576 С.П.Максимюк. Педагогіка. Курс лекцій

ми, сімейними і суспільними, державними й громадськими інституціями, соціальними вимогами.

Громадянськість інтегрує в собі виховання «поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови і національних цінностей країни, у якій дитина живе, до країни, її походжен­ня та до цивілізацій, відмінних від її власної» (ст. 29 Конвенції про права дитини), тобто людини-патріота, який намагається в розумних межах обєднати особисті інтереси з інтересами держави, суспільства, інших людей, який розуміє, що реальна орієнтація людини є орієнтацією на безперервний наступаль­ний суспільний і особистісний розвиток у рамках соціального миру, справедливості, повної рівності у правах і можливостях відносно диференційованого розподілу благ відповідно до за­траченої праці, її кількості, якості й кваліфікації працівника.

Принципи гуманістичного виховання — активності, со­ціальної творчості, колективності, розвивального виховання, проблемності, мотиваційності, індивідуалізації, цілісності, опо­ри на провідну діяльність, єдність виховуючого середови­ща — це система координат, яка розширюється, доповнюєть­ся, довизначається на основі вибору й відбору, конкретизації ефективніших виховних стратегій і технологій, з урахуван­ням регіональних, місцевих умов, віку, статі дітей, рівня їх­нього інтелектуального, морального, фізичного й естетично­го розвитку.

Скільки б ми не говорили про саморозвиток, самовдо­сконалення дитини, однак при нинішньому стані справ учи­тель залишається ключовою, визначальною фігурою у вихов­ному процесі.

4. Кваліметричне вимірювання ступеня гармонійності розвитку учнів

Сьогодні у світовому співтоваристві відбуваються зміни, пов'я­зані з появою таких факторів суспільного розвитку, як якість людини, умови її життєдіяльності і самореалізації. Експерти ООН для країн, які входять в цю організацію, розраховують індекс людського розвитку (ІЛР) за такими параметрами: на­ціональний дохід на душу населення; середня тривалість жит­тя; середня тривалість навчання в країні; екологічний стан. Цей кваліметричний (багатомірний) показник кількісної міри характеризує рівень антропосоціального розвитку кожної дер-жави, у тому числі й України.

Частина 4. Школознавство 577

Класик світового менеджменту Пітер Дракер стверджує, що «немає слаборозвинених держав, а є країни, якими слабо управляють». Сьогодні це є особливо актуальним для України, яка має досить могутній людський капітал, науковий, вироб­ничий і природний потенціал, але не реалізує їх через неорга­нізованість суспільства, недостатню доцільність діяльності персоналу у всіх сферах і соціальних об'єктах, слабкість управління соціально-економічними процесами.

У той же час сьогодні спостерігається недооцінка ролі управління в підвищенні доцільності діяльності працюючої частини населення країни. Найбільше це стосується сфери освіти — педагогічна громадськість не сприймає управлін­ських новацій так, як це потрібно. Причинами цього є: тради­ційний консерватизм сфери освіти; орієнтація педагогів на навчально-виховний процес; висока усталеність функціону­вання сфери освіти, яка не викликає потреби в змінах та ін.

Щоб побудувати соціальне, демократичне суспільство, у правовому полі якого і в рамках загальнолюдської моралі могли б самореалізуватися громадяни України, система ос­віти повинна стати провідною силою соціально-економічного процесу і повернути всіх учасників управлінського і навчаль­но-виховного процесів «обличчям» до учнів.

Змінити склад мислення нинішніх педагогів і управлінців можна лише на основі класичного алгоритму процесу стра­тегічного менеджменту, який здійснюється поетапно, а саме:

1. Визначається місія — словесне вираження призначення будь-якої соціальної системи.

2. Ставляться стратегічні (кінцеві) цілі і завдання для їх до­ сягнення. Цілі — це виражені кількісною мірою очікува­ ні результати.

3. Розробляється стратегія (вибираються методи) досяг­ нення кінцевих цілей.

4. Реалізовується стратегічний план.

5. Оцінюються результати і при необхідності змінюється стратегічний план або методи реалізації.

З точки зору управління глобальною метою освіти може бути лише формування різнобічно розвинутої гуманної осо­бистості, яка відповідає вимогам загальнолюдської моралі і пот­реб економіки України.

Глобальна мета розкладається на компоненти (фактори), які відображають параметри особистості, які повинні бути

.578

С.П.Максимкж. Педагогіка. Курс лекцій

Частина 4. Школознавство

579

виміряні на кожному ступені освіти і бути наскрізними та на­ступними.

У Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття) були сформульовані компоненти глобальної мети — формування освіченої, творчої особистості і становлення її мо­рального і фізичного здоров'я. Ці компоненти різнобічно ха­рактеризують особистість і одночасно відповідають потребам суспільства й економіки (див.: табл. 7); вони є класичними.

Таблиця 7.

Отже, формування особистості слід розглядати в чотири­вимірному просторі, хоча у своїх проявах особистість висту­пає як цілісність. Але в окремих навчально-виховних закла­дах управлінська і педагогічна діяльність носять несистемний характер, малоефективні за окремими напрямами, не оціню­ються відповідно і пов'язані головним чином із особою пер­шого керівника організації, залежать від його ініціативи, а держава при цьому залишається ніби збоку.

Щоб втілити наскрізні цілі, слід відповісти, як мінімум, на два питання:

1. Стосовно чого визначити рівень досягнення кожної із чо­ тирьох цілей?

2. Як досягти наступності цілей на різних ступенях освіти? Відповідь на обидва питання пов'язана зі стандартами

знань, творчого, морального, фізичного розвитку і здоров'я.

Стандарт — це обов'язкова норма, мінімальний базис, який є фундаментом для подальшого розвитку, нормальної життєдіяльності, дотримання правил в суспільстві. Розробка стандартів із 1-го цільового напряму вже проводиться в Укра­їні в межах педагогічних програм із неперервної освіти, три­вають дослідження окремих учених і в галузі інших цілей. Ін­терес до досягнення цілей можна пробудити в учнів, якщо вони стануть «їх власними». Доцільна діяльність ( поведінка, дії ) людини має спільні риси: наявність мети як стану самої

людини; усвідомлення мети; відбір засобів (методів, способів дій) відповідно до цілей; розрахунки результатів, наслідків, ефективності поведінки.

Така класична модель доцільної поведінки людини добре відтворює специфіку управлінської діяльності, є універсаль­ною і формалізованою (дає можливість застосовувати фор­мальні методи описування і розрахунку).

Для всіх параметрів моделі характерними є вимірюва-ність результатів на певному етапі.

Отже, суть концепції мотиваційно-цільового управління полягає в двох моментах:

1. Визначити глобальну мету — формування гармонійно роз­ виненої особистості; декомпозувати її на складові; дове­ сти цілі до кожного навчально-виховного закладу, органів управління через статути, положення, стандарти, посадо­ ві інструкції.

2. Організувати процес вимірювання кожної цілі; викори­ стати отримані результати вимірювання для впливу на всіх учасників.

Головною проблемою залишається теорія вимірювання результатів (рівня досягнення цілей). Нові сучасні методи кількісного вимірювання цілей розкриваються в працях Г.А. Дмитренка, Г.Г. Азгольдова, В.Н. Алфімова, Ю.Г. Барабаша, Ю.В. Власюка, Ю.З. Гільбуха.

Оцінка знань, навичок, умінь

До 1989 р. в нашій країні існувала 5-бальна система оцінюван­ня і контролю засвоєння учнями необхідного об'єму знань (навичок, умінь). Оцінка «п'ять» відігравала роль «верхньої планки» і свідчила, що стандарт знань повністю засвоєний. Недоліки: не досить ефективна, слабо збуджує, суб'єктивна, учень не бачить, у чому його недоробки, учитель відіграє роль «верховного судді», категорично виносить «вирок».

Деякі вчителі почали залучати учнів до самооцінки, а та­кож до оцінювання незалежними експертами.

В останні роки (з 1993) широко використовуються тес­ти, які дають підсумковий результат у балах. Вони базуються на провідній методології теорії біхевіоризму. Тести будуються за єдиною схемою: визначення цілей тесту, його складання, апробація на невеликій кількості респондентів із наступним коригуванням, розробка шкали вимірів і правил інтерпрета­ції результатів. Пізніше тести автоматизували.