Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпоры на философию.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
614.91 Кб
Скачать

69 Основні ознаки інформаційного суспільства.

У сучасному суспільствознавстві поширена думка, що суспільство у своєму розвитку проходить три ступені, або три хвилі: перша – аграрне суспільство; друга – індустріальне; третя хвиля – постіндустріальне. Третій ступінь суспільство переживає в наш час. Інша його назва – "інформаційне суспільство". Ця назва з´явилася на початку 60-х pp. XX ст., коли в розвинутих країнах спостерігався перехід економіки до виробництва інформації і послуг.

Завдяки виникненню нових технічних засобів та нових технологій інформаційне суспільство характеризується низкою ознак: 1) повсюдне впровадження науко- і інформаційномістких технологій; 2) бурхливе зростання індустрії знань, у яку переміщується все більше і більше людей і ресурсів; 3) у сфері освіти, науки, комп´ютерної діяльності, ЗМІ тощо продукується більше половини національного продукту; 4) радикальні зміни у співвідношенні робочого і вільного часу та особистих настановах людини; 5) зміна мотивацій людини від суто матеріальних цінностей і власності до можливостей самовираження та саморозвитку, задоволення роботою і життям; 6) використання інформації не лише для створення матеріальних і культурних благ, а й значною мірою для того, щоб формувати у громадян певні економічні, соціальні і політичну позиції; 7) формується новий тип споживача інформації. Змінюються пріоритети потреб особистості. Особистість будує характер своєї поведінки на ґрунті широкої інформації, умінні вибрати необхідну інформацію. Характерною рисою сучасної людини е дії, що базуються не на традиції в мисленні і практиці, а на інформації; 8) переосмислюється ставлення до природи і всього навколишнього середовища, як до "мови розвитку виробництва. Дедалі більш важливого значення набувають екологічні проблеми.

У сучасному інформаційному суспільстві виникають серйозні проблеми, які слід враховувати і розв´язувати. Зокрема, стверджується, що техніка вторгається у всі сфери життя людини. З´являється ІЛЮЗІЯ, що людина незабаром позбудеться багатьох видів традиційної діяльності, їх немов би замінить машина, навіть моральні, політичні і соціальні проблеми можуть бути розв´язані на основі машинних технологій.

Хибність такого підходу очевидна. Адже слід визначити, що у людини завжди є і буде здатність особистої оцінки, інтерпретації інформації. Особистісний компонент є складовою саме людського "Я". Людина крім знань, які може зберігати машина, володіє інтуїцією, вірою, відчуттями та іншими властивостями, притаманними лише людині. У перспективі раціональним, сприйнятним має бути досягнення гармонійної єдності між розвитком знання і технологій, з одного боку, і здатністю до адекватного розвитку темпів пристосування людини до власних результатів діяльності – з іншого.

70 Культура як предмет філософського аналізу.

Дослідники культури, нараховують у світовій культурі близько 250 її визначень. Це пояснюється специфічними інтересами конкретних наук, що вивчають культуру, різноманітністю світоглядних позицій і навіть неоднаковістю підходів в рамках одного світогляду. Поняття "культура" латинського походження і спочатку означало обробіток ґрунту, догляд, покращення. Походження слова "культура" явно виявляє зв'язок з людською працею, з активною перетворюючою діяльністю. Згодом цей термін набув й іншого значення - освіченість, вихованість людини. Якщо перше значення було більше пов'язано з матеріальним виробництвом, то друге - з духовним. Найчастіше культура пов'язувалася тільки з сферою чисто духовною, пізнавальною, естетичною, моральною сферами, що, звичайно ж, неправомірно. Поняття культури охоплює як матеріальні, так і духовні цінності, створені людиною.

Однак культура створюється індивідами, конкретними людьми, і водночас - всім людством; вона - явище загальнолюдське, хоч дуже довго і не сприймалося як таке. Розглянемо це на прикладі знарядь праці. Кожне створене людиноюною знаряддя праці, нехай це буде кам'яний ніж у первісному суспільстві, являє собою втілення пізнавальних пошуків, бажань, діяльних здібностей того, хто його створив. Ніж є "опредмечеиий" результат волі, бажань, пошуків, здібностей творця, чи, кажучи філософською мовою, результат опредмечених сутнісних сил людини. Людині другого покоління (сину творця) необхідно навчитися володіти цим ножем, а також виробляти такий же ніж для майбутніх поколінь, тобто набути тих здібностей, які   "матеріалізував" батько у своєму творінні - ножі. Тобто "розпредметити", "привласнити" ці батьківські здібності, дитина, наприклад, оволодіває ложкою, вилкою, ножем : вона засвоює здатність, "закладену" в ці предмети попередніми поколіннями. Нащадки, які не одержали від предків цих чи інших предметів, скажімо, колеса, важелі, сірники, млин тощо, змушені були б все таки починати спочатку - "винаходити велосипед". Отже, стає зрозумілим, що до культури належать не лише результати праці діяльності людини, а й сам цей процес і здатність людини використовувати і створювати нові предмети праці. Очевидно, важливим компонентом культури виступає сама людина, індивід.

Якщо ми візьмемо сферу духовну - пізнання, естетичного й художнього, а також морального освоєння світу, то побачимо той же процес формування знань, естетичних і моральних цінностей, передачі їх наступним поколінням і освоєння цих цінностей останніми. Тут відбувається "опредмечування" і "розпредмечувания" внутрішнього світу людей, збагачення духовної культури і тим самим - саморозвиток людства. Культура будучи результатом спільних зусиль багатьох поколінь людей, роду "людина" визначає, що люди перестали бути тваринами, наскільки засвоїли людський спосіб життєдіяльності. Культура - це мірило приборкання зоологічного начала в людині і спосіб його приборкання.

Отже - це специфічний спосіб організації і розвитку людської, діяльності, представлений у продуктах матеріального і духовного виробництва, в системі соціальних, суспільних норм, цінностей, знань, в системі відношень до світу і до себе, в сукупності діяльніших здібностей його освоєння і перетворення. При цьому необхідно розрізняти матеріальну культуру - засоби виробництва і засоби споживання, способи практичної діяльності щодо їх діяльності й використання. До духовної культури слід віднести ідеї, наукові знання, твори мистецтва, цінності, систему духовних відносин, духовний світ людей, їх діяльність щодо освоєння і створення духовних цінностей. Виходячи з такого розуміння культури, можна зробити висновок: основна функція культури людинотворча, людиностворювальна, людиноформуюча: якою мірою індивід опанував культурою людства, роду "людина", якою мірою він живе життям роду, такою мірою сам він є людиною.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.