29. Диференціація навчання фізики: педагогічна доцільність можливі форми. Профільне і поглиблене вивчення фізики.

У цілях розвитку різносторонніх інтересів і здібностей учнів і їх професійної орієнтації в середніх загальноосвітніх школах організовуються факультативні заняття по вибору учнів. Для цих же цілей можуть бути організовані школи і класи з поглибленим теоретичним і практичним вивченням окремих предметів, різних видів праці, мистецтва і спорту.

Учбово-виховний процес, організований з урахуванням типових індивідуальних відмінностей учнів, в педагогічній літературі прийнято називати диференційованим, а навчання в таких умовах — диференційованим навчанням. У школі на даному етапі її розвитку диференціація навчання обумовлена прагненням до раціонального використання потенційних можливостей кожної людини, що зв'язане з виявленням і максимальним розвитком природних задатків і здібностей учнів. Разом з тим диференціація навчання дозволяє добре поставити профорієнтацію школярів, оскільки остання базується на поглибленому вивченні тих учбових предметів, до яких в достатній мірі розвинений їх інтерес.

Розрізняють так звану внутрішню і зовнішню диференціацію навчання. Внутрішня диференціація припускає таку організацію учбово-виховного процесу, при якій облік індивідуальних особливостей учнів здійснюється в умовах роботи вчителя в звичайному класі (індивідуалізація в умовах масового навчання). Зовнішня диференціація полягає в тому, що для обліку індивідуальних особливостей школярів їх об'єднують в спеціальні учбові групи (власне, диференціація навчання фізиці).

У сучасній світовій педагогічній практиці і теорії відомі наступні види диференціації навчання: а) за здібностями; б) по нездібностях; у) по проектованій професії в дорослому житті; г) по інтересах.

Педагогічний досвід і численні дослідження показують, що стійкі інтереси у більшості школярів виявляються у віці 14—15 років. З цього віку і доцільно починати диференціацію навчання фізиці (VIII—X класи). В даний час склалися три такі форми: 1) факультативні заняття (курси по вибору учнів); 2) класи з поглибленим вивченням фізики (частіше за фізику і математику); 4) спеціалізовані школи (фізико-математичні, фізичні і ін.) при деяких університетах.

КЛАСИ З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ФІЗИКИ

Більш довершена форма диференціації навчання по інтересах — класи і школи з поглибленим теоретичним і практичним вивченням окремих учбових предметів. Оскільки у віці 14—17 років у більшості учнів інтереси до тієї або іншої діяльності або області знань мають ще вельми широкий характер, диференціація в середній школі здійснюється зараз по групі (циклу) близьких предметів. При цьому поглиблене вивчення основ наук і їх застосувань органічно поєднується з професійною орієнтацією і допрофесійною підготовкою учнів.

Головна відмінність курсу фізики підвищеного рівня від звичайного полягає не в об'ємі, а в глибині трактування даних явищ. Незначне розширення програми можливе, але воно повинне бути обґрунтоване цілями загального розвитку школярів і їх допрофесійної підготовки.

Специфічні ж особливості вивчення поглибленого курсу фізики існують; їх обумовлює кінець кінцем те, що в класи підбираються учні з яскраво вираженим інтересом до фізики і техніки. Основні з цих особливостей такі:

а) дається глибше і повніше, чим зазвичай, трактування основних понять, законів і теорій; чітко визначаються межі, в межах яких «працюють» ті або інші фізичні моделі і теорії, концепції і поняття; указуються умови, при яких справедливі фізичні закони; при аналізі фізичних явищ обов'язково враховуються початкові умови і визначаються можливі спрощення;

б) оскільки поглиблене вивчення фізики починається з IX класу, то в програму цього курсу вводиться узагальнюючий розділ, присвячений механіці; його мета — нагадати школярам її основні поняття і закони, необхідні для розуміння подальшого матеріалу;

в) щоб підвищити науковий і виховний рівень курсу фізики, в ньому посилена роль фізичного експерименту, що проводиться школярами самостійно, причому перевага віддається роботам дослідницького характеру (у вигляді експериментальних завдань);

г) завдяки хорошому знанню учнів математики проводиться повніше ознайомлення їх на уроках фізики з математичним методом і посилений дедуктивний характер викладу ряду тем.