
- •Передмова
- •Тема 1. Мова й література як основи формування націоцентричного світогляду особистості
- •Форми спілкування
- •1.2. З історії становлення та розвитку української мови.
- •1.3. Суть понять «мова», «літературна мова», «ділова мова». Тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі.
- •1.4. Суть поняття «література». Вплив літератури на формування національної свідомості.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 2. Культура мови. Публічний виступ як різновид усної мови
- •2.2. Мовні норми.
- •2.3. Класифікація стилів сучасної української літературної мови.
- •2.4. Особливості та жанри публічних виступів.
- •Роди і види професійної публічної мови
- •2.5. Вимова і наголос.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 3. Текст як засіб різностильової комунікації
- •3.2. Текстові норми офіційно-ділового стилю.
- •3.3. Мовні засоби текстового зв’язку.
- •3.4. Текст як форма існування наукового знання.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 4. Художня література як основа формування культури мови особистості
- •4.2. Мовний світ давньої і нової української літератури.
- •4.3. Усна народна творчість.
- •4.4. Ономастика, імена та прізвища в українській мовній традиції. Правопис і відмінювання українських прізвищ та імен по батькові.
- •4.5. Вокативні речення. Кличний відмінок іменників. Правопис власних і загальних назв при звертанні.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 5. Мовний світ сучасної української літератури
- •5.2. Диференціація української лексики з погляду форм існування мови. Молодіжне комунікативне середовище. Молодіжний жаргон.
- •5.3. Суть поняття «творча індивідуальність автора». Лексико-стилістичні особливості сучасної української поезії і прози.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 6. Лексичні та фразеологічні засоби мови в різностильових текстах
- •Лексика української мови з погляду
- •Походження
- •Вживання
- •6.2. Корінна і запозичена лексика.
- •Правила використання запозиченої лексики:
- •6.3. Правопис слів іншомовного походження.
- •6.4. Активна і пасивна лексика.
- •6.5. Терміни і професіоналізми.
- •Особливості термінів
- •Термінологічна лексика
- •Загальнонаукова
- •Вузькоспеціальна
- •Фінансово-економічні й банківські терміни, запозичені з різних мов:
- •6.6. Особливості використання синонімів, антонімів, паронімів і омонімів у різностильових текстах.
- •Запам’ятайте значення слів-синонімів, що часто вживаються в діловому мовленні:
- •6.7. Фразеологічне багатство української мови.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 7. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми в різностильових текстах
- •7.2. Мовні штампи та канцеляризми. Тавтологія і плеоназм.
- •7.3. Абревіація як спосіб скорочування слів.
- •7.4. Орфографічні норми української мови.
- •7.5. Чергування голосних і приголосних в українській мові.
- •7.6. Спрощення в групах приголосних.
- •7.7. Уживання апострофа.
- •7.8. Уживання м’якого знака.
- •7.9. Основні правила уживання розділових знаків.
- •7.10. Пряма й непряма мова в тексті.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 8. Граматичні засоби мови в різностильових текстах
- •8.2. Нормативні аспекти граматичних категорій іменника (рід, число, відмінок).
- •8.3. Правопис закінчень родового відмінка іменників чоловічого роду іі відміни.
- •8.4. Власні й загальні назви.
- •8.5. Прикметник у професійному мовленні.
- •8.6. Написання складних іменників і прикметників.
- •8.7. Нормативність уживання граматичних форм числівника.
- •8.8. Займенник у діловому мовленні.
- •8.9. Дієслово в діловому мовленні. Зауваження щодо вживання та написання дієприкметників і дієприслівників.
- •8.10. Правопис прислівників в українській мові.
- •Правопис прислівників і прислівникових сполучень
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 9. Шляхи формування мовної компетенції особистості
- •9.1. Види словників та їх призначення. Електронні словники.
- •9.2. Синтаксичні норми української мови. Особливості та специфіка редагування різностильових текстів.
- •9.1. Види словників та їх призначення. Електронні словники.
- •9.2. Синтаксичні норми української мови. Особливості та специфіка редагування різностильових текстів.
- •Запитання для самокотролю
- •Короткий тлумачний словник
- •Вправи і завдання
- •Тема 1. Мова й література як основи формування націоцентричного світогляду особистості
- •1. Прочитайте висловлювання про мову. Яке значення має мова в житті суспільства та людини?
- •2. Поясніть значення раніше відомих слів слів, уживання яких активізувалося або розширилося на сучасному етапі розвитку мови.
- •3. Яким має бути керівник? Прочитайте про „гріхи” керівника. Чи погоджуєтесь ви із запропонованими висловлюваннями?
- •Тема 2. Культура мови. Публічний виступ як різновид усної мови
- •1. Визначте функціональний стиль поданого тексту, його підстиль і жанр. Назвіть сфери застосування й найважливіші риси.
- •2. Напишіть невеликий виступ, який належав би до того чи іншого роду та виду професійної публічної мови.
- •3. Поясніть відмінність у значенні слів.
- •Тема 3. Текст як засіб різностильової комунікації
- •1. Відредагуйте речення.
- •2. Утворіть словосполучення за поданими схемами.
- •3. Виділіть у поданих реченнях вставні слова і словосполучення. До яких груп вони належать? Поясніть, із якою метою використовуються вставні конструкції у діловому мовленні?
- •Тема 4. Художня література як основа формування культури мови особистості
- •Тема 5. Мовний світ сучасної української літератури
- •Тема 6. Лексичні та фразеологічні засоби мови в різностильових текстах
- •2. Перекладіть текст українською мовою
- •3. Поясніть значення слів, користуючись словником:
- •4. Із поданими словами і словосполученнями складіть речення:
- •6. Позначте рядок, у якому слова іншомовного походження написані неправильно
- •7. Установіть відповідність між синонімічними фразеологізмами:
- •14. Установіть відповідність між фразеологізмом та його лексичним синонімом:
- •Тема 7. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми в різностильових текстах
- •11. Виберіть рядок, у якому в усі слова потрібно вставити буквосполучення ьо:
- •17. Позначте відповідність між реченням з прямою мовою та його схемою (розділові знаки пропущені, велика буква замінена малою).
- •18. Перепишіть текст, розкриваючи дужки, вставляючи замість крапок, де потрібно, букви, розставляючи пропущені розділові знаки. Поясніть їх написання.
- •Тема 8. Граматичні засоби мови в різностильових текстах
- •1. Позначте рядок, у якому всі іменники належать до чоловічого роду:
- •3. Позначте рядок іменників, у кожному з яких правильно визначений рід:
- •4. Виберіть рядок, у якому всі слова потрібно писати з великої літери:
- •5. Позначте словосполучення, в якому дієслово вжито з порушенням мовленнєвих норм:
- •7. Прочитайте текст, виконайте подані після нього завдання:
- •13. Укажіть, де форма ступеня порівняння прикметника утворена неправильно:
- •17. Позначте рядок іменників, кожний з яких у родовому відмінку однини має закінчення -а (-я):
- •18. Позначте рядок, у якому всі прикметники пишуться разом:
- •20. Наведені власні географічні назви запишіть у родовому відмінку. Складіть з ними на вибір 10 речень.
- •21. Виділіть у поданих реченнях вставні слова і словосполучення. До яких груп вони належать? Поясніть, із якою метою використовуються вставні конструкції у діловому мовленні?
- •22.З поданими прислівниками й іменниками з прийменниками складіть речення:
- •23. Запишіть подані слова разом, окремо, через дефіс. Поясніть їх написання:
- •Тема 9. Шляхи формування мовної компетенції особистості
- •1. Позначте речення, яке потребує редагування:
- •3. Скориставшись Тлумачним словником або Словником іншомовних слів, знайдіть і випишіть словникові статті до нижченаведених слів.
- •4. Використовуючи програму Access 2003, створіть електронну картотеку професійної лексики. Література Основна
- •Додаткова
8.10. Правопис прислівників в українській мові.
Прислівник – самостійна невідмінювана частина мови, яка виражає ознаку дії, стану або ступінь і міру вияву іншої ознаки та обставини.
Прислівники на -о, -е, утворені від якісних прикметників можуть мати вищий і найвищий ступені порівняння.
Форма вищого ступеня утворюється за допомогою суфіксів -ше та -іше: швидко – швидше, складно – складніше. Значення вищого ступеня порівняння прислівників посилюється поєднанням слів значно, багато, куди, ще, трохи та прислівників у формі вищого ступеня: значно швидше, куди складніше, ще тепліше, трохи важче. Суфікси -к-, -ок-, при творенні вищого ступеня випадають: широко – ширше, швидко – швидше, легко – легше.
Найвищий ступінь порівняння прислівників твориться за допомогою префікса най- та вищого ступеня порівняння прислівників: тихіше – найтихіше, глибше – найглибше. Для підсилення значення додаються префікси як- або що-: якнайкраще, щонайповніше.
Прислівники належать до тих частин мови, що й досі поповнюються новими словами, особливо за рахунок прийменниково-іменникових сполучень (деякі з них перейшли в прислівники, інші зберігають ознаки сполучення іменника з прийменником). Щоб розрізняти прислівники і сполучення прислівникового типу, необхідно з’ясувати основи синтаксичних зв’язків, наскільки збережене значення предметності в іменниках, від яких вони походять, напр.: Однією з причин низької ефективності роботи є виконання службових справ наполовину; У поточному році наша фірма може розраховувати лише на половину прибутків.
Правопис прислівників і прислівникових сполучень
1. Прислівники, утворені від прикметників, у яких пишеться два н, подвоєння букв зберігають: натхненно, невпинно, незрівнянно. Також з двома н пишуться прислівники: зрання, навмання, попідтинню, попідвіконню, спросоння.
2. Після г, к, х у кінці прислівників пишеться и: навкруги, трохи, звідки, звідти, навшпиньки, наввипередки.
3. Частка ні з прислівниками пишеться разом: ніде, нізвідки, ніскільки, нітрохи, ніяк.
4. Частка не з прислівниками пишеться разом, якщо вони разом із нею виражають одне поняття: несподівано, невтямки, невпопад, недалеко.
5. Не пишеться окремо з підсилювальними прислівниками: не дуже, не зовсім, не цілком, а також з прислівниками на зразок: не по-нашому, не по-дружньому, не по-батьківськи.
6. Разом пишуться прислівники, утворені сполученням:
а) прийменника з прислівником; відтоді, дотепер, занадто, назавжди, оскільки
б) прийменника з коротким прикметником; вручну, допізна, засвітла, зліва, нарізно, полегеньку
в) прийменника з числівником; вшестеро, уперше, натроє, спершу
г) прийменника із займенником; внічию, нащо, передусім, почім, почому
ґ) кількох прийменників з будь-якою частиною мови; Завширшки, знадвору, навколо, навздогін, завчасно
д) кількох основ (із прийменником чи без нього); Воднораз, достобіса, живовидячки, мимохідь, нашвидкуруч, чимдуж
е) прислівники, які походять від часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови; абихто, аніскільки, деколи, чимало, щотижня, якнайшвидше
7. Окремо пишуться прислівники, утворені сполученням:
а) прийменника з повним прикметником або числівником; в головному, в цілому, в одному
б) прийменника по із збірним числівником; по п’ятеро, по десятеро
8. Через дефіс пишуться прислівники, утворені:
а) від прикметників і займенників за допомогою префікса по- та суфіксів –ому(-єму), -и; по-святковому, по-теперішньому, по-материнському і по-материнські, по-українському і по-українські, по-моєму, по-латині
б) від порядкових числівників за допомогою префікса по-; по-перше, по-друге, по-третє
в) за допомогою префіксів, які походять від часток будь-, казна-, хтозна-, бозна- і суфіксів, які походять від часток -небудь, -то, -таки; будь-куди, казна-коли, бозна-хто, хтозна-скільки, де-небудь, так-то, як-таки
г) з двох прислівників; вряди-годи, сяк-так, десь-інколи
д)повторенням слова або основи, сполученням синонімів або антонімів; швидко-швидко, зроду-віку, тишком-нишком, рано-вранці, бульш-менш, часто-густо, видимо-невидимо
9. Через два дефіси пишуться деякі прислівники будь-що-будь, віч-на-віч, де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як
Пишуться разом прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником: |
Пишуться окремо прислівникові сполучення, в яких іменник зберігає своє лексичне значення і граматичну форму (часто між ним і прийменником можна вставити означення) |
безвісти, безперестанку, безустанку, вбік, ввечері, ввік, вволю, вголос, вгорі, вгору, вдень, відразу, вкрай, вкупі, влад, внаслідок, внизу, вночі, вплач, впору, врівень, врозкид, врозліт, врозсип, вряд, вслід, всмак, вшир, довіку, доверху, догори, додолу, додому, докупи, замужем, заочі, запівніч, зараз, збоку, зверху, звіку, згори, ззаду, зізла, зісподу, знизу, зранку, зроду, зсередини, ізвечора, набік, наверху, навесні, навиліт, навік, навіки, нагору, але: на-гора; надворі, назустріч, наниз, напам’ять, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, напочатку, наприклад, насилу, наспіх, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, посередині, скраю, спідлоба, спідсподу, спереду, убік |
без відома, без жалю, без кінця, без ладу, без потреби, без промаху, без сліду, без смаку, без сумніву, без толку, без тями, без угаву, без упину, без черги, в далечині, в далечінь, в затишку, в міру, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, від ранку до вечора, день у день, до біса, до вподоби, до краю, до ладу, до лиця, до обіду, до останку, до пари, до пори, до побачення, до пуття, до речі, з боку на бік, з переляку, з розгону, за кордоном, за рахунок, на бігу, на весну, на вибір, на відмінно, на відшибі, на віку, на диво, на добраніч, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на око, на прощання, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на смерть, на сміх, на совість, на сором, на ходу, над силу, не з руки, під боком, по можливості, по правді, по суті, по черзі, по честі, рік у рік, у вигляді, у вічі, час від часу |