554 С.П.Максимюк. Педагогіка. Курс лекцій

стають потужним рушієм інтенсифікації навчальної діяльно­сті, розвитку колективізму в праці. В.Ф.Шаталов створив цілісну новаторську систему навчання, яка базується на психо-лого-педагогічних ідеях АС.Макаренка, Л.В.Занкова, В.В.Дави­дова, Д.Б.Ельконіна та інших учених.

Індивідуальний вплив на особистість дитини через твор­чий колектив властивий учителю праці та креслення з Під­москов'я І.П.Волкову. Він, спираючись на досвід комуни ім. Ф.Е.Дзержинського, створеної А.С.Макаренком, висунув і практично здійснив важливу ідею раннього виявлення і роз­витку нахилів, здібностей учнів. Для цього, вважає Ігор Пав­лович, потрібно надати можливість усім, починаючи з першо­го класу, спробувати свої сили в будь-яких видах діяльності. У творчу кімнату Волкова приходить будь-який учень (неза­лежно від віку, успішності, пори року), включається в будь-яку роботу: конструювання моделей і макетів, заняття ліп­ленням, різьбою, інкрустацією по дереву. Тут немає жодних обмежень ініціативи школяра — ні у виборі теми, ні у спосо­бах і термінах виконання, ні в обсязі допомоги з боку дорос­лих. Про кінцевий результат самостійно обраної і виконаної роботи свідчить запис у творчій книжці, яка видається учневі після закінчення школи і за якою можна побачити нахили, практичні вміння, рівень розвитку здібностей (Див.: «Учим творчеству». — М., 1988).

Ш.О.Амонашвілі науково обгрунтував і перевірив на прак­тиці зміст і принципи роботи з шестилітніми дітьми, молод­шими школярами, які сприяють становленню соціальне зна­чущих мотивів в учінні, гуманізації процесу навчання (Див.: В школу — з шести років. — М., 1986).

У 80-і роки московська вчителька С.М.Лисенкова розро­била систему управління випереджувальним навчанням молод­ших школярів, яка дає дитині радість успіху, озброює спосо­бами навчання і саморегуляції навчально-виховної діяльності (Див.: Коли легко вчитися. — М., 1981).

Ленінградський словесник Є.М.Ільїн винайшов шлях для прискорення духовного розвитку учнів, зробивши викладан­ня літератури уроками пізнання життя і себе, уроками мо­рального прозріння, людинознавства (Див.: Искусство обще­ния. — М.,1982; Путь к ученику. — М.,1989 ).

У кінці 80-х років, на початку 90-х побачили світ книги: «Лист в майбутнє», «Школа над Россю» — про передовий і но­ ваторський досвід народного вчителя О.А.Захаренка; С.Г.Шумана «Батьківські тривоги»: з досвіду психологічної служби; І.А.Дружиніна «З відкритим серцем»: з досвіду робо­ти вчителя хімії Л.В.Махової; О.О.Католікова «Моя сім'я» — про досвід Сиктивкарської школи-інтернату для дітей-сиріт.

Частина 4. Школознавство 555

О.О.Захаренко — директор Сахнівської школи на Черка­щині, у ній побували сотні тисяч екскурсантів і серед них — не лише вчителі, спеціалісти народної освіти, студенти, а й школярі. Юних екскурсантів дивує сахнівська екзотика: те­лескоп, планетарій, картинг, дельтаплан, літак (не модель), сконструйований і збудований у шкільному автогуртку, і ба­гато іншого, здавалося б, для села не властивого.

Для О.А.Захаренка школа — це не навчальні приміщення з прекрасними кабінетами, не наочна агітація. Школа — це високий дух, мрія, ідея, яка захоплює зразу трьох — учителя, дитину і батьків, і зразу ж реалізується. Більше 40 років пропрацював у' школі О.А.Захаренко, з них жодного дня не витрачено даремно. Яскрава риса О.А.Захаренка — якщо мо­жеш чимось обдарувати людей, ніколи не пропускай такої можливості. Ядро виховної системи в школі О.Захаренка ста­новлять 5 елементів: цілеспрямованість, комплексний підхід до навчання і виховання, діяльнісний підхід, поєднання інди­відуального і колективного підходу, створення умов для най­кращих результатів. Джерелом інформації про дитину, ре­зультатом праці вчителів є «Табель успішності і вихованості», у якому виставляються оцінки за вихованість і з предметів не лише вчителем, а й класом, самим учнем та батьками. У школі ще на початку 80-х років діяло 5 центрів (2 навчальних, з пра­ці, ідеологічний і здоров'я).

Педагогічна преса немало писала про М.М.Палтишева, одеського фізика з СПТУ № 1. Його досвід поетапної системи вивчення фізики в ПТУ не раз аналізувався міністерськими комісіями, про нього доповідали на Всесоюзних педагогічних читаннях (1981—1988 р.), на радах Академії педагогічних на­ук. На базі СПТУ № 1 м.Одеси було створено республікан­ську і всесоюзну школу передового досвіду з удосконалення викладання фізики в ПТУ. Поетапну організацію вивчення фізики можна представити в цілісному вигляді таким чином:

- 1 етап — виявлення і ліквідація прогалин у знаннях уч­нів з фізики;

- 2 етап — створення мікроклімату, виховання віри в успіх;

- 3 етап — оволодіння прийомами навчання, учні вчаться вчитися;

- 4 етап — вивчення фізики з використанням залікової системи;

- 5 етап — підготовка до випускних екзаменів.

Із року в рік 60—80% учнів закінчували це училище з оцінками «4» і «5» з фізики (див.: Народное образование.— 1988.—№ 1).