- •Філософія як форма суспільної свідомості та особливий тип знання. Предмет філософії.
- •Основні функції філософії.
- •Поняття світогляду, його структура, основні функції.
- •Історичні типи світогляду.
- •Специфіка співвідношення філософії з наукою, культурою, ідеологією.
- •Філософія Стародавньої Індії.
- •Філософія Стародавнього Китаю.
- •15 Гуманізм і натурфілософія епохи Відродження.
- •17Філософські погляди н. Макіавеллі.
- •20Характерні риси філософії французького Просвітництва.
- •21.Філософські ідеї ф. Вольтера, д. Дідро, ж. Ламетрі та п.-а. Гольбаха.
- •32. Філософські ідеї к. Ясперса.
- •36.Основні віхи розвитку філософської думки в Україні.
- •37.Філософія Києво-могилянскої академії
- •38.Філософська Система григорія сковороди
- •39.Вчення про ноосферу в.Вернадського
- •40.Соціально-філософські погляди м.Драгоманова, і. Франка, л.Українки
- •41.Сутність філософії позитивізму, неопозитивізму та постпозитивізму
- •43Філософський зміст категорії буття
- •46 Простір і час як форми буття
- •47Закон єдності і боротьби протилежностей.
- •48Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.
- •49 Закон «Заперечення заперечення»
- •52 Єдність біологічного і соціального в людині.
- •53 Проблема сенсу життя, смерті та безсмертя людини.
- •54 Свобода як філософська проблема і життєва цінність.
- •55 Багатовимірність свободи.
- •56 Свідомість як предмет філософського дослідження. 2)Структура свідомості.
- •57 Форми суспільної свідомості.
- •58. Свідоме, несвідоме і штучний інтелект.
- •59 Особистість як продукт культурного розвитку.
- •60. Індивідуальне і суспільне буття людини. Індивід, індивідуальність, особа.
- •61 Проблема пізнання та практики.
- •62 Єдність чуттєвого і раціонального пізнання.
- •63 Емпіричний і теоретичний рівні наукового дослідження.
- •Поняття істини у філософії. Істина як процес. Практика як критерій істини.
- •65 Предмет соціальної філософії.
- •66 Поняття суспільства. Основні підходи до розуміння суспільства.
- •67 Рушійні сили історичного процесу.
- •68 Соціальна структура суспільства.
- •69 Основні ознаки інформаційного суспільства.
- •70 Культура як предмет філософського аналізу.
- •71 Гуманізація людського буття як глобальна проблема.
- •72 Філософське розуміння сучасної освіти.
- •73 Проблема цінностей у філософії.
- •74 Глобальні проблеми сучасності і майбутнє людства.
72 Філософське розуміння сучасної освіти.
Філософія сучасної освіти формулює загальний вихідний принцип щодо розуміння сутності нового типу світогляду зазвичай так: розв’язання глобальних проблем має стати головною метою (інтересом, цінністю) для сучасного людства, і таке розв’язання неможливе без підпорядкування усіх видів нашої діяльності цій меті.
Осмислюючи цю цільову домінанту філософії освіти, слід звернути особливу увагу на концептуальні ідеї В.Лутая [7]. Автор вважає, що найважливішим завданням сучасної філософії освіти є систематичний аналіз тих основних концепцій освіти, які виходять із подолання однобічності (як холістського, так і релятивістсько-плюралістичного напрямів теорії педагогіки) і поєднання певних ідей. Це, по-перше, досягнення деякої, хоча б мінімальної, субстанійної єдності усіх суб’єктів освіти (зокрема, стосовно розуміння загальнолюдських і антропокосмічних цінностей); по-друге, необхідність існування різних, протилежних форм прояву цієї субстанційної єдності, розуміння того, що будь-які особистісні, а також різні типи світогляду, культури, освіти відіграють унікальну роль у розв’язанні найважливіших проблем сучасного людства; по-третє, на думку В.Лутая, ідея про те, що боротьба протилежностей має відбуватися на основі діалогової взаємодії між ними.
Система філософських принципів субстанційної єдності і діалогової згоди, підкреслює В.Лутай, може відігравати роль нової світоглядної основи для розв’язання найважливіших проблем сучасної педагогіки. Потрібно звернути увагу і на «серединний» шлях синергетичного світогляду, який, з погляду автора, має велике значення для подолання двох досить поширених крайнощів щодо розуміння взаємодії людини і світу, що оточує нас. Головна відмінність ідеї світоглядної цілісності, властива синергетичному підходові, полягає в тому, що вона ґрунтується на нових закономірностях методології взаємодії логосу і хаосу та інших протилежностей у суті буття. Синергетика — це передусім черговий крок до розуміння феномена світовідношення, тому що через неї досягається більш глибоке розуміння найрізноманітніших явищ природи і світу людини.
Заслугою основоположників синергетики І.Пригожина, І.Стенгерса [9] є відкриття таких незвичайних сторін світу, як нестійкість і глибока суперечливість, нелінійність і необоротність, тобто нелінійний позитивний зворотний зв’язок. Синергетика з її трансдисциплінарною науковою теорією, розкриваючи системність і динаміку навколишнього світу, підводячи до бачення його універсального єднання, може стати концептуальною основою інтеграції різнопредметних знань. Її основні поняття (система, процес, вірогідність, флуктуація, інформація, зворотний зв’язок, кооперативна взаємодія, точка біфуркації, самоорганізація тощо) є інваріантами інтеграції наукового знання в змісті освіти (Т.Назарова, В.Шаповаленко). Необхідність використання синергетичного підходу до формування нового типу світогляду сучасної людини не викликає сумніву. Успішне вирішення цього завдання багато в чому пов’язано з виходом освіти за рамки технократичної парадигми, а також висуненням на передній план ціннісного знання і формування особистісно значущої картини світу.
Слід зазначити, що проблема формування картини світу пов'язана з перетинанням субкультурних, національнокультурних і транссубкультурних просторів, що зумовлює безпосередній вплив закладів освіти і засобів масової інформації на формування духовного потенціалу особистості.