
- •Аристотель і платон про політику державу і владу
- •2.Видатні мислителі політичної науки
- •3.Види парламентів
- •4.Тоталітаризм
- •5. Глобалізація, трансформація і модернізація у світовій політичній макросистемі.
- •6.Глобальні проблеми у сучасній цивілізації
- •7.Грушевський та його теорія нац. Самовивизначення
- •Політична влада
- •Диференціфція влади відносно її соціальної бази і соціального складу.
- •Доктрина технократії.
- •Формування нації
- •Етатизація та деетатизація суспільного життя
- •Життя-найвища цінність у людини:цілі, ідеали і пріоритети у політиці.
- •14.Тенденції розвитку цивілізації
- •15,16. Зовнішня політика
- •17.Ідейно-політичні концепції сучасності
- •18.Розвиток громадянського суспільства
- •19. Теорії виникнення держави
- •20. Права, свободи, обов’язки громадян. Білль про права
- •21.Коеволюція держави
- •22. Консерватизм неоконсерватизм
- •23.Конституція конституціоналізм
- •24. Концепції політики в німецькій філософії
- •25. Лібералізм і неолібералізм
- •26. Менталітет ментальність політична компетентність особистості
- •27. Міжнародний біль про права людини
- •28. Нації і етнічні групи як суб’єкти соціально-політичного життя
- •30. Національно державний устрій
- •31.Концепції демократії
- •32.Громадянське суспільство
- •34. Оновлення, модерн і диверсифікація форм і методів вивч п в конт. Бол. Пр.
- •35.Політичні теорії ренесансу, реформації
- •36. Основні політичні вектори і тенденції становлення глобальної макроетносоціо-системи людства.
- •37. Парадигми нтп нтр, соціально-політична еволюція
- •38.Партійні системи
- •40.Доктрини старод греції та риму
- •Політична думка у Стародавньому Римі
- •41.Політ думка київської русі
- •42.Політ думка старод сходу
- •43. Політична свідомість
- •45.Політ відчуження
- •46.Політ порядок і політ поведінка особистості
- •47.Політ процес:детермінованість, стадії і тенденції розвитку
- •48.Політ ідеї ренесансу, просвітництва
- •Політичні ідеї епохи Відродження
- •49. Політ ідеї макса вебера
- •50.Політ конфлікти.Дарендорф
- •51. Політ концепції укр мислителів 19-20 ст
- •52.Політ партії.Багатопартійність в україні
- •52. Політичні партії, їх сутність та типологія. Розвиток багатопартійності в Україні
- •Типологія
- •Розвиток багатопартійності в Україні
- •53. Поняття політичного режиму та його класифікація.
- •54. Політологія – це наука про політику
- •55. Принципи і функції політичної влади. Влада в Україні
- •1. Сутність та специфіка політичної влади
- •2. Влада в Україні
- •56. Проблеми конфлікту, миру та війни у світовій політичній макросистемі
- •57. Розвиток зарубіжної політичної думки в XIX ст.
- •58. Роль еліти в суспільно-політичному житті. Відносини місцевих еліт з центральною владою.
- •59. Роль федералізму в становленні громадянського суспільства. Федеративна держава.
- •60. Соціальна держава. Сутність і ознаки.
- •61. Соціогенез, соціальне становлення особистості і політична соціалізація особистості.
- •62. Специфіка предмету і методології політології та її місце в системі суспільних наук
- •Основні методи політології
- •63. Структура і зміст політології. Методологія політичної науки.
- •64. Структура і типи політичної культури
- •65. Структура… політ країн світу, реформа політичної системи України
- •66. Суб'єкти та об’єкти політики.
- •67. Суспільні організації і рухи, їх генезис. Стан і проблеми молодіжної політики України.
- •68. Сутність демократія
- •69.Сутність і ознаки політичної влади та конституційні норми її регулювання. Типи легітимності влади.
- •72. Сутність і структура політ інститутів, суч проблеми ортобіотики.
- •73 Виборча система
- •74 Федералізм конфедералізм
- •4. Конфедерація
- •75. Громадянське суспільство
- •76. Міжнародні відносини
- •77. Соціально-політична еволюція людства
- •78. Сутність форми і методи політики
- •79. Теорії держави і влади
- •80. Поліархія Меритократія
- •81. Типи і функції держави. Формування української державності.
- •82. Типи, напрямки і етапи політичного прогнозування.
- •83. Типологія, особливості і форми політичних відносин.
- •85. Управління
- •86. Устрій і розвиток держави в контексті трансформаційних процесів в Україні.
- •87. Федеральний устрій держави
- •88. Форми державного устрою
- •89. Форми, інститути і тенденції розвитку демократії. Р. Даль про розвиток демократії.
- •90. Футурологічні моделі світу у наукових працях е. Тоффлера
72. Сутність і структура політ інститутів, суч проблеми ортобіотики.
Сучасна політична наука визначає політичні інститути як установи, здатні приймати політичні рішення і втілювати їх у відповідні правові норми та практику державно-політичного і громадянського життя. Сукупність таких інститутів, що здійснюють владу і управління суспільством, становить політичну систему тієї чи іншої держави.
Існує і поняття політичних інститутів як певної ідеї, яка здійснюється у конкретному соціальному середовищі і складається з політичних організацій, або структур. Такі структури (партії, рухи, різні об’єднання і таке інше) є політичними інститутами громадянського суспільства, що висловлюють колективні уявлення, загальні ідеї, які обслуговують ці організації. Таким чином, можна зробити початковий висновок, що у політичному житті суспільства існують і функціонують дві категорії політичних інститутів. Одна з них – це держава, її установи та структури. Друга – це політичні формування громадянського суспільства.
До структури державницьких політичних інститутів належать: сама держава, її владні структури, законодавчі органи влади в центрі і на місцях, центральні та місцеві органи виконавчої влади, вищі та місцеві судові органи, органи прокурорського нагляду, засоби масової інформації, або, як їх часто називають, – «четверта влада».
Ортобіотіка (грец., від orthos - правильний, прямий, і bion - жити). Мистецтво вести правильнее життя.
Ортобіотіка - наука про самосбереженіі здоров'я, розумному способі життя. Ортобіотіка - нова наука про раціональне способі життя і праці, гармонізації людини і навколишньої природи. Розглядає рекомендації щодо практичного оволодіння принципами особистого ортобіозом, що допомагає протягом життя зберігати фізичне і душевне здоров'я, активну діяльність і радість світовідчуття. Ортобіотіка розглядає питання філософії оптимізму, життєвого путівника (що таке здоров'я), гігієнічних правил, формулу і тести виживаності, універсальні засоби самосбереженія, технологію стримування згасання життя і сім'ю як цитадель ортобіозом.
73 Виборча система
Виборча система у вузькому розумінні цього терміну - це спосіб розподілу місць в органі державної влади між кандидатами залежно від результатів голосування виборців. В різних країнах виборчі системи будуть відрізнятися за багатьма параметрами
Як правило, виборчі системи є різними модифікаціями двох основних типів: мажоритарної і пропорційної.
Мажоритарна система. В основі мажоритарної системи лежить принцип більшості (переможцем на виборах вважається кандидат, який набрав найбільше голосів). Виборчі округи тут є одномандатними, тобто від кожного округу обирається один депутат. В теперішній час ця система використовується у США, Канаді, Великобританії, Новій Зеландії тощо.
У світовій практиці зустрічається кілька різновидів цієї системи:
система двох турів.
альтернативне голосування.
Пропорційна система.
Ідеальної виборчої системи не існує. Кожна з них має свої плюси й мінуси.
Прибічники використання традиційних різновидів мажоритарної системи голосування серед головних її недоліків виділяють такі:
не відображає реального становища політичних сил в країні і не забезпечує їхнього адекватного представництва у парламенті.
породжує диспропорції між набраними голосами і отриманими мандатами. Наприклад, у 1997 р. на парламентських виборах у Великобританії лейбористи отримали 64% мандатів, при цьому за них проголосувало лише 44% виборців, консерватори отримали відповідно 31% голосів і 25% мандатів, а ліберальні демократи - 17% голосів і всього 7% місць;
встановлює залежність результатів голосування від нарізання округів, що може створити "спокусу" махінацій з визначенням їх кордонів і чисельністю виборців для отримання виборчої вигоди;
можливість переважання регіональних (місцевих) інтересів над загальнонаціональними;
призводить до подорожчання виборчого процесу при необхідності проведення другого туру.
До позитивних моментів пропорційної системи виборів відносять такі:
забезпечує більш адекватне представництво політичних сил;
скорочує кількість "неврахованих" голосів виборців. Навіть при використанні виборчого бар´єру рідко буває, щоб виявилося неврахованим більше однієї четвертої голосів, і ще рідше ця кількість наближається до однієї другої;
дозволяє забезпечити представництво меншостям (наприклад, етнічним, релігійним);
стимулює створення партій і розвиток політичного плюралізму.
Але у цієї системи є слабкі сторони:
слабкий зв´язок кандидата у депутати з виборцями;
залежність депутата від партійної фракції у парламенті;
породжує більшу кількість фракцій у парламенті, що змагаються між собою і як наслідок - негативно впливає на стабільність роботи останнього;
сприяє формуванню (при парламентській і змішаній формах правління) коаліційних урядів, які інколи бувають менш ефективними і стабільними, ніж однопартійні уряди;
потенційно збільшує вплив партійної еліти при формуванні виборчих списків, особливо якщо використовується система з закритим списком.
В деяких країнах (Німеччина, Болгарія) намагаються знайти компроміс між двома системами виборів і використовують різні варіанти змішаної системи, яка передбачає поєднання елементів пропорційної і мажоритарної систем. Це ж саме питання піднімається й у Верховній Раді України.