80. Поліархія Меритократія

У 70-80-роки Роберт Даль (США) і Раймон Арон (Франція) продовжують опрацьовувати теорію плюралізму еліт, обгрунтовуючи рух еліт від олігархії до “поліархії”.

Р.Даль вдається до оцінки трьох типів управлінських рішень, що приймаються місцевою владою, з тим, щоб порівняти наміри та отримані результати. Це дозволило йому специфічно висвітлити шлях від абсолютної олігархії до функціональної “поліархії” через період влади “патриціїв” (номенклатурного істеблішменту), добу “підприємців” та період влади “екс-плебеїв”.

Поліархічному типу влади притаманні риси

“розсіяної нерівності”

з’являється новий “ресурс влади”, сутність якого — не багатство і не соціальний статус, а популярність, що конче потребує громадянської легітимації. Функціонування “поліархії” припускає наявність плюралізму еліт (політичної, економічної, адміністративної, профспілкової тощо), які мають свої власні “резерви” досягнення влади, конкурують і спілкуються, розподіляють сфери впливу — це найбільш новітні оцінки елітарної теорії за сучасних умов розвитку суспільства і політики.

Найбільш повно теорія поліархії представлена Р. Далем в його роботі "Поліархія: Участь і опозиція" (1971 p.). Різниця між демократією і поліархією, на його думку, полягає в такому:

1. Демократія — це мета, а не щось уже досягнуте. Демократія, без сумніву, є утопією, — вважає Р. Даль, — але утопією корисною, оскільки вона вказує напрямки, де можна відшукати альтернативи до існуючої демократії.

2. Поліархія у Р. Даля — це демократія в дії. Поліархію він розглядає як процес наближення до демократії.

Оскільки поліархія — це стан реальної політичної дійсності, то він вибирає і критерії поліархічності тієї чи іншої системи. Такими критеріями в нього є

ступінь опозиційності чи конкурентності еліт

рівень участі населення при їх виборі.

Для того, щоб досягти поліархії, всі громадяни повинні:

а) формулювати свої уподобання;

б) висловлювати свої побажання співгромадянам і урядовцям;

в) змушувати урядовців розглядати свої вимоги і таким чином контролювати процес прийняття політичних рішень.

Сучасні соціологи і політологи обґрунтовують поєднанність демократії з елітизмом не тільки на основі принципу рівності, а й на основі принципу справедливості. На основі даного принципу було розвинуто всі ціннісні теорії еліт. На цій основі американські вчені Д. Белл, М. Янг та інші розвинули теорію еліти, "меритократії" (так званої еліти заслуг).

"Меритократія" — це еліта знань, компетентності, яка об´єднує найталановитіших представників суспільства.

Д. Белл, наприклад, вважає, що на зміну елітам "крові" і "багатства", характерним для доіндустріального й індустріального суспільств, прийшла "еліта знань", яка відповідає характерові сучасного післяіндустріального суспільства. Післяіндустріальне суспільство — це суспільство справедливості в сучасному розумінні цього поняття. Воно високо цінує і заохочує тих, чий внесок у соціальний прогрес є найбільшим. Саме люди, які законно користуються авторитетом і повагою, мають престиж, по справедливості повинні правити суспільством.