50.Політ конфлікти.Дарендорф

Політичний конфлікт (лат. conflictus - зіткнення) - зіткнення протилежних поглядів, інтересів, позицій. Політичний конфлікт -протистояння різних соціально-політичних сил, суб'єктів політики в їх намаганні реалізувати свої інтереси та цілі, пов'язані з владою і впливом на неї. Виділяють два основні види об'єктивно існуючих протиріч суспільства. З одного боку, конфлікти, породженні соціально-економічними та побутовими потребами, з іншого - зумовлені відношенням до влади та її політики. В основі кожного конфлікту лежить протиріччя, але воно не завжди переростає в конфлікт. Найчастіше до конфлікту призводить неможливість задоволення базових потреб (їжа, власність, житло, одяг, суспільні ресурси). Конфлікти дають сигнал суспільству і владі про наявні розбіжності, незбіг позицій, стимулюють дії, які сприяють подоланню збудження в політичному житті. Конфлікт по-різному оцінюється відомими дослідниками. Так, Р. Дарендорф трактує конфлікт як невідповідність між правами соціальних груп на доступ до соціальних благ і можливостями реалізувати ці права. Л. Козер вважає конфлікт як боротьбу за цінності й право на певний статус, володіння могутністю, ресурсами. К. Болдуінг констатує, що конфлікт є такою ситуацією, у якій сторони доводять до відома неузгодженість своїх потенціальних позицій або станів. Політична наука всебічно підійшла до типології конфліктів. Конфлікти класифікуються: - за характером протиріч: антагоністичні й неантагоністичні, внутрішні й зовнішні; - за сферами прояву: економічні, духовні, зовнішньополітичні тощо; - за часом протікання: затяжні, середньотермінові, швидкоплинні; - за рівнем відкритості: відкриті й латентні (приховані); - за масштабами дії: локальні, регіональні, національні, глобальні, планетарні; - за формами прояву: мирні, немирні, військові, дипломатичні; - за кількістю учасників: двосторонні й багатосуб'єктні; - за характером регулювання: системні, позасистемні, інституалізовані та неінституалізовані; - за наслідками: позитивні й негативні, конструктивні й деструктивні; - за внутрішнім характером: ендогенні й екзогенні; - за джерелами: конфлікт цінностей, інтересів, ідентифікації, ідеологій. Американські політологи К. Болдуінг та А. Рапопорт пропонують цікаву типологію соціально-політичних конфліктів: - дійсні конфлікти (які реально відбуваються в політичній сфері); - приховані (латентні) конфлікти (які непомітні); - фальшиві конфлікти (ті, що не мають об'єктивної основи); - випадкові (які виникли із перехідних, другорядних обставин); - заміщальні (які відображають прояв прихованих конфліктів, що не виходять на відкриту політичну арену). Політична наука пропонує такі методи розв'язання політичних конфліктів: - метод "уникнення конфлікт}', шляхом тимчасового зникнення з політичної арени, уникнення зустрічей з конфліктуючою стороною"; - метод підміни конфлікту (переміщення його в іншу площину); - метод часткової конфронтації; - метод пристосування; - метод відкладення конфлікту; - метод примирення; - метод переговорів; - метод третейського розбору або арбітражу; - альтернативний метод.