8. Диференціфція влади відносно її соціальної бази і соціального складу.

Диференціація влади за соціальною базою: демократія, аристократія, плутократія, охлократія, теократія, олігархія.

В наш час під Охлократією розуміють:

1.Владу суспільно-політичних груп, що у реальній політиці керуються популістськимиідеологемами, апелюють до підсвідомостінаселення. Такий тип влади орієнтується та спирається на декласовані, люмпенізовані та маргінальні верстви, динамічно реагує на суспільні настрої, стереотипи і архетипимасової свідомості у їх примітивних, масованих проявленнях, вдається до провокацій для спонукання масових пристрастей і заворушень.

2.Як наслідок: Політична ситуація заколотів, погромів, безладдя, в якій господарем становища є натовп.

Олігархі́я  - політичний режим, за якого влада (політична, економічна та ін.) належить невеликій кількості осіб (військовим, фінансистам тощо).

Оліга́рх - особа, що володіє ключовими підприємствами країни, та має вагомий вплив на державні органи влади.

Теокра́тія- 1) Влада Бога. 2) Форма державного правління, за якої політична влада належить духівництву або главі церкви.

Плутокра́тія:

1.Політичний лад, за якого влада належить найбагатшим представникам панівного класу.2.Купка найбагатших представників пануючого класу.

Аристократія (від грецького αριστοκρατία (aristokratíа), ἀριστεύς — найкращий і κρατεῖν — правити, тобто влада найкращих) — форма державного ладу, за якої правління здійснюється представниками родової знаті.

Аристократією називають форму правління, при якій державна влада зосереджена в руках привілейованої освідченої знатної меншості. Платон і Аристотель під аристократією розуміли правління освідчених (знатних), професійно підготованих людей, які володіють політичним мистецтвом (мистецтвом управління). Пізніше аристократичну форму правління виділяли Полібій, Спіноза, Гоббс, Монтеск'є, Кант та інші. Обґрунтуванням такої форми правління її прихильниками є, як правило, ідея про політичну неповноцінність більшості членів суспільства, якими й покликана правити аристократична еліта.

Демокра́тія ( з грец.демос+кратія=народ+влада=влада народу) — форма правління в державі, при якій єдиним легітивним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом або безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано, через обираних представників (представницька демократія).

8. Доктрина технократії.

Технокра́тія- соціально-політичний устрій, при якому суспільство регулюється компетентними вченими та інженерами виходячи з принципів науково-технічної раціональності. У широкому сенсі - сукупність теоретичних філософських концепцій, звеличують соціально-перетворюючу роль техніки в сучасному суспільстві.

Виникнення цієї доктрини повязується з іменем американського професора Т.Веблена й пояснюється посиленням впливу на політику науки і техніки. В таких умовах влада все більше концентрується в руках управляючих (менеджерів), радників, експертів тощо. Виникає нова соціально-політична система – технократія. Влада технократів виходить не з інтересів суспільства, а з досягнень науки в інтересах суспільства. Ця доктрина має багато послідовників Г.Саймона (науково-управляюче суспільство), Д.Белла (постіндустріальне суспільство), Б.Беквіта (експертократія), З.Бжезинського (технотронне суспільство) та ін. В 70 – 80 роки виник і дістав визнання новий концептуальний перегляд ролі науки, метою якої стає забезпечення передумов виживання суспільства загалом. Автори синергетики (І.Пригожин, І.Стенгерс, Г.Ніколі, Г.Хакен, Г.Хенке, М.М.Моісеєв, С.П.Курдюмов, Є.М.Князева та ін.) переосмислюють традиційні уявлення про соціальні процеси, визначають тактику політики, яка має бути гнучкою, відповідною не тільки конкретним умовам, але й їх швидким змінам.