31.Концепції демократії

Більшість політологів виходять з того, що основною характеристикою демократії є відкритий характер прийняття рішень через представницькі органи влади, тобто процес цей на будь-якому рівні здійснюється за участю обраних представників народу. Класична теорія Д формувалася в умовах руйнування станового поділу суспільства і пошуку форм народовладдя. Представники класичного напряму цю проблему зводили до обгрунтування відносин громадян і держави у визначенні народом завдань держави. За концепцією Руссо, суверенітет народу може бути реалізований лише самим народом. Тільки завдяки безпосередній участі в прийнятті рішень громадянин не відділяється від держави і виступає її частиною. Прийняття ідеології представницької Д спонукало до розроблення критеріїв вільних виборів. Загальне виборче право і рівність виборців, вільні вибори, парламентаризм, розвиток партійних систем стали організаційною основою сучасних західних демократій. Сучасні концепції Д сформувалися на базі двох альтернативних напрямах: руссоїстському, що мало розвиток у соціалістичній (марксистській) теорії, і ліберальному; перші відносяться до колективістського, другі — до конкурентного типу. В основі колективістського типу демократії — ця модель демократії абсолютизує роль загальної волі народу, відкидає автономність окремих суб'єктів у системі демократичних відносин, нехтує свободу вибору і політичного самовизначення особистості, а це є основою демократії. Теоретична модель конкурентної Д — пріоритет особистості над суспільством і державою, вона є первинною, становить основу держави і є джерелом влади. Представницька Д є головною рисою цього напряму, коли встановлюються відносини, які ґрунтуються на повноваженнях і довірі, створюються реальні основи для прийняття рішень, впроваджується принцип відповідальності при меншій увазі до принципу співучасті. Сучасні ліберальні демократії частіше розглядаються як плюралістичні. Сучасне розуміння плюралістичної демократії включає права людини, конкуренцію легальних політичних сил, правотворчість парламенту, розподіл влади, федералізм. Прихильником плюралістичної теорії демократії є політолог Р. Даль. Сутність його аргументів зводиться до таких положень: — демократія плюралістична допускає існування великої кількості організованих інтересів; — організовані інтереси конкурують між собою у володінні політичною владою і впливом, контролюють один одного і обмежують владу; — плюралістична конкуренція інтересів веде до суспільної рівноваги. Соціалістична концепція базується на визнанні соціально і політично єдиного народу як основи його влади. Розглядає природу і зміст Д з класових позицій. Розуміє Д як державу, де управляє сам народ, самоуправління народу — це і єД . Соціалістична концепція виходячи з класової природи демократії, об'єднує політичну Д із соціальною і саме остання розглядається як умова і гарант політичної демократії.

32.Громадянське суспільство

Громадянське суспільство — система інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення; це сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства у противагу і доповнення виконавчих структур держави (незалежно від політичної системи). Отже, громадянське суспільство — історичний тип у розвитку людського суспільства, його конкретна якісна характеристика; це сфера самовиявлення і реалізації потреб та інтересів вільних індивідів через систему відносин (економічних, соціальних, релігійних, національних, духовних, культурних). Структурними елементами цієї системи є організації (політичні партії, громадські об'єднання, асоціації) та різні об'єднання (професійні, творчі, спортивні, конфесійні тощо), що охоплюють всі сфери суспільного життя і є своєрідним регулятором свободи людини. Г. Гегель не вважав державу чимось зовнішнім відносно громадянського суспільства і пояснював їх взаємозв'язок діалектично. Він вказував, що громадянське суспільство є єдністю різних індивідів, які його складають. Кожен індивід має власні, інколи навіть протилежні інтереси. Для їх узгодження необхідна держава. Саме вона є організацією загального зв'язку кожного з кожним.

Отже, громадянське суспільство - це спільність вільних, незалежних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою та надійним соціальним захистом, іншими правами та свободами, брати активну участь у політичному житті та в інших сферах життєдіяльності людини і громадянина.

Ознаками громадянського суспільства є: а) приватна власність, вільна праця, підприємництво; б) існування вільних політичних партій, громадських організацій, трудових колективів та інших об'єднань громадян на добровільній основі; в) різноманітність виховання, освіти, науки, культури; г) наявність незалежної системи засобів масової інформації; ґ) вільний розвиток сім'ї як первинної основи співжиття людей; д) переважне регулювання поведінки людини з допомогою етичних норм і здійснення людиною своїх потреб та інтересів у решті сфер приватного та суспільного життя на засадах свободи, незалежності й недоторканності.

33. ознаки і принципи правової держави Правова держава — це публічно-правовий союз народу, заснований на праві як легітимованих суспільством нормах та політичній відповідальності держави перед народом за свою діяльність, державна влада у якій здійснюється за принципами дотримання прав і свобод людини та громадянина, верховенства права, поділу влади, інституціоналізації і юридичної форми діяльності органів державної влади, їх посадових та службових осіб.

Правова́ держа́ва (також конституційна держава) — форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить правовому закону. У правовій державі всі - і державні органи, і громадяни однаковою мірою відповідальні перед законом. В ній реалізуються всі права людини; здійснюється розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Тобто це така організація суспільства, де закон і правовий порядок мають пріоритет над державою та іншіми інститутами політичної і соціальної влади, а не навпаки. А основні права особи та її соціальна безпека складають зміст свободи, заснованої на законах, які приймаються і піддаються зміні законним шляхом.

Правова держава є альтернативою авторитаризму, тоталітаризму і анархії. Правова держава передбачає поступову демократизацію суспільства, встановлення правових основ будівництва державності, дотримання правопорядку і принципу законності. Людина є вищою соціальною та політичною цінністю. Держава покликана затвердити гуманістичні начала, забезпечити і захистити свободу, честь і гідність людини. Правова держава передовсім є державою як соціальним інститутом, тобто їй притаманні в першу чергу риси держави взагалі.

Крім звичайних ознак, характерних для будь-якої держави, соціальна правова держава, як вища форма політичного буття, яку виробило людство, має низку специфічних ознак: 1. Пов'язаність державної влади з правом і його панування у всіх сферах суспільного життя, 2. Відповідність закону праву (правовий закон) і його верховенство, тобто право як міра свободи і справедливості набуває відпрацьований в законі зміст; конституційний закон має пряму дію. 3. Пов'язаність законом рівною мірою як громадян та їх об'єднань (комерційних і некомерційних), так і державних органів, посадових осіб. 4. Законодавче закріплення і реальне забезпечення основних прав людини, 5. Побудова відносин особи та держави на основі взаємної відповідальності, 6. Поділ державної влади між законодавчими, виконавчими і судовими органами: їх незалежність і єдність; дійовість механізму «стримувань і противаг». 7. Законний (легальний) шлях прийняття законів та їх змін, 8. Наявність ефективних форм контролю і нагляду за здійсненням законів та інших нормативно-правових актів, 9. Можливість особи домагатися конкретного мінімуму соціальних благ завдяки гарантуванню державою її соціальної безпеки, 11. Здійснення державою соціальної допомоги громадянам, не спроможним відповідати за свій добробут, 12. Проведення державою політики соціальної поступки.