- •1.Предмет та періодизація історії філософії
- •5.Ортодоксальні філософські школи Стародавньої Індії
- •6. Неортодоксальні філософські школи Стародавньої Індії.
- •9.Школа йоги: основні ідеї.
- •10.Філософія Буддизму
- •12. Філософське вчення Конфуція та його послідовників.
- •16. Основні етапи розвитку та специфіка античної філософії
- •19.Філософське вчення Геракліта Ефеського
- •18.Вчення про буття(Мілетська школа: Фалес, Анаксімандр,наксімен.
- •20. Філософія піфагорійців
- •25. Атомістична філософія Демокріта
- •25. Атомістична філософія Демокріта
- •27.Філософія софістів
- •28.Філософія Сократа.
- •30. Малі сократичні школи
- •31. Об’єктивний ідеалізм Платона.
- •34. Філософське вчення Арістотеля.
- •36.Критика Арістотелем учення Платона про ідеї
- •39. Ф. Епікура
- •42. Античний скептицизм (Піррон)
- •43. Неоплатонізм Плотіна
- •44. Християнство і античність: джерела середньовічної філософії
- •45. Екзегетика Філона Олександрійського
- •48. Східна апологетика. Юстин Мученик
- •53. Проблема віри і розуму у ф. Августина
- •54. Теорія ілюмінації Августина
- •55. Проблема досра і зла у філософії Августина.
- •58. Суперечка про природу понять у середньовічній ф.: реалізм і номіналізм.
- •62. Докази існування Бога у ф. Томи Аквінського
- •64.Основні риси та періодизація філософії епохи Відродження
- •65. Гуманістичні ідеї у творчості ф. Петрарки
- •67. Пантеїстична натурф. Джордано Бруно
- •69, 70. Проблема методу наукового пізнання в філософії XVII ст.: ф.Бекон і р.Декарт.
- •73, 74, 75. Три вирішення субстанційної проблеми: Декарт, Спіноза, Ляйбніц
- •71. Принцип універсального сумніву р. Декарта
- •72. Дуалізм картезіанської філософії
- •80. Загальні риси ф. Просвітництва
- •81. Теорія пізнання Канта
- •82. Об'єктивний ідеалізм Гегеля
- •83. Антропологічний матеріалізм л. Феєрбаха
- •86. Основні філософські течії 19 ст. : позитивізм
58. Суперечка про природу понять у середньовічній ф.: реалізм і номіналізм.
Однією з особливостей середньовічної ф. є боротьба між реалістами та номіналістами. Реалізм - це вчення, згідно з яким об'єктивна реальність /буття/ існує у вигляді лише загальних понять, або універсалій. Універсалії являючи собою думки та ідеї божественного розуму. І тільки завдяки цьому людський розум має змогу пізнати сутність речей. Для реалістів пізнання можливе лише за допомогою розуму, який має божественну природу. Анссельм Кентербкрійський.
Номіналізм з лат. означає "ім'я". В протилежність середньовічному реалізмові, номіналісти вважали, що реально існують лише поодинокі індивідуальні речі, а загальні поняття /т.зв. універсалії/ - лише назви, знаки або імена, породжені людським мисленнях. Основними представниками цього напряму були: Д.Скот, І.Расцлін, У.Оккам.
62. Докази існування Бога у ф. Томи Аквінського
Святи́й Тома́ Акві́нський— один з найвизначніших та найвпливовіших філософів і теологів в історії, засновник теологічної школи томізму, святий католицької церкви. Монах-домініканець
Космологічний доказ: всі об’єкти, які існують в цьому світі, постійно змінюються, рухаються.
Каузальний (причиновий) доказ: у світі чуттєвих речей ми віднаходимо порядок діючих причин.
Онтологічний доказ: серед існуючого в світі є багато випадкових речей, тобто таких, які можуть існувати, або не існувати.
Догматичний доказ повинна існувати
причина досконалості, доброти, благородства. Саме
це є Бог.
Телеологічний доказ: повинна існувати сила, яка скеровує природні істоти до цілі. Саме вона є богом.
64.Основні риси та періодизація філософії епохи Відродження
Початок епохи Відродження припадає на середину XIV ст., а кінець - на 40-ві рр. XVII ет. (період першої англійської революції). Ренесанс - це нова доба в історії Європи, яка характеризується розкладом феодальних відносин і зародженням капіталістичних. Ренесанс засвідчує появу нової культури - культури гуманізму. Відродження характеризується особливим ставленням до античності. Діячі відродження прагнули відтворити античний світ у всьому багатстві його культурних здобутків: збирали давні рукописи, зразки грецької та римської культур, твори античного мистецтва, предмета домашнього вжитку. Античність для них була не просто предметом вивчення, а й способом життя. В античності вони шукали джерело нових ідей, точку опертя у боротьбі із схоластикою і середньовічною обмеженістю. Відродження, спираючись на кращі зразки античної культури, прагнуло реабілітувати земне життя людини та її природні основи.
У сучасній літературі основного причиною виникнення Ренесансу часто вважається причина економічна, оскільки це був час бурхливого розвитку ремесел, виникнення і зміцнення міст
Філософію Відродження поділяють на Італійське Відродження (сер. ХІУ-поч. XVI ст.) і Північне Відродження (ХУІ-ХУЦ ст
У межах філософії епохи Відродження формуються такі напрямки: гуманістичний (ХІУ-ХУ ст.), у якому вирішували проблему людини, стверджували її велич і могутність, заперечували догмати церкви (Ф. Петрарка, Л. Валла); неоплатонічний (ХУ-ХУІ ст.), у якому з позицій ідеалізму намагалися пізнати явища природи, Космос, розвивали вчення Платона (М. Кузанський, П. Мірандола, Парацельс); натурфілософський (XVI - поч. XVII ст.), , здійснили спробу змінити уявлення про устрій Всесвіту, Космосу (М. Коперник, Дж. Бруно, Г. Галілей); реформаційний (ХУІ-ХУП ст.), у якому здійснили спробу перегляду церковної ідеології і взаємовідносин між людьми і церквою (Е. Роттердамський, Ж. Кальвін, М. Лютер та ін.); політичний (ХУ-ХУІ ст.), пов'язаний із проблемами управління державою (М. Макіавеллі); утопічно-соціалістичний (ХУ-ХУІІ ст.), для якого характерні пошуки ідеального суспільства на основі регулювання, всіх взаємовідносин з боку держави за умови відсутності приватної власності (Т. Мор, Т. Кампанелла).
Культура епохи Відродження - це синтез християнської, античної і східної культур. В епоху Ренесансу відбувається відокремлення релігії від науки, політики і моралі; починає становлення досвідних наук, які дають істинне знання про природу. Приходить відроджений антропоцентризм, коли людина стає центром пізнання, мислення.