15 Лізинг як форма майнового кредиту. Облік операцій фінансового лізингу.

Лізинг — слово англійського походження, дослівно перекладається «брати в оренду». Виходячи з цього, лізинг можна охарактеризувати як господарську угоду, за якою підприємство має право користуватися майном, що йому не належить, протягом визначеного терміну за відповідну плату. За визначенням Європейської федерації націо­нальних асоціацій з лізингу (1988 р.), лізинг - це договір оренди машин і обладнання, а також інших товарів для їх використання у виробничих цілях лізинго-одержувачем, у той час як ці товари купуються лізингодавцем і він зберігає право власності до кінця цієї угоди.

Об'єктами лізингових операцій виступають:

• оргтехніка (ЕОМ, конторське, медичне, полі­графічне обладнання);• обладнання для виробництва (верстати з програм­ним управлінням, автонавантажувачі);• транспортні засоби (автомобілі, морські судна, літаки);• будівлі, споруди, складські приміщення, інше нерухоме майно.

Суб'єктами лізингу є окремі лізингові компанії, банки, інші кредитно-фінансові установи. Банки можуть бути і непрямими суб'єктами лізингу.

Лізингові операції поділяються на кілька груп, залежно від:• характеру відносин власності;• природи об'єкта лізингу;• ринку, на якому здійснюються лізингові операції. До першої групи відносять:• оперативний;• фінансовий;• поворотний;• чистий;• револьверний. Оперативний лізинг - оренда майна, обладнання на термін, менший за термін його функціонування, і витрати за термін оренди не покриваються для лізингодавця. Лізингоодержувач розпоряджається майном невеликий період часу (2-5 років) і до закінчення терміну лізингової угоди може завершити лізингові платежі та повернути майно лізингодавцю, яке стане об'єктом нової лізингової угоди, або відновити договір на нових умовах чи викупити майно за погодженою з орендодавцем ціною.Фінансовий лізинг - це основний вид договору на оренду засобів фінансового характеру, який базується на тому, що лізингодавець купує обладнання на замовлення клієнта, якому і здає його в довготермінову оренду, при цьому вартість обладнання й експлуатаційні витрати повністю скуповуються лізингодавцю протягом терміну оренди. Лізингоодержувач після закінчення терміну дого­вору викуповує предмети лізингу за залишковою вартістю.Поворотний лізинг характерний тим, що власник обладнання (постачальник) продає його лізинговій ком­панії й одночасно бере це обладнання в неї в оренду. Най­частіше використовується тоді, коли власник обладнання таким шляхом поліпшує своє фінансове становище.Чистий лізинг - це відносини, при яких Лізинго­одержувач бере на технічне обслуговування орендне майно і в платежі за лізингом недодаються витрати лізингодавця з експлуатації майна, тобто це - чисті платежі.Револьверний лізинг характерний тим, що в лізинговій угоді передбачається періодична заміна обладнання, за вимогою лізингоодержувача, на най­сучасніші зразки.За природою орендованого об'єкта лізинг поділя­ється на:

• лізинг рухомого майна;

• лізинг нерухомого майна;

• лізинг споживчих товарів тривалого користу­вання;

• лізинг секонд-хенд.

Залежно від лізингового ринку лізинг класифікують на внутрішній і міжнародний. Міжнар.: експортний, імпортний, транзитний

Облік операцій фінансового лізингу. Основні засоби передані у фінансовий лізинг, обліковуються лізингодавцем як виданий кредит і відображається в балансі на рахунках 1525 і 2075.

16. Класифікація кредитів за ступенем ризику, правила формування, регулювання та використання резерву на можливі втрати за кредитними операціями в установах банків та облік резервів . Аналіз кредитного портфеля банку за рівнем ризику.Кредитні операції є одними з найбільш ризикованих із усіх банківських операцій. З метою підвищення надійності та стабільності бан­ківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України встановлено порядок формування І використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків.

Кредитний ризик - це можливе падіння при­бутку банку і навіть втрата частини його акціонерного капіталу в результаті неспроможності позичальника погашати й обслуговувати борг За ступенем ризику кредити класифікуються на 5 груп (коефіцієнт резервування):

1. стандартні кредити (1%);

2. кредити під контролем (5%);

3. субстандартні кредити (20%);

4. сумнівні кредити (50%);

5. безнадійні кредити (100%).

Банки створюють і формують резерви для від­шкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у нац. та ін. валютах. Не здійснюється формування резерву за бюджет­ними кредитами, за кредитними операціями між устано­вами в системі одного банку, а також за операціями фінан­сового лізингу, якщо об'єктом цих операцій є нерухоме майно. У разі консорціумного кредитування резервуванню в провідному банку підлягає тільки та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком. Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредит­ними операціями. Резерви під нестандартну заборгова­ність формуються за кредитними операціями, класифі­кованими як «під контролем», «субстандартні», «сумнівні», а також «безнадійні». Банки для нарахування резерву класифікують на­дані кредити з урахуванням таких критеріїв:

а) оцінка фінансового стану позичальника;

б) погашення позичальником кредиту і процентів за ним та спроможність позичальника надалі обслу­говувати борг;

в) рівень забезпечення кредитної операції. (гарантії КМУ, урядів країн, банків, застава майнових прав, ДЦП, ЦП тощо)

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника кредити слід віднести до таких категорій:

• клас «А» ─ фін. діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, і є можливість утримувати її на високому рівні надалі;

• клас «Б» ─ фін. діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А», але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою;

• клас «В» ─ фін. діяльність задовільна, але одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і поліпшення фінансового стану позичальника;

• клас «Г» ─ фін. діяльність незадовільна і спо­стеріг-ся її нестабільність пртягом року;

• клас «Д» ─ фін. діяльність незадовільна і збиткова, ймовірності вик-ня зобов'язань позичальником практично немає.

Погашення позичальником кредитної забор­гованості і процентів за нею є:

• добрим ─ якщо погашення здійснюється у відпо­відні строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

• слабким ─ якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів;

• незадовільним ─ якщо прострочення спостеріга­ється понад 90 днів або кредит пролонговано понад 180 днів.

Відповідно до перелічених критеріїв здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції .

На підставі класифікації валового кредитного ризику та враховуючи прийнятне забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування:

Формування резервів банки зобов'язані здійснювати щомісяця в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум заборгованості за кредитними операціями за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для подання оборотно-сальдового балансу (щомісяця). Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, у якій враховується заборгованість.

Бухгалтерський облік формування і використання спеціальних резервів під кредитні ризики. Якщо балансова вартість наданих кредитів СГ в інвестиційну діяльність перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування, то визнається зменшення їх корисності. Зменшення корисності в бухгалтерському обліку відображається шляхом формування спеціальних резервів за рахунок витрат банку. У цьому разі здійснюється така проводка:

Дебет 7702 Кредит 2400; 2401

У разі сторнування (зменшення) розрахункового розміру спеціальних резервів, сформованих у національній валюті, здійснюється така проводка:

Дебет Рахунки для обліку спеціальних резервів (2400, 2401); Кредит 7702

Списання безнадійної заборгованості за рахунок спеціального резерву відображається такою проводкою:

Дебет Рахунки для обліку спеціальних резервів (2400, 2401); Кредит 2097.

Списана за рахунок спеціальних резервів безнадійна заборгованість обліковується за позабалансовими рахунками

Дебет9611; Кредит 9910

У разі часткового або повного погашення контрагентом раніше списаної за рахунок спеціального резерву суми безнадійної заборгованості здійснюються такі проводки:

а) якщо безнадійну заборгованість було списано за рахунок резерву в поточному році:

ДебетРахунки для обліку грошових коштів та банківських металів,

рахунки клієнтів (2600, 1200); Кредит 7702

б) якщо безнадійну заборгованість було списано за рахунок резерву в минулому році:

ДебетРахунки для обліку грош. коштів та банківських металів, рахунки клієнтів (2600, 1200);

Кредит 6712

Аналіз кредитного портфеля з точки зору ризику

При оцінці кредитного портфеля з точки зору ризику визначають коефіцієнт ризику = резерв/ кредитний портфель

Н7 – норматив макс. розміру кред. ризику на одного контрангента:Н7= сукупна заборгованість одного контрагента або групи повязаних контрагентів / регулятивний капітал банку (РК1) (≤ 25%)

Н8 – норматив великих кредитних ризиків. – не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивнрго капіталу.Н8 = сукупна заборгованість за всіма контрагента/ регулятивний капітал банку (РК)

Н9 – норматив максим. розміру кредитів, гарантій та поручительств наданих одному інсайдеру Н9 = сукупна заборгованість одного інсайдера/ статутний капітал (≤5%)

Н10 – норматив максим .розміру кредитів,гарантій та поручительств наданих інсайдерам Н10 = сукупна заборгованість щодо всіх інсайдерів/ СК (≤40%)