7. Управління фінансами: поняття, суб’єкти і функціональні елементи.

Управління фінансами – система методів і форм організації фінансових відносин, які застосовує фінансовий апарат для ефективного формування, розподілу і використання фінансових ресурсів суб’єктів економічної діяльності з метою досягнення запланованих результатів і поставлених цілей. Суб’єкт управління – держава в особі виконавчих і законодавчих органів і спеціальних фінансових органів, фінансової служби підприємств, організацій і установ. Основні функціональні елементи управління фінансами: 1) фінансове планування (дозволяє оцінити фінансовий стан суб’єкта господарювання, виявити резерви збільшення фінансових ресурсів і напрямки їх ефективного використання); 2) оперативне управління (забезпечує виконання фінансових планів і досягнення максимального ефекту при мінімальних затратах шляхом своєчасного впливу і швидкого маневрування фінансових ресурсами); 3) фінансовий контроль (забезпечується через співставлення фактичних результатів із запланованими і виявлення причин і наслідків відхилень).

8. Фінансове планування: суть, принципи і методи.

Фінансове планування - дозволяє оцінити фінансовий стан суб’єкта господарювання, виявити резерви збільшення фінансових ресурсів і напрямки їх ефективного використання. Основні принципи фінансового планування: 1) наукова обґрунтованість (розрахунок фінансових показників здійснюється на основі науково обґрунтованих методик із в рахуванням кращого досвіду, використанням економіко-математичних методів і сучасних засобів обчислення); 2) єдність (дотримання єдиної фінансової політики, єдиного підходу до розподілу ВВП і використання єдиної методології розрахунку фінансових показників); 3) безперервність (взаємозв’язок між перспективними, поточними і оперативними планами); 4) стабільність (незмінність показників фінансових планів). Методи фінансового планування: 1) метод коефіцієнтів (передбачає розповсюдження встановлених у минулому тенденцій на майбутній період або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об’єктів, які самі не використовувалися для дослідження); 2) нормативний метод (передбачає розрахунок фінансових показників на основі встановлених нормативів; це – нормативи утворення фондів грошових коштів, норми амортизаційних відрахувань, норми розподілу прибутку, норми витрачання коштів в бюджетних установах); 3) балансовий метод (передбачає відповідність видатків джерелам їх покриття, ув’язку всіх підрозділів фінансовому плану, фінансових і виробничих показників в результаті чого досягається збалансованість плану).

9. Зміст і види фінансового контролю, методи його проведення.

Фінансовий контроль – цілеспрямована діяльність органів законодавчої і виконавчої влади і недержавних організацій, яка спрямована на забезпечення законності, дотримання фінансової дисципліни і забезпечення раціональності при формування і використанні централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою забезпечення соціально-економічних інтересів суб’єктів фінансових відносин. Види фінансового контролю: 1) за часом проведення (попередній - здійснюється на етапі розгляду і прийняття рішень з фінансових питань; поточний – здійснюється за безпосередньою оперативною діяльністю; наступний – здійснюється за фінансовими результатами діяльності); 2) за підставою здійснення фінансового контролю (обов’язковий – здійснюється на вимогу НПА або за рішенням компетентних органів; ініціативний – здійснюється на підставі рішення господарюючого суб’єкта); 3) за суб’єктами фінансового контролю (державний – з боку держави за фінансовою діяльністю фіз. і юр. осіб; відомчий – здійснюється міністерствами чи відомствами відносно підпорядкованих їм підприємств і організацій; внутрішній – самоперевірка діяльності; незалежний – здійснюється аудиторськими фірмами з метою перевірки правильності фінансової діяльності). Методи фінансового контролю: 1) перевірка – обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи та їх підрозділів; 2) обстеження – метод контролю окремих сторін діяльності підприємства, установи за широким колом показників, у ході якого здійснюється опитування і анкетування; 3) аудит – перевірка даних бух. обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою виявлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів; 4) ревізія – перевірка і оцінка законності фінансових, бухгалтерських і банківських операцій, а також додержання фінансової дисципліни, правильності проведення бух. обліку, виявлення правопорушень і притягнення винних до відповідальності; 5) спостереження – проводиться за економічними суб’єктами, що отримали ліцензію на певний вид фінансової діяльності і передбачає контроль за дотриманням встановлених правил і нормативів, порушення яких призводить до відкликання ліцензії; 6) інспекція – перевірка стану фінансів підприємства на місцях, що періодично здійснюється представниками держави і , як правило, проводиться з метою загального ознайомлення зі станом справ на місцях і надання оперативної практичної допомоги.