88. Структура збутових запасів готової продукції.

Залежно від призначення виділяють 4 групи товарних запасів: запаси поточного зберігання, сезонного зберігання, дострокового завозу та цільового призначення. Запаси поточного зберігання складають головну частину всіх товарних запасів(приблизно 80-85% всієї суми запасів) і призначені для забезпечення безперервного продажу товарів. Їх розмір обумовлюється обсягом реалізації товарів та інтервалом поставки. Запаси сезонного зберігання необхідні для формування торгової пропозиції в періоди сезонних змін попиту чи пропозиції (виробництва) товарів. Запаси дострокового завозу мають забезпечувати нормальний рівень торгівлі протягом періоду між завозами товарів у районах, зв'язок з якими підтримується лише перший період. На території України ця товарних запасів, як правило, не формується. Запаси цільового призначення створюються за розпорядженням органів влади для виконання певних цілей, не пов'язаних із поточною господарською діяльністю підприємств.

Залежно від місця формування виділяють товарні запаси роздрібної торгівлі, оптових підприємств та запаси товарів у дорозі.

89. Контроль, аналіз та методи регулювання збутових запасів.

90. Вплив стану збутових запасів на виконання планів поставки готової продукції та фінансовий стан підприємства.

План поставки — це сукупність планово-розрахункових до­кументів, в яких вказується перелік готової продукції, яку потрібно відправити покупцям в кількості, в асортименті і в термін обумовлений і вказаний в контрактах і замовленнях, з вра­хуванням вимог покупців. Планування об’ємів збуту проводиться за всіма товарами асортименту виробничого підприємства для окремих товарних ринків. Прогнозні розрахунки є основою формування портфелю замовлень та поточного планування поставок та реалізації товарів підприємства. Поточне планування поставок та реалізації товарів виробничого підприємства передбачає конкретизацію планів збуту в предметному, об’єктному,часовому та об’ємному аспектах. Планування поставок проводиться по кожній предметній позиції товарного асортименту та передбачає визначення об’ємів та строків ( періодів) поставок на адресу певних покупців ( посередників, споживачів) товарів. Планування проводиться з врахуванням підтримки необхідних товарних запасів. План поставок, в свою чергу, визначає план виробництва та план забезпечення поставок необхідними засобами та ресурсами. Планування реалізації проводиться на основі плану постачання. План реалізації відображає надходження грошових засобів від покупців за оплату поставлених їм товарів. Планування реалізації проводиться з урахуванням відгружених товарів. Поточні плани збуту є основою оперативного планування збутової діяльності виробничого підприємства.

91. Канали розподілу та їхня характеристика.

Канали розподілу — це сукупність фізичних та юридичних осіб, які перебирають на себе або сприяють передачі права власності на товар на шляху від виробника до споживача. Розглянемо функції каналів розподілу: • Маркетингові дослідження. Необхідні для планування збуту. Включають в себе збирання і пошук інформації про ринок, характер та потреби споживача. • Стимулювання збуту (просування товару). Інформування і стимулювання покупців. • Планування продукції. Розробка товарної політики. Визначення і втілення асортиментної політики. • Ціноутворення. Визначення цін, скидок, умов платежів. • Сервіс. до- і післяпродажне обслуговування споживачів. • Безпосередній продаж товарів. Встановлення контактів із споживачем, проведення переговорів, укладання угод. • Транспортування. Зберігання та складування. • Сортування. Включає збирання, розподіл, власне сортування та підбір товарів. • Фінансування. Фінансування процесу розповсюд­ження товарів, тобто покриття витрат на функціонування каналів ройподілу.• Прийняття на себе ризиків. Відповідальність за товар у процесі і під час просування до спожи­вача.

Мета створення каналу — зниження витрат. Виділяють 2 типи каналів: прямий та непрямий.

Суть прямого каналу полягає в тому, що виробник продає свою продукцію через відділ збуту або через філії цього відділу на місцях безпосередньо споживачеві. Такий канал називають ще каналом «нульового рівня», оскільки кількість посередників у ньому дорівнює нулю. Будь-який непрямий канал збуту передбачає участь посередників.