17. Емісія банками облігацій та облік цих операцій.

17. Операції банків з іноз. Валютою. Організація і загальні правила обліку операцій з іноземною валютою. Методи валютного регулювання і їх застосування.

Операції з валютними цінностями поділяються на два види:

1) поточні валютні операції;

2) операції, пов'язані з рухом капіталу.

До пот. валютних операцій відносяться:

• розрахунки за товари, роботи і послуги, *за експорт та імпорт,*перекази; *погашення короткострокових кредитів.

До капітальних вал. операцій відносяться:

• прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний капітал підприємств;

• портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів;

• довгострокове кредитування тощо.

Банки можуть проводити валютні операції лише після отримання від НБУ Генеральної ліцензії. Тому ліцензію можуть отримувати банки, які є юр. особами, існують та здійснюють свої операції на території України не менше одного року, з розміром статутного капіталу та власних коштів, які встановлює НБУ.Ці банки повинні забезпечити відповідність своїх установ технічним вимогам, які необхідні: для здійснення валютних операцій, для обслуговування валют­них рахунків клієнтів, для встановлення кореспон­дентських відносин з іноземними банками, для прове­дення кредитних операцій на міжнародних грошових ринках, та мати в штаті кваліфікованих фахівців. Якщо банки відповідають усім цим вимогам, то в територіальне управління Національного банку Укра­їни для отримання ліцензії подають такі документи:

• заяву;

• копію нотаріально завіреного статуту;

• перелік операцій з валютними цінностями;

• опис структури та підрозділів банку з переліком технічних засобів;

• довідку про керівників банку, які здійснюють нагляд за валютними операціями, та безпосе­редніх виконавців і копії їх дипломів;

• баланс установи;

• річний звіт банку;

• письмове підтвердження трьох іноземних банків про згоду на встановлення кореспон­дентських відносин.

На підставі одержаної в Національному банку України ліцензії уповноважені банки мають право здійснювати такі валютні операції:

1. Ведення валютних рахунків клієнтів.

2. Встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками:

• встановлення прямих і непрямих кореспон­дентських відносин з іноземними банками – це відкриття банком рахунків самостійно для міжнародних розрахунків в іноземних банках;

• розрахунки через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків Національ­ного банку України.

3. Неторговельні операції.

4. Операції за міжнародними торговельними розрахунками.

5. Операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку.

6. Операції щодо залучення та розміщення валют­них коштів на внутрішньому ринку, що здійснюються з резидентами України, та зовнішньому ринку, що здійснюються з нерезидентами України

7. Валютні операції на міжнародних грошових ринках.

8. Операції з монетарними металами на внутріш­ньому ринку.

Організація і загальні правила обліку операцій з іноземною валютою.

Стосовно валютних операцій система організації бухгалтерського обліку повинна:

• вимірювати і контролювати ризики, прита­манні даним операціям, і вказувати реко­мендовані рівні (межі) ризику;

• встановити постійну систему внутрішнього контролю;

• своєчасно і точно аналізувати операції та інформацію.

Деякі системи бух. обліку децентра­лізовані і мають облікові підрозділи, зокрема, операції з іноземною валютою реєструються у валютному відділі та відділі бухгалтерського обліку.

Однією з особливостей нового Плану рахунків бух. обліку є мультивалютність. Як правило, облік іноземної валюти здійснюється з використанням аналітичних і синтетичних рахунків. У синтетичному облік ведеться тільки в національній валюті. Більш детальними є проведення на аналітичних рахунках, які здійснюються у валюті розрахунків. В аналітичному облік операцій на валютних рахунках ведеться у двох оцінках: у валюті за номі­налом і в гривнях за офіційним курсом НБУ. При зміні курсу залишки на валютних рахунках переоцінюються.

Методи вал. Рег-ня і їх застосування Нац. банком України. Основними методами валютного регулювання, якими користуються ЦБ є:

• валютні інтервенції

• девальвація та ревальвація

• дисконтна або облікова ставка

• валютні обмеження

• управління офіційними валютними резервами або диверсифікація

Валютна інтервенція – пряме втручання ЦБ у функціонування валютного ринку, шляхом купівлі-продажу інвалюти з метою впливу на курс національної валюти. ЦБ скуповує інвалюту, коли є надлишкова пропозиція, і продає, коли пропозиція є недостатньою для того щоб врівноважити попит і пропозицію.Коли в д-ві діє фіксований валютний курс.

Дисконтна політика- використ. Для регулюв. Валютного курсу та для валютних резервів (регул. облікової ставки ЦБ). У випадку підвищ. облік ставки НБ-ку, прослідковується дод. попит на нац. валюту, що сприяє підвищ курсу нац. вал. У випадку зниж. облік. ст. зрост попит на іноземну вал., що сприч. падіння курсу нац валюти. зводиться до підвищення або зниження дисконтної ставки ЦБ з метою впливу на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Підвищуючи дисконтну ставку у періоди погіршення стану платіжного балансу, ЦБ стимулює приплив капіталів з країн, де дисконтна ставка нижча, тобто сприяє поліпшенню стану платіжного балансу. Методами вал. регулювання, що використовуються традиційно, є девальвація- офіційне зниження вал. курсу нац.грош. 1-ці відносно інозем. валют.Вона створ. сприятливі умови для розвитку експорту.

Та ревальвація - офіційне підвищення вал. курсу нац.грош. 1-ці відносно інозем. валют. Сприяє розв. імпорту, оск. прослідков. зниж. цін на товари на товари що імпортуються, зниж. грош. маси в обігу і стрим. інфляційні процеси . Проте ревальвація не сприяє підвищ. ВВП в д-ві , так як розв. імпорту не сприяє створенню нових роб. місць, а значить зниж. %-т безроб. Валютні обмеження : обов’язков. продаж валют. надходж.; ліцензування продажу інвал. імпортером; кредитування в інвал.; контроль за ввозом та вивозом вал. цінностей; розпорядження фіз. ос. Інвалютою.