564 С.П.Максимюк. Педагогіка. Курс лекцій

досвід новаторів, про що писали К.Д.Ушинський та сучасні методологи — професори Б.С.Гершунський, В.В.Краєвський, І.Я.Лернер: «Життєздатними є лише думки, виведені з до­свіду, ідеї, виражені в категоріях науки».

Мода на творчість. 90-і роки. Для творчості потрібні за­датки, які можуть бути розвинені в здібності. Розвинути в людині можна лише те, що в ній закладено. Особливість моди в тому, що вона завжди прискорює, — вік у неї короткий. Деякі вчителі, які починають творити, намагаються за модою гнатися, забувши про свої можливості, свій індивідуальний темп роботи, свій стиль, і тоді народжується «недоношена ідея». Наприклад, учителі самі почали творити навчальні про­грами, створювати свої підручники. Ця робота під силу лише одиницям учителів-практиків. Розробляти програми, підруч­ники, посібники, апробувати їх, проводити експертизу мо­жуть лише великі колективи, які об'єднують учених, методи­стів, учителів.

Мода на авторські школи. Проаналізувавши досвід таких видатних педагогів, як В.Н.Сорока-Росинський, А.С.Макарен­ко, В.О.Сухомлинський, Е.Г.Костяшкін, С.Є.Хозе, О.А.Заха-ренко, Є.О.Ямбург та В.О.Караковський, можна виділити й Сформулювати цілий комплекс взаємопов'язаних задач, ідей, принципів, гіпотез, моделей, педагогічних засобів, які забез­печили оптимальне функціонування і розвиток керованих ними колективів. Сама назва «Школа Караковського», «Шко­ла Гузика», «Школа Захаренка «, «Школа Курганова», «Шко­ла Шоюбова», «Школа Нургалієва» свідчить про вже існую­чий досвід, який дав добрі результати. А для моди важливі сучасні назви, форма, а не результат. Тому з легкої руки орга­нів народної освіти з'явилися свої «автори», «авторські шко­ли», складаються перспективні плани зростання їхньої кіль­кості по кварталах, збиралися зльоти директорів «авторських шкіл».

Мода на експеримент. Сама по собі ідея експерименту­вання винятково актуальна і прогресивна для розвитку школи, але професійно організувати і провести експеримент уміють лише деякі. Не так просто назвати мету експерименту, запро­понувати гіпотезу, де була б сформульована модель або хоч ідеї нових методик, етапів, критеріїв ефективності; рідко хто з експериментаторів уміє проводити діагностику початково­го стану справ, назвати функції всіх учасників експерименту. Візьмемо, для прикладу, експеримент «Робота школи в режи­мі п'ятиденного навчального тижня». Дослідження свідчить, що половина директорів не можуть назвати завдання експе-

Частина 4. Школознавство 565

рименту, очікуваних результатів, негативних наслідків. У той же час старші класи, які проходять трудову підготовку в НВК, в окремі дні тижня мають по 8 уроків, тобто програми шести­денного тижня механічно затиснуті в рамки п'ятиденки. Але на п'ятиденку виникла мода, і всі мовчать, хоча час вивчення предметів зменшився на 15—20 уроків на рік.

Зараз існує мода на експериментальні майданчики. Це особлива форма пошукової діяльності, коли принципово но­ва практика освіти дозріває в ході самої діяльності, а керів­ництво здійснює науковець.

Мода на організаційно-діяльнісні ігри (ОДІ, КТС). Цей ме­тод може бути використаний, коли всі інші випробувані й не дали нових результатів. Ігрова методика ефективна лише за наявності компетентних методологів, ігротехніків, спеціалістів із деструкції (руйнування) стереотипів і з інтеграції нових знань. Для ОДІ п'ять днів проведення — мінімальний термін для виявлення колективних зв'язків у малих проблемних гру­пах, для самовизначення учасників, для виникнення іннова­ційних механізмів. Проведення «бліц-ОДІ», «експрес-ОДІ», «міні-ОДІ» — фікція, яка не може дати нових ідей. Але мода на ОДІ існує, вони проводяться на курсах, семінарах, у педін­ститутах і призводять до профанації самої ідеї (та й проводять їх часто непрофесіонали-шарлатани, за великі суми, доводя­чи простодушних учасників гри — педагогів — до психічних захворювань).

А скільки мод на технічні засоби, на нетрадиційні та від­криті уроки, на вибори керівників; на відмовлення від усіх здобутків у педагогіці! Органи народної освіти повинні не на­саджувати моду в педагогіці, а цілеспрямовано направляти її, іноді розумно стримувати, ні в якому разі не придушувати все: передовий досвід, науку, творчість. Вони повинні самі піднімати педагогічний «прапор», висувати ідеї, вимагаючи кращих результатів, пропонуючи, як, за рахунок чого це можна зробити.

Педагогічна мода завжди несе в собі позитивний заряд, дає можливість цікавим ідеям швидко розповсюджуватися, набрати нових якостей, упізнати однодумців і опонентів. Критика моди в педагогіці заставляє відточити методики, по­силює інтерес до технологій. Мода породжує активність лю­дей, заставляє їх шукати, винаходити. З модою неможливо бо­ротися, її можна направляти в благородну течію, надавати їй інтелектуальної елегантності та хорошого смаку. Мода народжується з позитивного прагнення вчителя до доскона­лості, оптимального співвідношення зусиль і результатів, і це