4. Ділові контакти з представниками інших фірм і покупцями .

5. Панельні дослідження – регулярне спілкування з тією ж самою групою споживачів.

Власні організаційні форми проведення маркетингових досліджень такі:

- відділ маркетингу, до складу якого входять спеціальні підрозділи маркетингових досліджень;

- відділи маркетингових досліджень ринку;

- проблемні ради на рівні вищого керівництва підприємством;

- тимчасові консультативні групи на рівні середнього менеджменту;

- венчурні групи (для відпрацьовування проектів, які мають високий рівень ризику щодо досягнення бажаних цілей);

Спеціалізовані дослідницькі організації:

- консалтингові фірми;

- рекламні агентства;

- агентства з опитувань;

- інформаційні фірми (організації)

27. Методи маркетингових досліджень.

Виділяють такі основні методи дослідження ринків (зокрема продукції виробничо-технічного призначення):

1)спостереження – один із можливих способів збору первинних даних, коли дослідник веде безпосереднє спостереження за людьми та обстановкою.

2)експеримент – експериментальні дослідження вимагають відбору спів ставних між собою груп суб’єктів, створення для цих груп різної обстановки, контролю за змінними складовими і встановлення ступеню значимості відмінностей, що спостерігаються. 3)опитування – опитування проводять для того, щоб отримати інформацію про знання, переконання і переваги людей, про ступінь задоволеності тощо.

4)анкета – в широкому розумінні – це ряд питань, на які опитуваний повинен дати відповіді. Вона вимагає відповідної розробки, опробовування і усунення виявлених недоліків до початку її широкого використання.

28. Об’єкти маркетингових досліджень.

29. Процес маркетингових досліджень.

30. Інформаційне забезпечення маркетингових досліджень.

Для збирання необхідної маркетингової інформації можна використати багато джерел, зокрема:

- друковані видання – періодика, монографії, брошури, спеціальні огляди ринків, довідники, статистичні збірники, та ін.;

- інформація та інформаційні послуги Торгівельно-промислової Палати України, Держстандарту України;

- інформація від науково-дослідних інститутів за профілем, наприклад УкрНДІ маркетингу та зовнішньоекономічної інформації;

- спеціальні дослідження – опитування споживачів, покупців, торговельних агентів;

- спеціальні довідки – від офіційних організацій, представників фірм, експертів;

- балансові звіти, каталоги, проспекти фірм;

- виставки, ярмарки, конференції, презентації;

- клієнти, покупці, споживачі;

- постачальники матеріально-технічних ресурсів;

- фінансова сфера;

- електронні засоби (Internet);

- неформальні джерела – чутки, друзі.

31. Конкуренція на промислових ринках.

Конкуренція – притаманне товарному виробництву змагання між окремими господарськими суб’єктами (конкурентами), заінтересованими у більш вигідних умовах виробництва і збуту товарів, а також у задоволенні різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку.

Розрізняють такі основні функції конкуренції: регулювальну, інноваційну, адаптаційну, розподільчу та контролюючу. За методами здійснення конкурентної боротьби конкуренцію поділяють на цінову і нецінову. Конкуренція на ринку має різні прояви, що обумовлює функціонування ринків з наступними формами конкуренції:

* ринок чистої конкуренції;

* олігополістичний ринок;

* ринок монополістичної конкуренції;

* чиста монополія.

Виділяються наступні види конкуренції:

* функціональна: між різними товарами, які задоволь­няють ту саму потребу;

* видова: між товарами, які призначені для за­доволення тієї самої потреби, але різняться за якимись суттєвими па­раметрами;

* предметна: між ідентичними товарами різної, іноді навіть однакової якості.