- •Природа і сутність фінансів.
- •Функції фінансів.
- •Сутність і джерела формування фінансових ресурсів.
- •Поняття і структура фінансової системи.
- •Фінансова політика: суть, напрямки і типи.
- •Призначення і структура фінансового механізму.
- •Управління фінансами: поняття, суб’єкти і функціональні елементи.
- •Фінансове планування: суть, принципи і методи.
- •Зміст і види фінансового контролю, методи його проведення.
- •Сутність, призначення і роль бюджету держави.
- •Сутність, причини і наслідки виникнення бюджетного дефіциту.
- •Бюджетний устрій і бюджетна система.
- •Поняття бюджетного процесу і його стадії.
- •14. Економічна сутність, значення та система державних доходів.
- •15. Класифікація та методи формування доходів державного бюджету.
- •16. Сутність та класифікація державних цільових фондів, їх фінансові ресурси.
- •17. Доходи державних підприємств та організацій – складова державних доходів.
- •18. Сутність, характеристика, склад державних видатків.
- •19. Класифікація державних видатків.
- •20. Методи і форми фінансування державних витрат.
- •21. Зміст, особливості та класифікація видатків бюджету.
- •22. Сутність призначення та функції податків.
- •23. Принципи оподаткування
- •24. Елементи податку
- •25. Класифікація податків
- •26. Податкова система України та особливості її становлення
- •27. Податкова служба
- •28. Суть, значення та об’єктивність державного кредиту.
- •29. Форми та види державного кредиту.
- •30. Поняття та види державного боргу.
- •31. Суть та методи управління державним боргом.
- •32. Сутність та особливості фінансів підприємств.
- •33. Грошові фонди та фінансові ресурси підприємств, особливості їх формування в умовах ринку.
- •34. Економічний зміст прибутку, його види та алгоритм розрахунку.
- •35.Суть фін населення та їх значення.
- •36. Фінансові ресурси населення
- •37. Фінансовий портфель громадянина: сутність та склад.
- •38. Фінансовий ринок та його роль у ринковій економіці.
- •39. Класифікація структурних складових фінансового ринку.
- •40. Характеристика основних видів цінних паперів, їх класифікація.
- •41. Фінансові посередники: роль, види, функції.
- •42. Проблеми та перспективи розвитку фінансового ринку України
- •43. Сутність, призначення та роль міжнародних фінансів.
- •44. Міжнародний фінансовий ринок: сутність, особливості та класифікація.
- •45. Співпраця України з міжнародними фінансовими інституціями.
44. Міжнародний фінансовий ринок: сутність, особливості та класифікація.
Міжнародний фінансовий ринок – сист ринкових відносин, яка забезпечує акумулювання і перерозподіл світових фін потоків. Між нар фін ринок містить такі елементи: - між нар валютний ринок – між нар мережа офіційних центрів де відбувається купівля-продаж іноземної валюти, що дозволяє своєчасно здійснити між нар платежі і розрахунки, зменшувати валютно-кредитні ризики, диверсифікувати валютні резерви; - між нар ринок боргових зобов’язань – сфера обігу боргових зобов’язань, які дають право кредитору отримати свій борг у боржника. Склад між нар ринку банківських кредитів і боргових ЦП; - між нар ринок ЦП – сфера обігу ЦП, які засвідчують участь інвесторів у капіталі підприємств; - між нар ринок похідних фін інструментів – функціонування цього ринку забезпечує передачу або зменшення ризиків пов’язаних з купівлею продажем ЦП.
45. Співпраця України з міжнародними фінансовими інституціями.
З приєднанням України у 1992 році до найвпливовіших міжнародних фінансових інституцій розпочато інтеграцію у світову фінансову систему. Серед зовнішніх фінансових джерел найбільший потенціал мають міжнародні фінансові інститути — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР). Відносно низька вартість запозичень та велике значення їхніх оцінок та дій для інших потенційних кредиторів та інвесторів спонукають на даному етапі до тісної співпраці України з цими установами на загальноприйнятих принципах міжнародного права. Запозичення здійснюються з метою сприяння макроекономічній стабілізації у державі і виходу на позитивну економічну динаміку, забезпечення щорічних темпів зростання ВВП на рівні не менше 4-5%. Позичальниками за такими позиками можуть бути державні банки, державні адміністрації, Національний банк України, державні підприємства. Основним кредитором України є Міжнародний валютний фонд (МВФ). Умови співпраці, які ставить перед Україною МВФ, загалом збігаються з відповідними пріоритетами вітчизняних економічних перетворень. МВФ надав Україні кредити «STF» , «Stand-by» та «ЕFF» (розширене фінансування) на 10, 5 і 10 років відповідно з відстрочкою сплати процентних платежів по «STF» - 4,5 і «Stand-by» - 3.5 роки. Кредити МВФ спрямовувались Національному банку України на формування резервів та покриття дефіциту платіжного балансу. Позики МВФ для України, яка має низький кредитний рейтинг у світі, створюють можливість її доступу до міжнародних ринків позичкового капіталу. Від Світового банку Україна отримує системні позики та інвестиційні кредити. Системні позики надаються під реформування окремих секторів економіки із спрямуванням їх траншами безпосередньо до Державного бюджету України. З метою реструктуризації економіки та проведення ринкових реформ, розвитку деяких галузей економіки Україна отримала кредити від Світовою банку на термін до 17 років з процентного ставкою близько 7% річних. Світовий банк надає також позики на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів:
• розвиток вугільної промисловості, енергетики, насінництва, системи теплопостачання, енергозбереження, водопостачання;
• надання технічної допомоги державним установам у сфері приватизації;
• реалізацію інвестиційних проектів муніципальної інфраструктури;
• поліпшення сільськогосподарського виробництва, модернізацію технологій, застосованих у сільському господарстві;
• впровадження розвинутої автоматизованої системи Державного казначейства, яка відіграватиме роль ефективно діючого інструменту виконання бюджету та управління готівковими коштами тощо.
Позитивний досвід співпраці України із Світовим банком підтверджує необхідність і надалі підтримувати з ним тісні стосунки, а також іншими його структурами (Міжнародною фінансовою корпорацією, Міжнародною асоціацією розвитку, Багатостороннім агентством гарантування інвестицій). Європейський банк реконструкції і розвитку здійснює зовнішнє пряме та спільне фінансування інвестиційних проектів. На відміну від інших міжнародних
фінансових інституцій, він зосереджується насамперед на кредитуванні приватного сектора та об'єктів ключової інфраструктури. Позики ЄБРР зосереджуються насамперед на пріоритетних напрямах розвитку в Україні малого та середнього бізнесу (17% від загального портфеля проектів), фінансово-банківської системи (5%), енергетичного сектору (27%), транспортної інфраструктури (11%), телекомунікацій (9%), систем водопостачання (3%), агропромислового комплексу (17%), готельної інфраструктури (1 %). У цілому співробітництво з міжнародними інституціями позитивно відбивається на процесі стабілізації, оскільки кредити мають безпосередньо реформозорієнтований характер. Водночас кредитний потенціал як МВФ, так і Світового банку, а також ЄБРР достатньо обмежений через особливість кредитних відносин між країною-реципієнтом та інституцією, що здійснює кредитну програму. Тому характерною особливістю акумуляції ресурсів через провідні організації світового фінансово-кредитного регулювання є відсутність мобільності кредитного процесу і значні процедурні ускладнення переговорної стадії кредитування.