53. Управління енергетичними ресурсами та ризики підприємництва.

Енергетична безпека – це такий рівень керівництва країни у формуванні і здійсненні політики, незалежної від зовнішнього або внутрішнього впливу і тиску, який забезпечує ефективну діяльність паливно-енергетичного комплексу. Цей рівень визначається станом готовності паливно-енергетичного комплексу країни до протистояння дестабілізаційним діям внутрішніх і зовнішніх чинників, що створюють загрозу незалежній політиці держави у сфері енергозабезпечення національного господарства.

На сучасному етапі розвитку України фактор зниження енергоємності валового внутрішнього продукту є головним чинником для забезпечення енергетичної незалежності держави та підвищення її енергетичної безпеки, а також сталого соціально-економічного розвитку України.

До визначальних чинників, що негативно впливають на енергоефективність економіки можна віднести: неоптимальну структуру економіки, домінування в ній енергоємних виробництв; зношеність основних фондів підприємств та відповідно великі понаднормативні втрати енергоносіїв; невідповідність рівня цін та тарифів на окремі види енергоносіїв та витрат на їх видобування, переробку і транспортування та як результат наявність перехресного субсидування; складність або неможливість для більшості суб’єктів господарювання України використання ресурсів фінансово-кредитних установ

До основних складових безпеки підприємницької діяльності відносяться такі: правова безпека; фінансова безпека; охорона та безпека праці; соціальна безпека; безпека особистості; інформаційна безпека; екологічна безпека; безпека при виникненні надзвичайних ситуацій.

Безпека підприємницької діяльності визначається категоріями «розвиток» і «стійкість» підприємництва, при яких:

-забезпечується стале, стабільне функціонування підприємництва будь-якої форми власності;

-створені умови, що сприяють захищеності підприємців;

-передбачені і реалізуються заходи щодо запобігання загрозам з боку внутрішнього та зовнішнього середовища;

-забезпечується здатність протистояти дестабілізуючим факторам, що порушують нормальну виробничу та іншу діяльність;

сформована ефективна система управління, що включає в себе мету, завдання, результат і сам процес, спрямовані на досягнення максимального прибутку

Україні необхідно розвивати видобуток альтернативних видів палева: сонячне теплопостачання, вітроенергетика, ГЕС

Одним з найбільш дієвих механізмів зниження енергоємності ВВП та оптимізації структури енергетичного балансу може бути принципово нова модель роботи, яка грунтуватиметься на принципах:

1. Розвиток відновлюваної енергетики може стати локомотивом підвищення енергоефективності та енергозбереження, стратегічною лінією розвитку економіки і соціальної сфери на найближчу перспективу. Саме цим шляхом йдуть промислово розвинуті країни.

2. Будь-яке підприємство, яке має намір отримати державну підтримку на реалізацію енергоефективного проекту або проекту у сфері відновлюваних джерел енергії, повинно забезпечити включення такого проекту до Програми у сфері енергоефективності та відновлюваної енергетики (державної, галузевої чи регіональної).

3. За результатами впровадження енергоефективного проекту має бути досягнута мета: зниження енергоємності ВВП, або збільшення частки в енергетичному балансі енергоресурсів, отриманих з альтернативних джерел енергії, а також заміщення органічних видів енергоресурсів іншими видами.