82. Типи, напрямки і етапи політичного прогнозування.

Прогнозування охоплює всі сфери життєдіяльності людей. Одним з важливих напрямів прогнозування суспільного розвитку є політичне прогнозування, об'єктом якого виступає політика (внутрішня і зовнішня), а предметом — пізнання можливих станів політичних подій, явищ, процесів. У зв'язку з цим доцільно розрізняти внутрішньополітичне і зовнішньополітичне прогнозування.

Внутрішньополітичне прогнозування охоплює всю сферу внутрішньої політики і пов'язане, з одного боку, з оцінками конкретних політичних подій (цю роботу виконують державні і політичні органи), а з іншого — з оцінками політичних процесів у діяльності самих політичних інститутів суспільства. В останньому випадку суб'єктом прогнозу виступає науковий колектив, що вивчає політичну систему суспільства.

Зовнішньополітичне прогнозування стосується галузі області міжнародних відносин і зовнішньої політики, оцінок політичної обстановки у світі, тенденцій і факторів її розвитку. Тут центром уваги є, насамперед, відносини між державами.

Політичне прогнозування — процес одержання науково обґрунтованих знань про можливий стан політичного життя суспільства, політичної ситуації, політики в майбутньому на основі уже відомих знань про їхнє минуле і сьогодення.

Звичайно виділяють два типи прогнозів: пошуковий і нормативний.

Пошуковий прогноз покликаний описати можливий стан того або іншого політичного явища, процесу, події в майбутньому, виходячи з діючих тенденцій з урахуванням управляючих впливів. Такий прогноз відповідає на запитання, що імовірніше всього відбудеться за умови збереження існуючих тенденцій.

Нормативний прогноз пов'язаний з постановкою цілей, описує бажаний стан, шляхи і засоби його досягнення. Мається на увазі прогнозування досягнення бажаних станів об'єкта політичного прогнозування на основі заздалегідь заданих норм, ідеалів, стимулів, цілей. Такий прогноз відповідає на запитання, якими шляхами досягти бажаного.

Можливі й інші класифікації прогнозів: за строками попередження — проміжками часу, на який розраховано прогноз; за роллю — наприклад, прогнози-попередження. За термінами виділяються короткострокові (до 1 року) , середньострокові (5-7 років) , довгострокові (до 20 років) і понаддовгострокові прогнози (розраховані на далеку перспективу).

У практику політичного прогнозування все більше впроваджується оперативний прогноз, що охоплює звичайно найближчі 1—3 місяці. Протягом цього періоду, як правило, не очікується істотних змін об'єкта дослідження — ні кількісних, ні якісних. Тут йдеться про прогнозні оцінки ходу поточних політичних подій, їх можливих результатів і наслідків.

Напрями прогнозування

Дослідження нинішньої ситуації в світі і надання рекомендацій щодо дій у майбутньому відповідних директивних органів здійснюється у двох взаємопов'язаних напрямах:

а) розробка наукового інструментарію прогнозування конфліктів і пошуки відповідних заходів щодо їх уникнення, а якщо вони вже виникли, то нейтралізації;

б) моделювання нових форм і методів міжнародного співробітництва на шляху утвердження стабільного миру на планеті.

У практиці соціального прогнозування сформувалися 10 основних етапів здійснення прогнозів.

Перший етап: передпрогнозна орієнтація з розробленням програми дослідження й уточненням завдання на прогноз; аналіз характеру і масштабів прогнозу; формулювання мети і завдань, робочих гіпотез; визначення методів і процесу організації прогнозування. На цьому етапі здійснюється аналіз об'єкта прогнозування на відповідність основним принципам, а також забезпечується верифікація прогнозу шляхом зіставлення з прогнозами об'єктів-аналогів.

Другий етап — побудова вихідної (базової) моделі прогнозованого об'єкта методами системного аналізу. У теорії системного аналізу використовується два підходи до аналізу і синтезу об'єктів прогнозування:

1) об'єктний підхід — виділення підсистем шляхом поелемент-ного поділу об'єктів на дрібніші. Застосовується переважно до об'єктів, які мають складну структуру;

2) функціональний підхід, за якого основою структурного розчленування об'єкта є функціональна ознака. Застосовується, якщо кількість первинних об'єктів, які становлять об'єкт прогнозування, є незначною, але вони мають складні характеристики і взаємозв'язки, що передбачає виділення груп схожих функцій.

Третій етап — збирання даних контексту прогнозування — сукупності зовнішніх щодо об'єкта прогнозування умов, значущих для вирішення його завдань.

Четвертий етап — побудова передмодельних сценаріїв, динамічних рядів показників.

П'ятий етап — створення серії гіпотетичних пошукових моделей методами пошукового аналізу з конкретизацією мінімального, максимального і найвірогіднішого значення.

Шостий етап — побудова серії гіпотетичних нормативних моделей згідно із заданими реальними нормами, ідеалами, цілями.

Сьомий етап — оцінка достовірності й точності, а також обґрунтованості (верифікації) прогнозу методами опитування експертів.

Восьмий етап — вироблення рекомендацій для рішень у сфері управління на основі зіставлення пошукових і нормативних моделей.

Дев'ятий етап — експертиза підготовленого прогнозу і рекомендацій та їх доробка з урахуванням обговорення; здання їх замовнику.

Десятий етап — зіставлення матеріалів уже розробленого прогнозу з новими даними прогнозного контексту і започаткування нового циклу досліджень.