- •Філософія як форма суспільної свідомості та особливий тип знання. Предмет філософії.
- •Основні функції філософії.
- •Поняття світогляду, його структура, основні функції.
- •Історичні типи світогляду.
- •Специфіка співвідношення філософії з наукою, культурою, ідеологією.
- •Філософія Стародавньої Індії.
- •Філософія Стародавнього Китаю.
- •15 Гуманізм і натурфілософія епохи Відродження.
- •17Філософські погляди н. Макіавеллі.
- •20Характерні риси філософії французького Просвітництва.
- •21.Філософські ідеї ф. Вольтера, д. Дідро, ж. Ламетрі та п.-а. Гольбаха.
- •32. Філософські ідеї к. Ясперса.
- •36.Основні віхи розвитку філософської думки в Україні.
- •37.Філософія Києво-могилянскої академії
- •38.Філософська Система григорія сковороди
- •39.Вчення про ноосферу в.Вернадського
- •40.Соціально-філософські погляди м.Драгоманова, і. Франка, л.Українки
- •41.Сутність філософії позитивізму, неопозитивізму та постпозитивізму
- •43Філософський зміст категорії буття
- •46 Простір і час як форми буття
- •47Закон єдності і боротьби протилежностей.
- •48Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.
- •49 Закон «Заперечення заперечення»
- •52 Єдність біологічного і соціального в людині.
- •53 Проблема сенсу життя, смерті та безсмертя людини.
- •54 Свобода як філософська проблема і життєва цінність.
- •55 Багатовимірність свободи.
- •56 Свідомість як предмет філософського дослідження. 2)Структура свідомості.
- •57 Форми суспільної свідомості.
- •58. Свідоме, несвідоме і штучний інтелект.
- •59 Особистість як продукт культурного розвитку.
- •60. Індивідуальне і суспільне буття людини. Індивід, індивідуальність, особа.
- •61 Проблема пізнання та практики.
- •62 Єдність чуттєвого і раціонального пізнання.
- •63 Емпіричний і теоретичний рівні наукового дослідження.
- •Поняття істини у філософії. Істина як процес. Практика як критерій істини.
- •65 Предмет соціальної філософії.
- •66 Поняття суспільства. Основні підходи до розуміння суспільства.
- •67 Рушійні сили історичного процесу.
- •68 Соціальна структура суспільства.
- •69 Основні ознаки інформаційного суспільства.
- •70 Культура як предмет філософського аналізу.
- •71 Гуманізація людського буття як глобальна проблема.
- •72 Філософське розуміння сучасної освіти.
- •73 Проблема цінностей у філософії.
- •74 Глобальні проблеми сучасності і майбутнє людства.
Поняття світогляду, його структура, основні функції.
Кожна людина розмірковуючи про навколишній світ, про своє місце в ньому, про мету і зміст свого існування, про смерть і безсмертя, тим самим звертається до питань зміст яких є філософським, світоглядним. Філософія спочатку виконує світоглядну функцію, вона становить теоретичну основу соціальної групи, суспільства, індивіда. Але перш ніж вести мову про специфіку філософії, її предмет, треба з’ясувати що таке світогляд, яка його структура, яку роль він відіграє в суспільстві, в житті і діяльності людей. У науково-філософський літературі світогляд визначається як узагальнена система погляду людини на світ в цілому і місце в ньому, як розуміння і оцінки людини своєї діяльності і долі людства. За змістом він охоплює сукупність наукових, філософських, політичних, правових, моральних, релігійних, естетичних переконань і ідеалів людей. Світогляд включає в себе спектр поглядів і узагальнень людської особистості, її уявлення про оточуючу дійсність, аспекти особливостей, переконань. Світогляд ґрунтується в основному на знаннях. Поняття світогляд може вживатися і у вузькому розумінні. В цьому розумінні говорять про: релігійний, моральний, політичний світогляд. Однак світогляд відбиває життєву позицію особистості, її ціннісні орієнтації а також програми дій. Структура світогляду відбиває складну і суперечливу сутність людського буття. Важливим структурним світоглядом є знання, але не тільки професійні чи ті що набуті людиною в процесі повсякденного буття, але й знання науково-теоретичні. Це означає що саме людський розум утворює ту основу на якій формуються ціннісні структури світогляду. У формуванні останнього неабияка роль почуттів. Завдяки їм у світогляд особистості вплітаються різного роду емоції, настрої, переживання, які через конкретні причини можуть мати або оптимістичний або паси містичний характер. Знання самі собою ще не становлять світогляду. Для того щоб стати складником світогляду вони повинні перетворюватись в переконання. Саме переконання посідає ключове місце у структурі світогляду, без них він не може сформуватись. Для будь-якого світогляду характерна риса – його дієвість. Знання і переконання - духовні цінності. Дієвість – це практичне втілення світог ляду у думки і вчинки людини.
Світогляд формується не лише завдяки професійним і науковим знанням а також під дією повсякденного досвіду людей. Розрізняють два рівні світогляди: практичний і теоретичний. Практичний – формується на досвіді. Вбираючи здоровий глузд людей даний рівень світогляду відбиває погляд, уявлення, настрої великих соціальних груп і виступає у суспільстві як масова свідомість. Адже він відбиває становище і інтереси конкретних осіб, груп і верств суспільства з різним соціальним статусом. Різна їх і система духовних цінностей, традицій, звичаїв тощо. На практиці це приводить до того що при певних обставинах переважають ціннісні установки що базуються на здоровому глузді. Проте, масова свідомість здатна піддаватись різного роду пересудів, впливові емоцій, що виступають у протиріччі з здоровим глуздом і які виходять з- під контролю розуму.