і розвиток обумовлені бурхливим прогресом фізики. Значення фізики як науки висунуло методику фізики на одне із важливих місць в системі педагогічних наук в справі навчання і виховання підростаючого покоління. Предметом її вивчення є навчальний процес з фізики. Навчання фізики виконує три головні функції: освітня функція - при її реалізації учні отримують знання основ фізики, набувають вміння і навички застосовувати знання на практиці. Розвиваюча функція – припускає розвиток в учнів пізнавальних можливостей, прививає їм вміння «самостійно поповняти свої знання, орієнтуватися в потоці наукової і політичної інформації». Виховна функція – невід’ємний компонент комплексного підходу до навчання. Єдність ідейно-політичного і трудового виховання учнів являє ться основою виховної функції навчання фізики.

Методи дослідження розбиваються на дві основні групи: 1)змістові: пед.спостереження – об’єктами спостереження можуть бути дії учнів при вивченні нового матеріалу, виконанні лаб.робіт, розв’язання задач; документальне спостереження – його об’єктом можуть бути контрольні роботи учнів, їх зошити, класні журнали, плани вчителів, щоденники; педагогічний експеримент – це процес навчання фізики, який дає можливість спостерігати пед.явища в контролюючих і поданих звіту умовах; тест на успішність – це сукупність спеціально підібраних завдань для виявлення знань в учнів; анкетування – спосіб вияснення різних аспектів навчання і виховання учнів по їх відповідях на питання спец.анкет. 2)формалізовані: теоретичний аналіз – відіграє важливу роль при визначенні ведучої ідеї і розробці гіпотези дослідження; системний підхід – напрямок методології спеціально-наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить дослідження об’єктів як систем.

Фундаментальні фізичні теорії як основа шкільного курсу фізики.

Якщо зрівнювати недавно в курсах фізики середньої школи матеріал групувався по класах явищ: механічні, теплові, електричні, магнітні, світлові, тяжіння, тому в даний час навчальний матеріал групується по чотирьох фундаментальних фізичних теоріях: класична механіка, термодинаміка та статистична фізика, електродинаміка, квантова фізика. До класичної механіки відносять механіку вільної точки ,. Прийнято ділити механіку на кінематику, статику, динаміку. До основи відносять ряд кінематичних понять і величин, які описують рух і положення матеріальної точки в просторі. Ядро механіки складає перший, другий і третій закони Ньютона і принцип суперпозиції сил. Поняття, які відносять до термодинаміки: температура, кількість теплоти, внутрішня енергія, теплоємність. Ядро термодинаміки представлено трьома принципами. Статистична фізика використовує ряд понять і величин – тиск, температура, ентропія. В ядро статики входять в загальній формі і закони механіки. В основі електродинаміки лежить нова модель матерії і взаємодії. Теоретичним ядром є система рівнянь Максвела – Лоренцо для електромагнітного поля. Питання квантової фізики (електромагнітного поля і механічного руху) об’єднуються в одній темі. В основі розглядають закони Столєтова по фотоефекту.В ролі ядра взяті постулати де Бройля для мікро частин з масою спокою.

Планування роботи вчителя фізики. Календарне, тематичне і поурочне планування з фізики.

Підготовка вчителя фізики до уроків починається з планування їх на навчальний рік, семестр, потім планується вивчення кожного розділу і теми і, на кінець, складання плану проведення окремого уроку. Від чіткості планування залежать ефективність і ритмічність навчальної роботи, систематичність занять, якість виконання програми і в кінцевому результаті глибина знань учнів.

Вихідні документи для планування – навчальний план школи і програми. Сучасна програма з фізики складена так, що вона може служити календарним планом, так як в ній вказано не тільки час, відведений на вивчення кожної теми курсу, але і прикладне роз приділення цього часу між вузловими питаннями теми.

Розрізняють річне(перспективне), тематичне і поурочне планування.

Річне планування зводиться роз приділення навчального матеріалу по семестрах, визначенню часу проведення тематичних і оглядових екскурсій, часу і способів повторення і т.д.

Тематичне планування включається в розподілення вузлових питань кожної теми по уроках, причому таким чином, щоб сукупність уроків забезпечувала всі необхідні по даній темі види повторення, фронтальні лабораторні роботи і досліди, екскурсії, домашні завдання і т.д. При цьому повинні бути втіленні в конкретні форми діяльності вчителя і учнів ті задачі, які сформульовані по кожній темі в пояснювальній записці до програми.

Заключний етап – поурочне планування, тобто планування кожного наступного уроку. Складання плану уроку не формальність, а доказана практикою: такий план допомагає вчителю чітко представити всі елементи уроку: і зміст, і послідовність, стримати в пам’яті багато чисельні деталі, наперед передбачити можливі труднощі і їх подолання, організацію педагогічно ефективної самостійної діяльності учнів і багато іншого.

Підготовка вчителя до уроку. Наукова організація праці вчителя фізики.

Підготовка до уроку обов’язкова для кожного педагога. Вона складається з наступних елементів.

Перед усім потрібно визначати основну задачу уроку, його цільову установку, в відповідності з цим визначити зміст (основні питання) уроку, його структуру і методи роботи. Потім потрібно уважно вивчити і проаналізувати відносний до теми даного уроку текст підручника, по якому працюють учні, з’ясувати, чи відповідає об’єм і зміст тексту вимогам сучасної програми, чи доступну викладений матеріал, наскільки точні і ясні визначення і формулювання, наданні підручником.

Необхідно добре продумати виховну сторону уроку. Кожен учитель повинен пам’ятати, що він являється і вихователем для учнів. При плануванні уроку потрібно підібрати відповідний ілюстративний матеріал для пояснення, а також для задач. Готуючись до уроку вчитель повинен у відповідності до тематичного плану визначити основні шляхи і зв’язки даного уроку з попереднім і наступним уроком, визначити ряд питань з раніше пройдених тем. Багато уроків фізики пов’язані з постановкою демонстраційного експерименту, тому потрібно завчасно підготувати прилади і матеріали, зібрати схеми і перевірити їх. Вчителю необхідно завчасно підібрати вправи і задачі і для роботи в класі, і для завдання додому. Крім необхідного мінімуму потрібно відібрати кілька задач для сильних учнів. Крім того в процесі підготовки до уроку необхідно підібрати малюнки які будуть намальовані на дошці, а також продумати всі пояснювальні записи до них. Якщо урок, або частина його присвячена самостійній або контрольній роботі то потрібно підібрати задачі і питання для необхідної кількості варіантів. Після того, як матеріал буде зібраним потрібно привести його в систему, продумати всі його елементи.