- •Методика
- •6. Зв’язок навчання фізики з викладанням ін. Предметів. Інтегровані курси.
- •2. Фізика, як навчальний предмет.
- •10. Засвоєння знань і особливості навчального пізнання. Формування фізичних понять. Плани узагальнюючого характеру для вивчення фізичних явищ і величин.
- •11. Особливості формування експериментальних вмінь і навичок учнів.
- •12. Розвиток мислення учнів на уроках фізики. Активізація пізнавальної діяльності учнів.
- •13. Методи навчання фізики, їх класифікація.
- •14. Поблемне навчання фізики. Логіка проблемного уроку.
- •15. Форми організації навчальних занять з фізики.
- •16. Типи і структура уроків з фізики. Системи уроків фізики. Вимоги до сучасного уроку фізики.
- •17. Навчальний фізичний експеримент, його структура і завдання. Демонстраційний експеримент і дидактичні вимоги до ньго.
- •18. Фронтальний фізичний експеримент. Лабораторні роботи, фізичний практикум. Домашні експериментальні роботи.
- •19. Типи фізичних задач і методи їх розв’язання. Загальні методи розв’язування фізичних задач. Алгоритмічні прийоми розв’язування фізичних задач.
- •21. Усний і письмовий контроль. Тести. Екзамен з фізики.
- •22. Перевірка експериментальних умінь.
- •23. Робота вчителя фізики як дослідника. Вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів з фізики.
- •24. Узагальнення і систематизація знань з фізики. Фізична картина світу.
- •25. Формування наукового світогляду учнів.
- •26. Позакласна робота з фізики та форми її проведення. Гурткова робота. Фізичні вечори, олімпіади. Екскурсії з фізики.
- •27. Система дидактичних засобів з фізики. Комплексне використання дидактичних засобів на уроках фізики.
- •28. Обладнання кабінету фізики. Використання технічних засобів навчання на уроках фізики.
- •29. Диференціація навчання фізики: педагогічна доцільність можливі форми. Профільне і поглиблене вивчення фізики.
- •30. Факультативні заняття, їх значення, короткий аналіз змісту факультативних курсів з фізики.
- •20. Контроль знань і вмінь учнів з фізики. Методи і форми контролю.
- •31. Шкільна лекція з фізики.
- •32. Зміст і методика вивчення теми ‘Тиск рідин та газів’.
- •33. Методика вивчення закону Кулона.
- •34. Інтенсифікація навчальної діяльності учнів на уроці фізики в умовах кабінетної системи. Урок фізики в світлі ідей розвиваючого і виховуючого навчання.
- •35. Науково-методичний аналіз структури і змісту теми ‘ Геометрична оптика’.
- •36. Особливості роботи в школах і класах з поглибленим вивченням фізики.
- •37. Основні методичні вимоги до малюнків і креслень на уроках фізики. Техніка і технологія малюнка в викладанні фізики.
- •38. Зміст і методика вивчення теми ‘Взаємне перетворення рідин та газів’.
- •39. Науково-методичний аналіз і методика формування понять ‘електричний заряд’, ‘електричне поле’, ‘напруженість поля’, ‘потенціал’, ‘різниця потенціалів’, ‘електрична ємність’.
- •41. Педагогічна діяльність і можливості вивчення фундаментальних експерементів з фіізики.
- •42. Домашні лабораторні дорсліди і роботи з фізики і методика їх виконання учнями. Обробка результатів експерименту при виконанні лабораторних робіт і робіт фізпрактикуму.
- •43.Значення розв’язування задач з фізики, їх місце в навчально-виховному процесі. Класифікація задач з фізики. Розв’язок задач з фізики як метод навчання.
- •44. Дидактичні і методичні основи здійснення міжпредметних зв’язків. Роль міжпредметних зв’язків в формуванні учнів понять, навичок і умінь.
- •45. Науково-методичний аналіз і методика формування кінематичних понять ‘переміщення’, ‘пройдений шлях’, ‘швидкість’, ‘прискорення’.
- •46. Види організаційних форм навчальних занять з фізики, їх коротка характеристика. Види уроків з фізики, їх структура. Шляхи удосконалення уроку з фізики в сучасній середній школі.
- •47. Стан взаємозв’язків в навчанні фізики і математики. Зв’язок фізики з трудовим навчанням.
- •48. Науково-методичний аналіз змісту теми ‘ Закони руху Нютона’.
- •49. Зміст і методика вивчення теми ‘Тиск рідин та газів’ в 7 класі.
- •50. Методика розв’язання фізичних задач.
31. Шкільна лекція з фізики.
Шкільна лекція відноситься до словесних методів навчання. Вона характеризується великою науковою глубиною, логічною стійкістю та тривалістю. Лекція потребує від учнів більш стійкої уваги, і тому може лиш застосовуватись на завершуючому етапі вивчення фізики. Особливо поширенні в школі лекції, ціль яких – описання великої групи фізичних явищ з єдиної точки зору, із загальних позицій, а також вступні лекції до окремих розділів. Ретельна підготовка та уміло проведена лекція з добре підібраними демонстраціями здійснює дуже великий вплив на школярів і готовить їх до продовження навчання в не стінах школи, привчає конспектувати почуте. Проте перебільшення запису учнями конспекту лекцій, як правило, збіднює навчальний процес, втомлює учнів.
32. Зміст і методика вивчення теми ‘Тиск рідин та газів’.
За обсягом навчального матеріалу – це найбільша тема. Для зручності розбиваємо її на чотири підтеми: ‘Закон Паскаля та його застосування’, ‘Тиск у рідині та газі під дією на них сили тяжіння’, ‘Атмосферний тиск’, ‘Виштовхувальна сила’. До цієї теми також переноситься явище змочування та капілярність. Параграфи в підручнику здебільшого призначенні для додаткового читання.
1. Закон Паскаля та його застосування(Газ(рідина) передає тиск в усіх напрямках однаково). Вивчаючи цю підтему, учні повинні повторити рух молекул, структуру тіл, рівновагу сил. Приступаючи до пояснення, вчитель зазначає, що люди з давніх часів намагалися вивчити властивості води, щоб використати їх для власних потреб. Рух рівноваги рідин та газів. Спочатку слід пригадати ознаки рідин та газів і порівняти їх з ознаками твердих тіл. Характеризуючи стани речовини, вчитель нагадує, що в твердих тілах частинки(молекули, іони) коливаються навколо положення рівноваги, що зумовлено великими силами зчеплення, тоді як у рідин їх частинки рухомі одна відносно одної. Ще рухливіші молекули газів. Виконуючи досліди на зміну форми твердих тіл і рідких тіл(згинання пружини, переливання рідини з мензурки в широку посудину), звертають увагу на те, що рідина набирає форму посудини під дією сили тяжіння, а для зміни форми твердого потрібна якась інша досить значна за величиною сила.
Текучість – це переміщенні частинок рідини або газу одних відносно інших(тільки для рідин та газів
‘Якщо відсутня сила тяжіння, в усіх точках газу або рідини, що перебуває у стані спокою, тиск однаковий’. Сила тяжіння діє і тоді, коли тіло перебуває в стані невагомості. Але в стані невагомості немає дії на підставку або підвіску, немає дії одних шарів рідини чи газу на інші, а тому в рідині або в газі, що містяться в посудині, тиск на вміщене тіло на будь-якій глибині однаковий. Вираз <у відсутності сили тяжіння> означає те, що ми не враховуємо вагового тиску стовпа рідини або газу. До врахування закону Паскаля, даного в підручнику, треба додати роз’яснення, що ми розглядаємо тиск газу без урахування тиску під дією сили тяжіння. Доцільно пригадати, яку форму має рідина в умовах невагомості. Потім розглядати 2.тиск всередині рідини або газу. Гумовий круг заповнити водою, сполучити його за допомогою гумового коліна з метровою скляною трубкою і наповнити водою. На круг поставити дерев’яну дощечку, а трубку тримати вертикально. Коли на дошку стане учень вода в трубці підніметься.
3. Атмосферний тиск. Для засвоєння учні повинні повторити попередній матеріал.Запитуючи учнів, чи має повітря вагу,звичайно дістанемо позитивну відповідь. Тут ми можемо повідомити, що повітряна оболонка, яка оточує Землю називається атмосферою. Її висота сягає за 2000 км. Пригадуємо, що поролжня посудина наповнена повітрям, і щоб зважити це повітря спочатку зважуємо саму посудину, а потім наповнюємо її повітрям і зважуємо.Про атмосферний тиск – дослід із склянкою, наповненою водою і закритою папером.Вода з перевернутої повної склянки, закритої папером, не виливається.Учні переконуються в існуванні атмосферного тиску і приходять до думки про вимірювання тиску висотою стовпа рідини. Дослід здовгою скляною трубкою. В посудину з підфарбованою водою вставляють довгу тонку трубку. Коли ротом втягнути повітря, вода піднімиться на всю висоту трубки.
4 Виштовхувальна сила :дія рідини і газу на занурене в них тіло; умови плавання тіл.
Дія рідини і газу на занурене в них тіло.Учням можна запропонувати виконати дома такі досліди: 1Потримати камінь в повітрі а потім у воді, де його легше тримати? 2 Обв’язати камінець ниткою і до неї прив’язати гумовий шнурок. Спостерігати, що буде із шнурком при опусканні і вийманні камінця з води.Під час пояснення важливо підкреслити незалежність величини виштовхувальної сили від речовини зануреного тіла.Щоб довести це, на терезах зрівноважують склянку з водою і поряд на штативі укріплюють підвішене на гумовій нитці досліджуване тіло так, щоб воно було над склянкою. Якщо опустити у воду досліджуване тіло відомого об’єму, рівновага терезів порушиться і відноаиться лише тоді, коли в склянку,яка стоїть на другій шкальці, доляти води. В кінці можна розповісти легенду про Архімеда. Умови плавання тіл можна визначити двома способами: 1) порівняти силу тяжіння і виштовхувальну силу для різних випадків на дослідах і закріпити набутті знання на лаб. робрті; 2) встановити висновки безпосередньо з результатів, добутих при виконанн і лаб. Роботи.