36. Основні політичні вектори і тенденції становлення глобальної макроетносоціо-системи людства.

Сучасна цивілізація швидко і в різних напрямках розвивається й ускладнюється. Важливою політичною закономірністю розвитку світової політики й економіки, усієї цивілізації є глобалізація, що є процесом становлення світової макроетносоціосистеми, об’єктивної єдності, внутрішньої цілісності і нерозривності світу.

Глобальна макроетносоціосистема людства є складною системою, яка складається з багатьох підсистем, структур, що включають в себе безліч соціумів, етносів, рас, націй, народів, держав, країн і цивілізацій світу. Всі вони знаходяться на різних етапах розвитку і розвиваються в різних темпах, а іноді і в різних напрямках. А система може прогресувати тільки за законом коеволюції, сутність якого – в інтеграції еволюційних процесів, у їхньому взаємозв’язку і розвитку в напрямку один одного. Погоджені процеси і явища при їх обєднанні можуть або підсилити, або послабити один одного.

Наукою доведено, що людство як соц. система розвивається вже більше мільйона років. В основі такої еволюції лежить закон зростання темпів розвитку, що підтверджується збільшенням чисельності населення і заселеност площі суходолу, що складає на сьогодні 135,8 млн. кВ. км. Демографічна статистика говорить, шо чисельність народонаселення на планеті Земля на початку нової ери складала приблизно 200-250 мли осіб 3 1500 року по 1900 рік люлетво зросло майже в чотири рази У 1650 р. воію досягло 550 мли. тобто зросло на 22% за І 50 років, а на 1900-й збільшилось ло 1656 мли. осіб (приріст на 83% за попередні 100 років).

Про прискорення темпів збільшення чисельності людей говорять такі дані: за друге тисячоліття народонаселення збільшилося в 15 разів. Алє для першого його подвоєння знадобилося майже 700 років, для другого - 150. для третього -близько 100, а для останнього - близько 40 років. В 1960 році кількість людей складала 3 мільярди, а в 2000 р. - 6 мільярдів. Народонаселення продовжує рости і за прогнозами до 2050-2070 р.р. може досягнути 14 мільярдів осіб.

Якщо узагальнити дані науки, то можна констатувати, що на початку третього тисячоліття світова цивілізація розвивається за такими основними тенденціями: 1) від індустр суспільства до Інформаційн; 2) віл форсованого технолоіічного розвитку — до новітніх, передових технологій; 3) від національних економік- до світової цілісної економіки, 4) від централізації – до децентралізації, 5) від інституціональнихформ — до розвитку своїми власними силами; 6) від представницької демократії — до демократії особистої співучасті. 7) від ієрархічних структур — до мережних структур; 8) від безумовного примату Півночі до вирівнювання Півдня; 9) від локальних особливостей способу життя до глобальних стилів життя і культурно-мовного націоналізму; 10) від релігійного декаденсу до активізації релігій і посилення їхнього планетарного впливу.

37. Парадигми нтп нтр, соціально-політична еволюція

Сучасна форма науково-технічного прогресу, що зумовлює докорінні зміни продуктивних сил внаслідок застосування найновіших науково-технічних досягнень, дедалі більшого перетворення науки на базпосередню продуктивну силу, перехід до нового етапу розвитку великого машинного виробництва. Науково-технічна революція почалась в 50-х рр. 20ст.. Передумови її були підготовлені в кінці 19 – 1-й пол 20ст. в процесі революції у фізиці та інших галузях природознавства. Під впливом наукових відкриттів докорінно змінилися погляди щодо будови та форми матерії, виникли нові можливості застосування науково-технічних досягнень у матеріальне виробництво. В умовах науково-технічної революції принципово змінюється роль науки в суспільному виробництві. Вона за темпами свого розвитку випереджає виробництво і перетворюється на один з дійових факторів розвитку виробничого процесу. Суспільний процес стає неможливим без широкого розгортання наукових досліджень і швидкого впровадження їх у виробництво. Науково-технічна революція охоплює ріноманітні галузі науки і техніки, сфери людської діяльності, а також тауково-технічна революція впливає на знаряддя і предмети праці, технологію виробництва і організацію управління, тобто характер трудової діяльності людини.

Науково-технічна революція ставить нові вимоги до професійної підготовки і загальної культури працівників. Вона виступає дійовим фактором зростання продуктивних сил, підвищення рівня усуспільнення та ефективності їх внаслідок концентрації виробництва і вдосконалення управління ним. Таким чином, науково-технічна революція вимагає удосконалення структури суспільного виробництва, підвищення розвитку знань галузей, які забезпечують науково-технічний прогрес

Соціальні наслідки НТР.

НТР – явище глобального характеру, воно охоплює як усі сторони внутрішнього життя певного суспільства, так і зовнішні сторони його життя. Розвиток науки і техніки сам по собі не залежить від того, в якій соціально-економічній системі він відбувається. Науково-технічний прогрес створює можливості для розвитку суспільства, а як використовуються наукові і технологічні досягнення – залежить від конкретної соціально-економічної будови суспільства.

Соціальні наслідки науково-технічної революції можна звести до таких основних груп:

загострення екологічної обстановки, виникнення проблеми виживання людства внаслідок забруднення та отруєння навколишнього середовища; зміна змісту і характеру праці; зростання питомої ваги висококваліфікованих робітників та спеціалістів, що зайняті обслуговуванням нової техніки і технології; підвищення вимог до культурно-технічної та інтелектуальної підготовки кадрів; прискорення структурних змін у співвідношенні сфер людської діяльності (перехід із сільського господарства в промисловість, а з неї – в сфери науки, освіти, обслуговування). Це зумовлює конценрації населення в містах, поглиблення міграційних процесів, значне скорочення робочого і збільшення вільного часу (звітси можливість гармонійного розвитку особистості);