Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпоры на философию.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
614.91 Кб
Скачать

36.Основні віхи розвитку філософської думки в Україні.

Ряд філософів у розвитку та становленні філософії в Україні виділяють

три періоди: по-перше, період докласичної філософії, що охоплює історію

української філософії від Київської Русі до Просвітництва, включаючи

розвиток філософії в Києво-Могилянській академії; по-друге, класичний

період - від філософії Григорія Сковороди до університетської філософії

кінця XIX ст.; по-третє, період новітньої української філософії XX ст.,

включаючи філософію української діаспори. Причому, особливістю періоду

вважається екзистенціально-романтичний характер філософії.

Своєрідність кожного з періодів історії філософії в Україні полягає в

тому, що перший період історії філософії в Україні охоплює існування

Київської Русі. Тоді філософія ще не виділилась у самостійну сферу

теоретичного осмислення світу. Це практична філософія, що становила

невід'ємну частину культури Х-ХІ стст. Основна її проблема: Людина-Бог.

Другий період історії філософії в Україні охоплює ХУІ-ХУПІ стст. і

зв'язаний з діяльністю братств, Острозького культурно-освітнього центру

і Києво-Могилянської академії - період культури українського барокко, що

зумовила виділення характерних рис філософії в Україні. У її центрі

проблема: Людина-Всесвіт. Формується професійна філософія як специфічна

сфера теоретичного мислення, її вершина - філософія Григорія Сковороди.

ретичного мислення, її вершина - філософія Григорія Сковороди.

Третій період - XIX - перша третина XX ст. — філософія культури

романтизму з основною проблемою: Людина-нація, включає

професійно-філософське знання (Памфіл Юркевич) і непрофесійну філософію,

зв'язану з художньою літературою. Виникнувши на сході України, у

Харкові, філософія поширюється на захід до Києва та Львова. Три типи

української культури: грека-слов'янський, барокко та романтизм -

зумовили своєрідність окремих періодів історії філософії в Україні.

37.Філософія Києво-могилянскої академії

Києво-Могилянська академія виникає на базі Київської братської школи та школи Києво-Печерського монастиря, які були об’єднані зусиллями митрополита Петра Могили в 1632 р. Визначними філософами, котрі представляли Києво-Могилянську академію, були І.Гізель (бл. 1600 – 1683), Й.Кононович-Горбацький (пом. 1653 р.), С.Яворський (1658 – 1722), Ф.Прокопович (1681 – 1736), Г.Кониський (1717 – 1795) та інші. Загальною ознакою їх філософського вчення було те, що воно в значній мірі ґрунтувалося на ідеалістичних, теософських началах. Теософія ( від грец. тео – бог, софія – мудрість) – релігійно-філософське вчення, котре претендує на те, щоб “науковими методами” довести “божественну мудрість”, зробивши її надбанням особи. Вони як правило, визнавали першопричиною всього існуючого бога, котрий творить не лише речі, “матерію”, але і їх “форму”. Разом з тим під впливом розвитку науки і, насамперед, природознавства у філософії Києво-Могилянської академії поступово зміщуються акценти з теософії до пантеїзму, до визнання того, що сама природа є богом. “Повне визначення природи, – писав найвідоміший філософ академії Ф.Прокопович, – збігається з богом відносно природних речей, в яких він необхідно існує і які він рухає. Звідси виходить, що це визначення не лише природи..., але воно, очевидно, відноситься до матерії і форми. Доречно відзначити, що розуміння філософами академії взаємозв’язку матерії і форми, хоч і ґрунтувалося на пантеїстичній основі, суттєво відрізнялось від тлумачення цього питання у філософії Арістотеля. У останнього матерія є пасивною, інертною, форма ж є активною, рухливою, причинною. Лише вона дає імпульс до розвитку. Проф. академії Й.Кононович-Горбацький, в противагу античному філософу, підкреслював, що “матерія не пасивна, як вважав Арістотель, а активна, бо з неї виводяться всі форми... Вся природа – це субстанція діяння” (там же, стор. 125). “Матерія є активною і діяльною”, – погоджувався учень Кононовича-Горбацького – І.Гізель, – але “активна сила кожної речі” залежить від “всемогутності божої” (там же, стор. 126). філософія Києво-Могилянської академії, з одного боку, ґрунтувалася головним чином на теософській, пантеїстичній і деїстичній основах, а, з іншого, і це є значним надбанням її розробників, глибоке розуміння сутності природи, її руху і розвитку, самої матерії, кількісної і якісної стабільності останньої, елементів діалектики протилежностей, теорії пізнання і т.п., що сприяло становленню і розвитку наукового світорозуміння. Філософія Києво-Могилянської академії – цінне надбання української духовної культури.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.