Тема 11. Лідерство

1. Поняття і сутність лідерства.

2. Поведінкові теорії лідерства.

3. Ситуаційні теорії лідерства.

11.1 Поняття і сутність лідирування

В кожній організації здійснюється горизонтальний та вертикальний поділ праці, в процесі якого менеджери отримують повноваження, тобто право впливати на поведінку підлеглих для забезпечення цілей діяльності організації. Для розуміння сутності лідерування важливо спочатку розібрати такі категорії:

1) повноваження;

2) вплив;

3) влада.

Повноваження являють собою формально санкціоноване право впливати на поведінку підлеглих

Вплив - це така поведінка однієї особи, яка вносить зміни в поведінку іншої. З точки зору управління важливим є не вплив взагалі, а такий вплив, який забезпечує досягнення цілей організації.

Можливість впливати на поведінку інших людей і називається владою. Повноваження надають керівникові владу над підлеглими. Наприклад, підлеглі залежать від керівника у таких питаннях як:

• підвищення заробітної плати;

• просування по службі;

• робочі завдання тощо.

Проте і підлеглі мають владу над керівником. Він, зокрема, залежить від них у питаннях:

• отримання необхідної для прийняття рішень інформації;

• встановлення неформальних контактів з робітниками інших підрозділів;

• здійснення впливів, які підлеглі можуть чинити на своїх колег тощо.

Основні форми влади
Влада, яка базується на примушенні – виконавець вірить, що керівник має можливість покарати так, що завадить вдоволенню життєвих потреб виконавця
Влада, яка базується на винагороді – виконавець вірить, що керівник має можливість задовольнити його життєві потреби
Експертна влада – виконавець вірить, що керівник володіє спеціальними знаннями, які дозволяють задовольнити потреби виконавця
Еталонна влада (влада прикладу) – характеристики або властивості керівника настільки привабливі для виконавця, що він хоче бути схожим на нього
	Традиційна влада – виконавець вірить, що керівник має право віддавати накази і його обов’язок – виконувати їх
	Основні форми впливу
	Переконання – ефективна передача своєї точки зору. Базується на владі прикладу чи владі експерта, але відрізняється тим, що виконавець повністю розуміє що він робить і навіщо
	Вплив через участь – менеджер залучає підлеглого до прийняття рішень і сприяє вільному обміну інформацією

Рис. 11.1 Основні форми влади та впливу

Повноваження, вплив і влада є інструментами управління. Як такі їх можна застосовувати по-різному. Звичайно, різними будуть і результати. Отже, результативність управління залежить від способу реалізації менеджером наданих йому повноважень для досягнення цілей організації. Саме для характеристики таких способів і використовується поняття “лідерство”.

Лідерство – це здатність чинити вплив на окремі особи та групи в процесі спрямування їх діяльності на досягнення цілей організації

Лідерство – це здатність чинити вплив на окремі особи та групи в процесі спрямування їх діяльності на досягнення цілей організації.

Лідерство – це соціально-психологічний процес в колективі чи групі, побудований на випливі особистого авторитету людини на поведінку їх членів .

Лідерство – стосунки домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних стосунків у групі.

Лідерство (англ. leader — провідник, ведучий, керівник) виявляється у вмінні пробудити у співробітників мрію, до якої вони прагнутимуть наблизитися, «вдихнути» в них необхідну для цього енергію.

В основі даного процесу лежить здатність лідерів притягувати до себе людей, несвідомо викликати почуття захоплення і любові.

Неві’дємною властивістю лідера є наявність наслідувача.

Лідерство – це питання сили впливу, що залежить від співвідношення особистих якостей лідера з якостями тих, на кого він хоче вплинути.

Для управління змінами необхідні такі якос­ті:

харизма (спроможність вселяти віру в се­бе й свої можливості);

інтелектуальне піднесення (здатність переконувати дослідників у новому рі­шенні старих проблем);

емоційність (уміння за­довольняти емоційні потреби свого оточення).

емоційної інтеліген­тності, що передбачає самопоінформованість, саморегуляцію, мотивацію до досягнень, емпатію, соціальні навички.

Од­нак визначальний елемент лідерської діяльності і її процесу – ціль, реалізовувана через функції й завдання. Ціль передбачає діяльність групи й лі­дера.

Отже, фіксуються взаємозв'язки, взаємодія й взаємовплив елементів лідерства (лідер, послі­довники, середовище, ціль (завдання)), які не є набором особистих якостей або здібностей інди­віда, – це вид міжособистісних відносин, що про­являється через цілеспрямовані або навмисні впливи й динаміку процесу лідерства і набуває різноманітних форм залежно від ситуації, цілей і завдань, міжособистісного сприйняття, оцінок і відносин.

З огляду на те, що група має, як правило, два види потреб — досягнення організаційних цілей і самозбереження, фахівці виділяють два типи (моделі) лідерів: «ділові» й «емоційні» Відмін­ності між управлінням і лідерством: «Управління можна визначити як розумовий і фізичний про­цес виконання запропонованих доручень і вирі­шення певних завдань. Лідерство ж, навпаки, є процесом, за допомогою якого одна особа впли­ває на членів групи»