
- •Аристотель і платон про політику державу і владу
- •2.Видатні мислителі політичної науки
- •3.Види парламентів
- •4.Тоталітаризм
- •5. Глобалізація, трансформація і модернізація у світовій політичній макросистемі.
- •6.Глобальні проблеми у сучасній цивілізації
- •7.Грушевський та його теорія нац. Самовивизначення
- •Політична влада
- •Диференціфція влади відносно її соціальної бази і соціального складу.
- •Доктрина технократії.
- •Формування нації
- •Етатизація та деетатизація суспільного життя
- •Життя-найвища цінність у людини:цілі, ідеали і пріоритети у політиці.
- •14.Тенденції розвитку цивілізації
- •15,16. Зовнішня політика
- •17.Ідейно-політичні концепції сучасності
- •18.Розвиток громадянського суспільства
- •19. Теорії виникнення держави
- •20. Права, свободи, обов’язки громадян. Білль про права
- •21.Коеволюція держави
- •22. Консерватизм неоконсерватизм
- •23.Конституція конституціоналізм
- •24. Концепції політики в німецькій філософії
- •25. Лібералізм і неолібералізм
- •26. Менталітет ментальність політична компетентність особистості
- •27. Міжнародний біль про права людини
- •28. Нації і етнічні групи як суб’єкти соціально-політичного життя
- •30. Національно державний устрій
- •31.Концепції демократії
- •32.Громадянське суспільство
- •34. Оновлення, модерн і диверсифікація форм і методів вивч п в конт. Бол. Пр.
- •35.Політичні теорії ренесансу, реформації
- •36. Основні політичні вектори і тенденції становлення глобальної макроетносоціо-системи людства.
- •37. Парадигми нтп нтр, соціально-політична еволюція
- •38.Партійні системи
- •40.Доктрини старод греції та риму
- •Політична думка у Стародавньому Римі
- •41.Політ думка київської русі
- •42.Політ думка старод сходу
- •43. Політична свідомість
- •45.Політ відчуження
- •46.Політ порядок і політ поведінка особистості
- •47.Політ процес:детермінованість, стадії і тенденції розвитку
- •48.Політ ідеї ренесансу, просвітництва
- •Політичні ідеї епохи Відродження
- •49. Політ ідеї макса вебера
- •50.Політ конфлікти.Дарендорф
- •51. Політ концепції укр мислителів 19-20 ст
- •52.Політ партії.Багатопартійність в україні
- •52. Політичні партії, їх сутність та типологія. Розвиток багатопартійності в Україні
- •Типологія
- •Розвиток багатопартійності в Україні
- •53. Поняття політичного режиму та його класифікація.
- •54. Політологія – це наука про політику
- •55. Принципи і функції політичної влади. Влада в Україні
- •1. Сутність та специфіка політичної влади
- •2. Влада в Україні
- •56. Проблеми конфлікту, миру та війни у світовій політичній макросистемі
- •57. Розвиток зарубіжної політичної думки в XIX ст.
- •58. Роль еліти в суспільно-політичному житті. Відносини місцевих еліт з центральною владою.
- •59. Роль федералізму в становленні громадянського суспільства. Федеративна держава.
- •60. Соціальна держава. Сутність і ознаки.
- •61. Соціогенез, соціальне становлення особистості і політична соціалізація особистості.
- •62. Специфіка предмету і методології політології та її місце в системі суспільних наук
- •Основні методи політології
- •63. Структура і зміст політології. Методологія політичної науки.
- •64. Структура і типи політичної культури
- •65. Структура… політ країн світу, реформа політичної системи України
- •66. Суб'єкти та об’єкти політики.
- •67. Суспільні організації і рухи, їх генезис. Стан і проблеми молодіжної політики України.
- •68. Сутність демократія
- •69.Сутність і ознаки політичної влади та конституційні норми її регулювання. Типи легітимності влади.
- •72. Сутність і структура політ інститутів, суч проблеми ортобіотики.
- •73 Виборча система
- •74 Федералізм конфедералізм
- •4. Конфедерація
- •75. Громадянське суспільство
- •76. Міжнародні відносини
- •77. Соціально-політична еволюція людства
- •78. Сутність форми і методи політики
- •79. Теорії держави і влади
- •80. Поліархія Меритократія
- •81. Типи і функції держави. Формування української державності.
- •82. Типи, напрямки і етапи політичного прогнозування.
- •83. Типологія, особливості і форми політичних відносин.
- •85. Управління
- •86. Устрій і розвиток держави в контексті трансформаційних процесів в Україні.
- •87. Федеральний устрій держави
- •88. Форми державного устрою
- •89. Форми, інститути і тенденції розвитку демократії. Р. Даль про розвиток демократії.
- •90. Футурологічні моделі світу у наукових працях е. Тоффлера
Основні методи політології
Історичний. Полягає у вивченні політичних процесів, явищ, політичних систем в історичному плані з точки зору їх історичного взаємозв 'язку та розвитку.
Інституційний. Вивчення інститутів, за допомогою яких здійснюється політична діяльність (держави, партій, рухів, об'єднань тощо).
Соціальний. Сприяє з'ясуванню соціальної зумовленості політичних явищ і процесів, зокрема, впливу на політичну систему економічних відносин, соціальної структури, моралі, культури, релігії.
Емпіричний (прикладний). Досліджує політичну дійсність шляхом спостереження, експерименту, фокусованого групового інтерв'ю, аналізу документів, анкетування і т. п.
Системний. Забезпечує цілісне сприйняття об'єкта дослідження і всебічний аналіз зв'язків між окремими його елементами в межах цілого.
Структурно-функціональний. Передбачає розчленування політичного явища на складові частини з подальшим аналізом вивчення їх ролі для суспільства, соціальних змін індивидів.
Соціально-психологічний (біхевіорестичний). Орієнтує на вивчення поведінки груп, класів, мас і особистостей, що виконують будь-яку політичну діяльність, спрямовану на досягнення тієї чи іншої політичної мети.
Порівняльний. Зіставлення однотипних політичних явищ (політичних режимів, державного устрою тощо), різних способів реалізації одних і тих самих політичних функцій, політичних рішень і т. д. Дає можливість встановити спільні і відмінні риси політичного життя різних епох, народів, країн.
Політичного моделювання. Припускає оперативну оцінку передбачуваного розвитку політичних подій, на основі яких можна прийняти ефективні рішення.
Антропологічний. Вивчення зумовленості політики не соціальними чинниками, а природою людського роду.
63. Структура і зміст політології. Методологія політичної науки.
Структура і зміст політології. На сьогодні методологічні проблеми аналізу структури і змісту політології ще недостатньо досліджені. Тому методологічний аспект проблеми загальної структури політології як науки залишається поки що одним з найменш розроблених. Для того, щоб одержати уявлення про систему політологічних знань як деякої цілісності, що містить загальну характеристику як пізнавальної об'єктивної дійсності, так і самого процесу пізнання, необхід но розглянути її хоча б у двох напрямках.
З одного боку, йдеться про співвідношення конкретно- історичного знання, що накопичується політологією, з теоретико-методологічними принципами і прийомами, на яких базуються дослідження при добуванні і нагромадженні цього знання. З іншого боку - про логіку і структуру пізнання, формування абстрагованих понять і розкриття змісту і сутності
загальноісторичного політичного процесу.
З точки зору горизонтального членування політологічної системи виділимо в ній дві основні компоненти — конкретно- історичну і теоретико- методологічну. Взаємозв'язок теоретико-пізнавальної і конкретно-історичної сторін дослідження при пізнанні політичного процесу складає саме ту проблему, вирішення якої є вихідною методологічною підставою.
Методологія політичної науки. У науковому аспекті теоретико-методологічна частина політології містить три основних компоненти: гносеологічний, теоретичний і методологічний. Успішний розвиток політології може здійснюватися лише тоді, коли вона буде спроможна вирішувати все нові і нові пізнавальні завдання. Тому цей компонент теоретико-методологічної частини системи і ставиться на перше місце. Постановка пізнавального завдання— дуже відповідальний і складний процес. До моменту постановки завдання політолог, природно, володіє вже не тільки визначеною сумою політологічних знань, але й уявляє собі стен вивчення всього політичного буття. Правильна постановки пізнавального завдання — одна з найважливіших умов її вирішення, оскільки від постановки завдання залежить напрямі їм пошуку дослідження і кінцевий його результат.
На розвиток методології політичної науки значний вилий справляє розвиток загальної науки методології як основи науково-пізнавальної, практично-перетворюючої та навчально–виховної діяльності людського суспільства. Методологія є наукою про систему методів, принципів і способів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності людини та вчення про цю систему. Методологія виступає формою філософською і » мислення принципів організації і регуляції пізнавальної діяльності, виокремлення в ній умов структури, принципів і зміг і у знання, а також шляхів що ведуть до істини.
Як теорія науки методологія безпосередньо пов'язана з гносеологією, яка досліджує загальні закони пізнавальної діяльності. Ґрунтуючись на них, методологія зосереджується на тих особливих суть пізнавальних проблемах, що є характерними для тих чи інших умов життєдіяльності людини. Як правило, методологія розвивається у сфері філософії. В сучасних умовах методологія виконує дві основні функції. У філософському аспекті вона досліджує сенс наукової діяльності та її взаємозв'язки і взаємовідносини з іншими сферами діяльності. З другого боку, - методологія виконує завдання оптимізації та раціоналізації наукової діяльності.
До проблем, що розробляються методологією відносяться такі як опис та аналіз структури етапів наукового дослідження; аналіз мови науки; визначення сфери застосування процедур і методів; аналіз пізнавальнім принципів, підходів і концепцій тощо. Особливу роль в інноваційному розвитку методології відіграє синергетика як методологія наукового пізнання на основі нового світосприйняття і світорозуміння.
В якості загального висновку слід підкреслити, що головне завдання політології - пізнання законів розвитку політичної сфери і формування високої політичної і людинознавчої компетентності політиків і всіх цивілізованих людей.