Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
prom_market_1.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
11.09.2019
Размер:
3.89 Mб
Скачать

73. Внутрішні фактори ціноутворення на підприємстві.

Фактори ціноутворення поділяються на дві групи: зовнішні і внутрішні.

До внутрішніх факторів слід віднести:

1)витрати на виробництво і реалізацію (визначають нижню межу ціни, беруться до уваги під час установлення ціни), 2)мета фірми (завоювання відповідної частки ринку, досягнення певного обсягу продажу, проникнення на нові ринки, швидке отримання готових грошей з метою відшкодування витрат, максимізація рентабельності всіх активів підприємства тощо), 3)обсяги пропозиції, 4)умови постачання, 5)якість продукції, 6)рівень новизни товару, 7)етап життєвого циклу товару (етап впровадження – цінові стратегії знімання вершків та проникнення на ринок; етап зростання – здійснення цінового маневру у найбільший прийнятну сторону; етап зрілості - встановлення дійсної ціни; етап спаду – підвищення ціни, використовуючи переваги нееластичного попиту; зниження ціни).

75. Стратегії ціноутворення.

Стратегія ціноутворення – це вибір підприємством певної динаміки вихідної ціни товару, спрямованої на отримання найбільшого прибутку в рамках планованого періоду.

1. Стратегія «знімання вершків». Така політика використовується щодо товарів, які належать до категорії модних новинок, котрі мають незначну тривалість життєвого циклу. Вона характеризується максимально можливими високими цінами під час виведення на ринок нового товару і часу його існування на цьому ринку як товару-новинки. Передумовами використання такої політики є високий, майже ажіотажний попит на такий товар, незначна еластичність попиту, наявність відповідного цінового сегмента ринку споживачів, необізнаність покупців з реальними витратами виробника. 2. Стратегія престижних цін. Ця політика має на увазі утримування підприємством досить високих цін на свої товари. Головною передумовою такої політики є висока репутація підприємства, надзвичайно висока якість та унікальність його продукції, загальне визнання його товарної марки. Головним недоліком такої політики є залежність підприємства від негативних кон’юнктурних змін. 3. Стратегія проникнення. Вона використовується підприємством для виведення своїх товарів на нові ринки, створення там належного попиту. Такій політиці притаманні низькі початкові ціни, які в міру зростання попиту, популярності товарів, їх відповідної адаптації до нових ринків поступово можуть також підвищуватись. 4. Стратегія встановлення цін у рамках товарного асортименту. При встановленні цін у рамках товарного асортименту підприємство повинно прийняти рішення про диференціювання цін на різні товари, що утворюють асортиментну групу. При визначенні цінового інтервалу слід враховувати різницю у собівартості товарів, споживче сприйняття їхніх диференційованих властивостей, а також ціни конкурентів на аналогічні товари. 5. Стратегія диференціювання цін. Це продаж того самого продукту різним покупцям, або в різний час (у тому числі і протягом доби), або на різних територіях за різними цінами.

76. Методи ціноутворення.

Методи прямого ціноутворення можна об’єднати в групи:

  1. Виходячи з витрат фірми на виробництво та реалізацію продукції (метод простих формул; середні витрати + прибуток; згідно з маржинальними витратами; метод беззбитковості).

  2. Виходячи з попиту (на основі суб’єктивної оцінки цінності продукту; на основі цінової еластичності).

  3. З урахуванням умов конкуренції (“залежне” встановлення цін; “слідування за лідером”; ціноутворення з урахуванням реакції конкурентів; тендерне ціноутворення).

  4. В рамках товарної номенклатури (за номенклат. групою; обмеження кількості цін).

  5. За географічним принципом (зональне ціноутворення; ціноутворення відносно базового пункту; франко-ціни; ціни згідно з умовами “Інкотермс”).

  6. На основі узаконених типових умов (біржове ціноутворення; ціноутворення з урахуванням державної політики).

До методів непрямого ціноутворення належить маркетингова політика кредитування, кондицій, а також знижок.

Кредитна політика фірм – це визначення і безпосередня реалізація заходів для середньострокового кредитування відпускної ціни постачальником.

Політика кондицій – це встановлення умов платежів і поставок, тобто змісту договорів купівлі-продажу, які визначають обсяги асортименту, оплату та інші обов’язкові умови поставки продукції.

Знижки: 1) кількісні (некумулятивні та кумулятивні); 2) касові; 3) на замовлення, вартість якого перевищує якусь конкретну суму; 4) негативні; 5) функціональні; 6) торговельні; 7) сезонні; 8) фінальні; 9) залікові; 10) на вимогу важливого клієнта.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]